3. Потенціал підприємства, як предмет економічного управління.

ПОТЕНЦІАЛ ПІДПРИЄМСТВА — сукуп­ність ресурсів, які визначають його можливості здійснювати у майбутньому виробництво товарів і послуг, одержувати доходи і прибуток. Виділяють такі види потенціалу ФП: виробничий, інноваційно-інвестиційний, трудовий, соціально-еконо­мічний. Виробничий потенціал ФП — сукупність факторів виробництва (головних ресурсів), що визначають реальний обсяг продукції, який здатне виробити підприємство при повному використанні ресурсів, які знаходяться у його розпорядженні. Інноваційно-інвестиційний потенціал ФП — уся сукупність його ресурсів, включаючи виробничі, фінансові, інтелектуальні, інформаційні та інші, необхідні для здійс­нення інноваційно-інвестиційної діяльності й впровадження у виробництво нових ЛП і технологій. Накопичений підприємством інноваційно-інвестиційний потенціал характеризує його сприйнятливість до подальших нововведень уже вищого рівня. Використання нових або вдосконалених технологій, упровадження у виробництво і виведення на ринок нових і якісніших ЛП, використання прогресивних форм організації й управління сприяє подальшому підвищенню конкурентоспроможності підприємства, його ефективності і в кінцевому підсумку визначає його здатність розвиватися на влас­ній основі. Трудовий потенціал ФП — це існуючі тепер і в перспективі трудові можливості, які характеризуються кількістю персоналу підприємства, його професійно-освітнім рівнем та іншими якісними характеристиками. Соціально-економічний потенціал ФП — уся сукупність його ресурсів, яка визначає його здатність до стійкого економічного і соціального розвитку.

Основними рисами потенціалу підприємства як економічної системи є:

1)цілісність системи - це цілісність, властивості якої проявляються лише при взаємодії її елементів;

2)компонентність  - система складаєтьсяя із певної кількості частин, які називаються елементами;

3)складність – економічна система визначається неоднорідністю складових елементів, різнохарактерними та ієрархічними взаємозв'язками між ними;

4) нестаціонарність - система містить постійно змінюючі параметри та характеризується стохастичністю поведінки;

5) унікальність - у кожному окремому випадку система змінює свою ресурсну і  організаційну структури;

6) адаптивність - передбачає адаптацію параметрів системи до умов, що постійно змінюються.

7) синергічність - цілеспрямованість дії елементів системи посилює ефективність її функціонування;

8) мультиплікативність - проявляється у геометричній залежності позитивних і негативних ефектів функціонування елементів системи.

9) граничність - елементи економічні системи мають граничний характер, що обумовлюється її формою;

10) протиентропійність - можливість протидіяти руйнуючим тенденціям.

Процес формування потенціалу підприємства є одним з напрямків його економічної стратегії і передбачає створення й організацію системи ресурсів і компетенцій таким чином, щоб результат їхньої взаємодії був фактором успіху в досягненні стратегічних, тактичних і оперативних цілей діяльності підприємства.

Рішення щодо формування потенціалу підприємства орієнтовані на майбутнє і тому базуються на попередніх умовах розвитку релевантних факторів, тобто певних передумовах. Особливе значення мають передумови, які визначаються потребами клієнтів. Крім того, дуже важливі передумови, пов'язані з конкурентами, тому що ресурсний потенціал підприємства втрачає свою цінність саме під їх тиском. Також повинні бути враховані і внутрішні передумови, пов'язані з загальноприйнятими настановами всередині підприємства.

Отже, визначення та формування потенціалу підприємства є необхідним завданням керівництва підприємства, адже це дає змогу визначити можливості і переваги підприємства, та оцінити його конкурентоспроможність.