2.3 Генетика стійкості до бактеріальних хвороб

Устойчивость к бактериальным болезням. Наиболее вредоносные среди бактериальных болезней картофеля на территории нашей страны – черная ножка и кольцевая гниль. Исследования по поиску генетических источников устойчивости к этому патогену были 13 начаты в 60-е годы за рубежом. Создание сортов, резистентных к черной ножке, затруднено тем, что такую устойчивость контролирует несколько генов. Однако создание сортов, слабо поражающихся данным заболеванием, стало возможным давно. По данным А.Я. Камераза [14], наименьшим поражением отличаются немецкие сорта (Виола, Гольдверунг, Дабер, Зикинген, Карнеа, Меркур, Прииска, Флава, Фрюгольд, Штеркерагис, Эргольд и др). Довольно высокую устойчивость к черной ножке имеют и отечественные сорта: Камераз №1, Олев, Ульяновский, Агрономический, Смысловский, Аквила, Веселовский 2-4, Волжанин, Лаймдота и др. [14]. Ценные результаты при поиске источников устойчивости получила М.И. Коромыслова, изучившая большое количество образцов видов и сортов картофеля из коллекции ВИР. Она выделила высокоустойчивые формы среди многих образцов диких видов S. chacoense, S. setulosistylum, и культурных S. rybinii, S. phureja. Исследованиями Н.М. Власова, Л.Н.Бушковой и Д.С. Переверзевым [23] были также выделены устойчивые формы среди образцов культурного вида S. andigenum.

3. Використання віддаленої гібридизації для створення сортів стійких проти шкодочинних хвороб

У ВІР та Інституті картоплярства УААН зібрано дуже багатий генофонд картоплі, який широко використовують при віддаленій гібридизації. Світова колекція картоплі має сотні зразків диких і тисячі культурних видів Південної Америки. Багато диких видів картоплі мають цінні властивості, яких немає у сортів, виведених з використанням внутрішньовидової гібридизації. Так, S. commersoniana стійкий до раку, парші, чорної ніжки, вірусів А і Υ, стеблової нематоди, колорадського жука, приморозків, має підвищений вміст крохмалю і сирого протеїну. Найцікавіші для селекції види картоплі входять до серії Tuberosa, Andigena, Transaeguatorialia, Acaula, Glabrescentia, Commersoniana, Demissa, Longipedicellata, Polyadenia, Pinnatisecta. Усі види, які належать до північноамериканських серій, стійкі до фітофторозу, але в селекції найчастіше використовують вид S. dе- missum, оскільки він добре схрещується з S. tuberosum. Форми, імунні до вірусу X, знайдені у видів S. acaule, S. punae, S. schreiteri, S. tarijense, до вірусів Υ і А — у видів S. stoloniferum, S. chacoense. До вірулентних рас раку стійкі форми S. andigenum, майже всі форми S. acaule. Вихідним матеріалом, стійким до бактеріальних хвороб, можуть бути культурні диплоїдні види S. phureja, S. rybiniі, S. stenotomum і дикі види S. acaule, S. chacoense тощо. Як джерела стійкості до нематоди можуть використовуватися тет- раплоїд S. andigenum, дикі види S. oplosense, S. spegazzinii. Гірські культурні види Колумбії та Болівії відзначаються цін- ними властивостями — відсутністю періоду спокою бульб, завдяки чому можна вирощувати два врожаї на рік, використовуючи для літ- нього висаджування свіжозібрані бульби. У деяких видів спостерігається високий вміст білка, крохмалю, вітаміну С, знижений вміст соланінів. Ці зразки стали вихідним матеріалом для виведення сортів з новими властивостями.