Тема № 2. Судова влада в Україні. Правосуддя та судочинство.

1. Судова влада в Україні.

2. Правовий статус суддів.

3. Поняття судочинстава та його види.

4. Поняття, ознаки та принципи правосуддя.

5. Суд як орган правосуддя.

Судова влада в Україні

Судова влада – незалежна і самостійна гілка державної влади. Невід’ємною умовою побудови в Україні демократичної правової держави є становлення сильної і незалежної судової влади. Становлення судової влади передбачає передусім створення єдиної судової системи та гарантування незалежності здійснення правосуддя. Незалежність процесуальної діяльності суддів, в тому числі й при вирішенні конкретної судової справи, означає їх безпосередню незалежність: від впливу різних органів державної влади і управління, посадових осіб, громадських організацій, партій і рухів, засобів масової інформації, окремих громадян, від вищестоящих судів, від висновків слідчих органів, прокуратури, учасників судового процесу.

Суд – це орган судової влади, який здійснює правосуддя у державі з метою охорони від посягань на суспільний і державний лад, права та законні інтереси фізичних і юридичних осіб та всіх форм власності.

Конституція України гарантує широку систему правового захисту від будь-яких дій чи бездіяльності адміністративних органів управління. У ст. 55 Основного Закону проголошено: “Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб”. Отже завданням суду є охорона від всяких посягань прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, суспільного і державного ладу, всіх форм власності.

Діяльність суду при здійсненні правосуддя спрямована на всемірне зміцнення законності і правопорядку, запобігання злочинам та іншим правопорушенням і має завданням охорону від усяких посягань:

1) закріплених у Конституції України суспільного ладу, його політичної та економічної систем.

2) соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод громадян, проголошених та гарантованих Конституцією і законами України.

3) прав і законних інтересів державних підприємств, установ, організацій.

Згідно ст. 124 Конституції України делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаться.

Суду притаманні певні ознаки, що в свою чергу відрізняє його від інших органів. Суд розглядає і вирішує особливі категорії справ, які не може розглянути ніякий інший орган; розгляд справ у суді здійснюється з дотриманням особливої процедури, регламентованої законом; йому властива особлива самостійність при розгляді справ, між судами немає встановлених відносин певної підлеглості; рішення суду проголошується від імені України. Це придає даному рішенню силу закону, обов’язковість для усіх громадян і органів, яким вони адресовані.

Правовий статус суддів.

Статус суддів визначається Законом України “Про судоустрій та статус суддів” від 8 липня 2010 року. Цей Закон визначає статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян.

Згідно Закону судді та залучені у визначених законом випадках для здійснення правосуддя представники народу є носіями судової влади в Україні, які здійснюють правосуддя незалежно від законодавчої та виконавчої влади.

Судді є посадовими особами державної влади, які в конституційному порядку наділені повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов’язки на професійній основі в Конституційному Суді України, Верховному Суді України, апеляційних, спеціалізованих та місцевих судах. Такий статус суддів України пояснюється їх величезною роллю в державі.

Для здійснення правосуддя судді мають необхідні повноваження, передбачені законами України. Судді у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежними, підкоряються тільки законові і нікому не підзвітні. Держава для забезпечення верховенства права гарантує фінансове та матеріально - технічне забезпечення роботи судів та суддів, забезпечити рівень правосуддя, який відповідав би принципам побудови правової держави.

При здійсненні своїх обов’язків, судді зобов’язані:

1) при здійсненні правосуддя дотримуватись Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об’єктивний розгляд судових справ .

2) додержувати вимог, встановлених для суддів статтею 5 Закону, службової дисципліни та розпорядку роботи суду;

3) не розголошувати відомості, що становлять державну, військову, службову, комерційну та банківську таємницю, таємницю нарадчої кімнати, відомості про особисте життя громадян та інші відомості, про які вони дізналися під час розгляду справи в суді;

4) забезпечення нерозголошення даних, по яких було прийнято рішення ;

5) не допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності.

Для посади судді існують певні обмеження. Так, суддя не може бути народним депутатом, належати до будь-якої політичної партії, руху, входити до складу органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого та регіонального самоврядування, підприємств, які мають на меті отримання прибутку, займатись підприємницькою та іншою діяльністю, крім викладацької, наукової та іншої оплачуваної творчої діяльності у вільний від роботи час.

Не може бути суддею особа, яка має судимість, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду. Право на зайняття посади судді місцевого суду має громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, має вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи в галузі права не менше двох років.

Суддею апеляційного суду може бути громадянин України, який досяг на день обрання 30 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи в галузі права не менш як п’ять років, в тому числі не менш як три роки на посаді судді.

Суддею Верховного Суду України може бути громадянин України, який досяг на день обрання 35 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи на посаді судді не менше п’ятнадцяти років.

Необхідною умовою для зайняття посади судді будь-якого суду, є складання кваліфікаційного екзамену. Особливі вимоги, необхідні для зайняття посади судді Конституційного Суду України, спеціалізованих судів, визначаються Конституцією України, ЗУ “Про Конституційний Суд” та іншими законами України.

Судді Конституційного Суду України призначаються Президентом України, Верховною Радою України та з’їздом суддів України.

Вперше призначений суддя приймає присягу перед Президентом України.

Для здійснення своїх повноважень з дотриманням принципу незалежності судді мають законодавчі гарантії забезпечення такої незалежності.

Незалежність суддів забезпечується:

1) встановленим законом порядком їх обрання, зупинення їх повноважень та звільнення з посади;

2) особливим порядком присвоєння військових звань суддям військових судів;

3) передбаченою законом процедурою здійснення правосуддя;

4) таємницею прийняття судового рішення і забороною її розголошення;

5) забороною під загрозою відповідальності втручання у здійснення правосуддя;

6) відповідальністю за неповагу до суду чи судді;

7) правом судді на відставку;

8) недоторканністю суддів;

9) створенням необхідних організаційно-технічних та інформаційних умов для діяльності судів, матеріальним і соціальним забезпеченням суддів відповідно до їх статусу;

10) особливим порядком фінансування судів;

11) системою органів судового самоврядування.

Гарантії незалежності судді, включаючи заходи його правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, передбачені Законом, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами України.

Будь-яке не передбачене законом втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

Суддя не зобов’язаний давати будь-які пояснення щодо суті розглянутих справ або справ, які знаходяться в його провадженні, а також давати їх будь-кому для ознайомлення, інакше як у випадках і порядку, передбачених законом.

Судді - недоторканні. Недоторканність судді поширюється на його житло, службове приміщення, транспорт і засоби зв’язку, кореспонденцію, належне йому майно і документи. Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом. Суддя не може бути затриманий за підозрою у вчиненні злочину, а також підданий приводу чи примусово доставлений у будь-який державний орган в порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення. Суддя, затриманий за підозрою у вчиненні злочину чи адміністративного правопорушення, стягнення за яке накладається у судовому порядку, повинен бути негайно звільнений після з’ясування його особи.

Проникнення в житло чи службове приміщення судді, в його особистий чи службовий транспорт, проведення там огляду, обшуку чи виїмки, прослуховування його телефонних розмов, особистий обшук судді, а так само огляд, виїмка його кореспонденції, речей і документів можуть проводитись тільки за вмотивованим рішенням суду.

Повноваження судді припиняються органом, який його обрав або призначив у випадках:

1) закінчення строку, на який його обрано чи призначено;

2) досягнення суддею 65 років;

3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я ;

4) порушення суддею вимог щодо несумісності;

5) порушення суддею присяги;

6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

7) припинення його громадянства;

8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;

9) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням;

Суддя притягується до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку.

До суддів застосовуються такі дисциплінарні стягнення:

1) догана;

2) пониження кваліфікаційного класу;

3) звільнення з посади.

За наявності підстав дисциплінарне провадження щодо судді порушується постановою голови відповідної кваліфікаційної комісії суддів.

Підставами для порушення дисциплінарного провадження щодо судді можуть бути:

1) подання Міністерства юстиції України та його органів на місцях за наслідками перевірки заяв і повідомлень громадян;

2) подання голови відповідного суду, посадових осіб державних органів, установ, організацій, органів місцевого і регіонального самоврядування;

3) повідомлення в засобах масової інформації.

Поняття, ознаки та принципи правосуддя.

Правосуддя - це встановлений порядок розгляду і вирішення судами конституційного, цивільного, господарського, кримінального і адміністративного судочинства, що здійснюється в особливій процесуальній формі. Особливості правосуддя:

1) вирішення особливої категорії питань державної та суспільної діяльності, які не може розглянути ніякий інший орган влади;

2) здійснення правосуддя провадиться з дотриманням особливої процедури, регламентованої Конституцією України;

3) правосуддя покладено виключно на суди;

4) судам властива особлива самостійність при розгляді справ і між ними немає встановлених відносин будь-якої підлеглості;

5) суд приймає рішення від імені держави України. Це придає даному рішенню силу закону, обов’язковість виконання для всіх, кому вони адресовані.

Правосуддя і правоохоронна діяльність нерозривно пов’язані між собою.

Функції правосуддя і правоохоронної діяльності багато в чому збігаються. Основним із їх завдань є забезпечення стану законності в державі, недопущення порушень закону з метою утвердження України як правової держави. Правоохоронні органи здійснюють, в основному, превентивну правозахисну діяльність. Якщо ж злочин все-таки скоєно, то завданням правоохоронних органів є розкрити злочин, виявити злочинця і передати його до органів правосуддя. Органи правосуддя, в свою чергу, повинні здійснити правосуддя, тобто визначити заходи для перевиховання злочинця і визначити справедливе покарання відповідно до Закону.

Органи правосуддя відрізняються від правоохоронних органів тим, що правосуддя має особливий статус і здійснюється тільки визначеним в Конституції органом – судом. В правоохоронних органах існує підпорядкування нищестоящих органів вищестоящим. Хоча варто відзначити, що правоохоронні органи і органи правосуддя є складовими єдиної державної системи, яка покликана забезпечити захист прав і свобод людини – найвищої соціальної цінності в нашій державі.

Правосуддя відправляється в трьох формах:

1) суддею одноособово;

2) колегіально.

3) судом присяжних.

Принципи здійснення правосуддя - це закріплені в законі правові ідеї, щодо завдань, способу формування і здійснення правосуддя в цивільних, кримінальних, адміністративних, господарських справах, які визначають спрямованість і побудову процесу, форму і зміст його стадій та інститутів, порушення яких обов’язково тягне за собою скасування постанови, вироку та інших рішень суду по справі.

Основні принципи правосуддя в Україні закладені в Конституції. Систему принципів правосуддя складають:

1) здійснення правосуддя виключно судами;

2) участь народу в здійсненні правосуддя;

3) незалежність і недоторканість суддів;

4) одноособовий і колегіальний розгляд справ;

5) законність;

6) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

7) забезпечення доведеності вини;

8) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;

9) підтримання державного обвинувачення в суді прокурором;

10) забезпечення обвинуваченому права на захист;

11) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;