10. Місце управлінських рішень у процесі управління.

За допомогою опрацювання і реалізації управлінських рішень керівники усіх рівнів здійснюють покладені на них функції. Рішення — це основна форма управлінської діяльності, яка відбиває зміст праці керівника; це діяльність суб'єкта управління, спрямована на досягнення цілей, які поставлені перед керованою системою (об'єктом) — підприємством, його структурними підрозділами, працівниками; це одноразовий вплив керуючої системи на об'єкт управління, який містить формулювання цілей, дій та їхньої реалізації. Як правило, формулювання рішення містить констатуючу (інформація про стан вирішуваної проблеми) і результативну (розпорядження про дії) частини. Управлінське рішення — це результат творчої діяльності менеджера організації, який дає можливість вирішувати її проблеми та забезпечувати досягнення поставленої мети. Саме рішення є нічим іншим, як директивним актом, який спрямовує, координує і стимулює колективну діяльність. Головний об'єкт його впливу — соціально-економічні відносини, процеси і явища, які виникають у виробництві. Управлінське рішення — це вибір альтернативи, що здійснює керівник у межах його посадових повноважень і компетенції; цей вибір спрямований на досягнення цілей організації. У ширшому розумінні управлінське рішення розглядають як основний вид управлінської праці, сукупність взаємопов'язаних, цілеспрямованих і логічно послідовних управлінських дій, які забезпечують реалізацію управлінських завдань. Прийняття рішення — це фундамент управління, і найбільша частина часу в діяльності менеджерів пов'язана саме з цим процесом. На жаль, рішення не завжди приносять такі результати, як планувалося. Більшість успішних рішень є результатом процесу, що складається з таких етапів;

1.    Ідентифікація проблеми.

2.    Визначення цілі і критеріїв для вибору рішення.

3.    Розробка альтернативи.

4.    Аналіз і порівняння альтернатив.

5.    Вибір кращої альтернативи.

6.    Здійснення обраної альтернативи.

7.  Контроль результатів, щоб переконатися в досягненні бажаних результатів.

Успіх чи невдача в прийнятті рішення часто залежать від того, наскільки добре здійснений кожний з етапів цього процесу. Ефективне прийняття рішення потребує перевірки результатів реалізації рішення, щоб переконатися в досягненні бажаного результату. Якщо бажаних результатів не отримано, то може бути необхідно повторити весь процес заново. Якщо аналіз ситуації виявить помилку у виконанні, помилку у розрахунках або неправильне вихідне припущення, то в цьому випадку можливо швидко виправити становище. Процес прийняття рішення не завжди відбувається послідовно. Важливою рисою управлінського рішення є те, що воно приймається при наявності назрілої проблеми. У зв'язку з тим, що проблеми виникають при управлінні будь-яким об'єктом (підприємством, банком, державною установою тощо), функція прийняття рішень полягає в постійному вирішенні завдань у цьому процесі.

11. Типи управлінських рішень та вимоги до їх прийняття.

Розрізняють такі рішення: єдиноначальні; колегіальні, які приймаються дорадчим органом (наприклад, радою директорів); колективні, які приймаються усім колективом (наприклад, зборами акціонерів).

Залежно від міри охоплення об'єкта управління виділяються такі управлінські рішення:

•         загальні, що охоплюють весь об'єкт управління і торкаються всіх життєво

важливих сторін його діяльності;

•         приватні, що стосуються окремих сторін діяльності об'єкта управління;

• локальні, прийняті у відповідності до будь-якого окремого елемента об'єкта управління (наприклад, відділу, цеху тощо). Ці рішення не торкаються діяльності всієї системи об'єкта управління, однак для колективу тієї підсистеми, по відношенню до якої вони приймаються, мають характер загальних чи приватних рішень. За терміном дії і характером цілей управлінські рішення поділяють на стратегічні, тактичні, оперативні. Стратегічні рішення в основному стосуються корінних проблем підприємства. Вони приймаються в масштабі всього об'єкта управління і завжди розраховані на перспективні завдання, які пов'язані з тривалим відрізком часу. Тактичні рішення забезпечують реалізацію стратегічних завдань. За часом вони зазвичай розраховані до одного року. Оперативні рішення пов'язані зі здійсненням поточних завдань і цілей. За часом вони розраховані на період не більш одного місяця. За змістом завдань управлінського рішення розрізняють економічні, організаційні, технічні і технологічні. Сфера їхньої діяльності обумовлює специфічні вимоги до прийнятого управлінського рішення. За кількістю цілей рішення розрізняють одноцільові та багатоцільові. Наприклад, економіко-управлінські рішення на виробництві, як правило, є багатоцільовими. При прийнятті таких рішень виникає проблема узгодження суперечливих цілей, що значно ускладнює процес прийняття рішень. За критерієм «частота (повторюваність) прийняття рішень» виділяють одноразові (випадкові) та повторювальні (рутинні) рішення. Управлінські рішення залежать від визначених вимог, що забезпечують виконання поставлених завдань. До найважливіших вимог відносяться: наукова обґрунтованість, повноважність, директивність, гнучкість, точність, своєчасність, ефективність, економічність. Наукова обґрунтованість. Рішення повинне формулювати об'єктивні закономірності розвитку об'єкта і системи його управління. Кожне рішення необхідно приймати на основі достовірної інформації щодо управлінського об'єкта і навколишнього середовища. Повноважність. Управлінське рішення повинне прийматися відповідним органом чи особою, що має право приймати дане рішення. Директивність означає регламентовану націленість рішення. Точність. Управлінське рішення повинне бути точним, щоб було краще виконавцям засвоїти його характер. Своєчасність. Несвоєчасно прийняте рішення не тільки недостатньо ефективне, але й шкідливе. Ефективність полягає в тому, щоб забезпечити досягнення намічених у рішенні цілей при оптимальних витратах усіх видів ресурсів (природних, трудових, матеріальних, фінансових). За допомогою опрацювання і реалізації управлінських рішень керівники усіх рівнів здійснюють покладені на них функції.