Додаткові питання:

1.Вміти пояснити вислови Н. Макіавеллі.

1.Оскільки тому , кому відмовляють у праві застосовувати потрібні кошти , марно і право прагнути до мети , то з цього випливає, що раз всякий має право на самозбереження , то всякий має право застосувати всі засоби і здійснити всяке діяння , без яких він не в змозі зберегти себе .

Існують певні політичні добра, три з них украй важливі: національна незалежність, безпека і добре продумана система де­ржавного устрою. Найкраща система - та, що розподіляє законні права між державцем, аристократією і народом відповідно до їх реальної сили, бо за такого устрою важко здійснювати успішні перевороти, отже, можлива стабільність; але з огляду на стабільність мудріше більшою владою наділяти народ. Це те, що можна сказати про цілі.

Та в політиці існує ще й питання засобів. Марно йти до політичної мети, вдаючись до засобів, приречених на невдачу; як­що обрані цілі, на нашу думку, добрі, ми повинні вибрати засо­би, потрібні для їх досягнення. Питання засобів можна розглядати з чисто наукового погляду, без огляду на те, добрі цілі чи лихі. «Успіх» означає досягнення мети, байдуже якої. Якщо є наука успіху, то вона має вивчати як успіхи лихих, так і успіхи до­брих - це краще для самої науки, оскільки серед тих, хто дося­гає успіху, набагато більше грішників, ніж святих. Проте вироб­лена наука буде вже однаково корисна і святим, і грішникам. Бо святий, беручись до політики, повиненя як і грішник, прагнути успіху.

Ідеться, зрештою, про силу. Для досягнення політичної мети потрібна хоч якась сила. Цей очевидний факт приховується під гаслами «право переможе», «зло панує недовго». Якщо перемага­ють ті, на чиєму боці, на вашу думку, право, це означає, що там більша сила. Правда, що сила часто спирається на громадсь­ку думку, а громадська думка залежить від пропаганди; правда й те, що завдяки пропаганді ви можете видаватися доброчеснішим, ніж ваш суперник, і що один із способів видаватися доброчесним -це бути ним. З цієї причини перемога іноді дістається тому, хто, на думку загалу, має найбільше чеснот. Ми змушені погодитися з Макіавеллі, що саме це стало однією з важливих причин зро­стання могутності Церкви протягом одинадцятого-тринадцятого сторіч, а також успіхів Реформації в шістнадцятому сторіччі. Проте існують істотні застереження. По-перше, ті, хто захопив владу, можуть, направляючи пропаганду, створювати враження, ніби їхня партія доброчесна; ніхто, наприклад, не згадує гріхів папи Александра VI в нью-йоркській чи бостонській загально­освітній школі. По-друге, існують періоди хаосу, протягом яких очевидне ошуканство часто досягає успіху; доба Макіавеллі саме й була одним із таких періодів. У такі часи незмірно зростає цинізм, змушуючи людей не гребувати нічим, що лишень може забезпечити їм вигоду. Але навіть тоді, каже Макіавеллі, все ж краще вдавати доброчесність, дурячи тим невігласів.

Питання можна розглянути ще ширше. Макіавеллі дотри­мується думки, що цивілізована людина - майже завжди безог­лядний егоїст. Якщо сьогодні хто-небудь прагне встановити ре­спубліку, каже Макіавеллі, то легше це зробити серед горян, ніж у великих містах, бо люди в містах уже розбещені*. Якщо люди­на - безоглядний егоїст, то найрозумніша лінія її поведінки зале­жатиме від суспільства, в якому вона житиме. Ренесансна Церква обурювала всіх, але тільки на північ від Альп цього обурення ви­стачило для зародження Реформації. В часи, коли Лютер почав свій бунт, прибутки папства стали ймовірно більші, ніж були б.