5. Поняття, ознаки та типи організаційних структур управління підприємством.

Організаційна структура управління підприємством є засобом сприяння досягнення менеджерами своїх цілей. Оскільки цілі є похідними від загальної стратегії підприємства, тісний зв'язок стратегії та структури цілком логічний. Відповідно організаційна структура має дотримуватися певної стратегії. І якщо менеджери здійснюють вагомі зміни у своїй організаційній стратегії, вони мають модифікувати організаційну структуру задля пристосування до цих змін та їх підтримання. Відповідно до організаційної структури підприємства розробляється система управління підприємством. Організаційна структура управління підприємством - основа системи управління, яка визначає склад, підпорядкованість та взаємодію її елементів окреслює необхідну кількість управлінського персоналу, здійснює його розподіл за підрозділами, регламентує адміністративні, функціональні та інформаційні взаємовідносини між працівниками апарату управління та підрозділами, встановлює права, обов'язки і відповідальність менеджерів тощо. Організаційна структура будь-якого підприємства відбиває упорядковане розташування його управлінських елементів та фор­му їх взаємозв'язку, перетворюючи діючу структуру на систему. Організаційні структури створюються насамперед для того, щоб просувати корпоративні інтереси, а не інтереси окремих груп чи працівників підприємства. Підтримуючи стабільність та постійність, організаційна струк­тура підприємств не може залишатись незмінною протягом  тривалого періоду. Навіть релігійні організації які, здавалось, є непохит­ними, поступово трансформуються. Залежно від існуючих зв'язків між елементами системи управління виділяють лінійну, функціональну, лінійно-функціональну, дивізійну, матричну організаційні структури та ін. 1.  Лінійна – це така структура, між елементами якої існують лише одноканальні взаємодії, кожен підлеглий має лише одного лінійного керівника, який виконує всі адміністративні та інші функції у відповідному підрозділі. 2. Функціональна – структура, яка передбачає наявність штабів, але їх персонал має не лише дорадчі права, а й право керівництва і прийняття рішень. 3. Лінійно-функціональна – структура управління, яка спирається на розподіл повноважень та відповідальність за функціями управління і прийняття рішень по вертикалі. 4. Дивізіональна – це структура управління, яка будується не за функціональними ознаками, а за принципами групування виробничих підрозділів за продуктами, групами споживачів, за місцем розташування. 5. Матрична – це структура, яка передбачає створення поряд з лінійними керівниками та функціональним апаратом управління тимчасових проектних груп, які формуються із спеціалістів функціональних підрозділів і займаються створенням нових видів продукції (послуг).

6. Поняття, види виробничих структур підприємства. Чинники, які зумовлюють їх вибір.

Виробнича структура підприємства – сукупність виробничих ланок, їхня кількість розміри, співвідношення між ними за кількістю працівників, використовуваних виробничих фондів. В основі формування виробничої структури підприємства – частковий поділ праці. Одна або кілька стадій виробничого процесу організаційно оформляються у відповідні структурні підрозділи підприємства. До виробничих відносять підрозділи, в яких здійснюється основне виробництво, а також допоміжні й ті, що обслуговують основне виробництво. Виробнича структура підприємства має виняткове значення для забезпечення процесу нормального його функціонування і навіть виживання оскільки від її досконалості залежать в кінцевому підсумку рівень продуктивності праці, якість продукції та її конкурентоспроможність. Виділяють три види виробничої структури підприємства: технологічну, предметну і змішану. Предметна структура спеціалізація цехів на виготовленні певного виробу, вузлів, деталей з використанням різноманітних технологічних процесів та операцій (підприємства великосерійного та масового виробництва з обмеженою номенклатурою та значними обсягами продукції) має такі переваги:

• спрощує і обмежує форми виробничого взаємозв'язку між цехами. - скорочує шлях руху деталей. - здешевлює міжцеховий і цеховий транспорт. - дозволяє розставляти обладнання по ходу технологічного процесу.

Як наслідок: забезпечення збільшення обсягів продукції, зростання продуктивності праці, зменшення собівартості продукції. Технологічна структура спеціалізація цехів на виконанні певної частки виробничого процесу або окремої стадії виробничого процесу (одиничне та дрібносерійне виробництва з різноманітною номенклатурою продукції), спрощує керівництво цеху. Змішана має такі переваги: - зменшення обсягів внутрішньо цехових перевезень. - скорочення тривалості виробничого циклу - поліпшення умов праці. - більш високий рівень завантаження обладнання. - зростання продуктивності праці. Виробнича структура підприємства залежить від таких чинників: 1. Конструктивні і технологічні особливості продукції. Вид продукції визначає характер виробничих процесів, які, у свою чергу, впливають на склад основних цехів, обсяг виготовлення продукції. 2. Обсяг випуску продукції. Кількість виробів певного найменування, типорозміру та виконання, що виготовляються чи ремонтуються підприємством або його підрозділами протягом планового періоду визначає формування відповідних за спеціалізацією та потужністю структурних утворень. 3. Номенклатура продукції. Від неї залежить можливість пристосування цехів та дільниць для виробництва тільки певної продукції або більш різноманітної. 4. Рівень і форма спеціалізації та кооперування з іншими підприємствами. Збільшення рівня спеціалізації сприяє однорідності випуску продукції, зменшенню різноманітності цехів, спрощенню виробничої структури. 5. Рівень автоматизації та механізації виробничих процесів. Він виявляється у створенні гнучкіших комплексно-автоматизованих та автоматизованих цехів, які мають високу продуктивність і спеціалізацію. 6. Ступінь охоплення життєвого циклу виробів. Якщо крім підготовки виробництва, безпосередньо процесу виготовлення виробів, їх випробування, складування, транспортування передбачається також сервісне обслуговування в процесі експлуатації, то це зумовлює створення регіональних спеціалізованих підрозділів.