4. Договірні відносини у сфері водного транспорту України та їхні особливості

Основою діяльності у сфері водного транспорту є наявність комерційно - господарських відносини, які врегульовуються нормами права. Одним з регуляторів таких відносин є норми зобов’язального права. Суть цього полягає в тому, що у сфері водного транспорту існує значна кількість суб’єктів, які мають свій правовий статус, що відображається в їхніх правах і обов’язках.

Ці суб’єкти, виступаючи носіями власних інтересів, вступають у взаємодію поміж собою, набуваючи певних прав і обов’язків.

Так, наприклад, вантажовідправник, відправляючи вантаж морем, вступає у певні відносини з судноплавною компанією, яка перевозитиме його вантаж.

У цих відносинах суб’єкти беруть на себе певні зобов’язання, наприклад перевезти вантаж водою, й укладають на це угоди.

Розглянемо ці угоди на основі КТМ України.

До договорів, що діють у сфері торговельного мореплавства, можна віднести:

1. договір морського перевезення вантажу;

2. договір фрахтування суден на певний час;

3. договір морського круїзу;

4. договір морського агентування;

5. договір морського перевезення пасажира;

6. договір морського буксирування;

7. договір лізингу судна;

8. договір морського страхування;

9. договір рятування;

10. договір морської іпотеки.

Розглянемо здійснення договорів на прикладі договору Горського перевезення вантажу.

За цим договором перевізник, або фрахтівник, зобов’язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник, або фрахтувальник, зобов’язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).

Фрахтувальником і фрахтівником визначаються особи, що уклали між собою договір фрахтування судна (чартер).

Договір морського перевезення вантажу укладається в письмовій формі.

Документи, що підтверджують наявність і зміст договору:

1. рейсовий чартер, якщо договір передбачає умову надання для перевезення всього судна, його частини або окремих суднових приміщень;

2. коносамент, якщо договір не передбачає умови, зазначеної в п. (1);

3. інші письмові докази.

Завданням є самостійний розгляд понять «чартер» та «коносамент».

Ми лише назвемо деякі види коносаментів:

1. іменний;

2. ордерний;

3. на пред’явника.

Розглянемо ще один договір, а саме — договір фрахтування суден на певний час.

За цим договором судновласник зобов’язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для переве­зення пасажирів, вантажів і для інших цілей торговельного мореплавства на певний час.

Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм - чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут - чартер).

Цей договір є не що інше, як оренда.

Існує також поняття «суборенда».

Фрахтувальник може в межах прав, що надаються йому за договором фрахтування судна на певний час, укласти від свого імені самостійний договір фрахтування судна третьою особою.

Укладення такого договору не звільняє фрахтувальника від виконання договору, укладеного ним із судновласником.

Торговельне мореплавство є активним процесом, в якому сторони виконують певні дії, передбачені їх правовим статусом.

У процесі діяльності сторін виникають такі моменти, за якими будь - яка із сторін може понести певного пригнічення своїх прав і ущемлення інтересів.

З метою поновлення своїх прав та інтересів сторони вступають у певний процес, тобто виконують ті передбачені зако­ном заходи, за якими може бути вирішено позитивно їх питання.

До заходів, спрямованих на поновлення своїх порушених прав та інтересів, можна віднести:

1. морські протести;

2. претензії;

3. позови.

Розглянемо кожне з них.

Морські протести. Заява про морський протест подається капітаном судна з метою забезпечення доказів для захисту прав і законних інтересів судновласника, якщо в період плавання або стоянки судна мала місце подія, що може бути приводом для пред’явлення судновласнику майнових вимог.

Претензії заявляються перевізнику, який мав згідно з договором морського перевезення вантажу здійснити морське перевезення вантажу, що не було здійснено.

Претензії, що виникають з перевезення багажу, можуть бути заявлені перевізнику чи порту відправлення або призначення за розсудом заявника претензії.

Слід зазначити, що вчиненню перевізнику вантажу позову, що виникає з морського перевезення вантажу, має обов’язково передувати заявлення йому претензії.

Розглянемо особливість розгляду спорів, пов’язаних з діяльністю морського транспорту.

Так, розглядати спори може Морська арбітражна комісія (МАК) при торгово - промисловій палаті України. МАК вирішує спори, які випливають з договірних та інших цивільно - правових відносин, що виникають з торговельного мореплавства, незалежно від того, чи є сторонами таких відносин суб’єкти українського та іноземного або тільки українського чи тільки іноземного права.

МАК, наприклад, вирішує спори:

• щодо фрахтування суден, морського перевезення вантажів;

• щодо морського буксирування суден та інших плавучих засобів;

• з лоцманської і льодової проводки;

• щодо морського страхування і перестрахування та інші.

Діяльність МАК регулюється Законом України «Про між­народній комерційний арбітраж» від 24 лютого 1994 р.