Мовлення

Аналіз усного мовлення показав що воно задовольняє вимоги повсякденного спілкування. Відсутні грубі порушення вимови лексики граматичного складу. Але мовлення дітей недостатньо чітке що пов’язане з малою рухомістю артикуляційного апарату. Поняття дитини неповноцінні звужені нечіткі а іноді неправильні. Діти з ЗПР погано оволодівають граматичними узагальненнями тому часто зустрічаються неправильні граматичні конструкції.

У дітей з ЗПР пізніше виникає період словотворчості тривалішим є період використання в мовленні неологізмів. У розумово відсталих дітей ці періоди відсутні взагалі.

Недоліки вимови у деяких дітей пов’язані з якоюсь певною звуків при гарній вимові усіх інших. Для корекції дефектів мовлення в спеціальних школах для дітей з ЗПР передбачені логопедичні заняття.

Основні завдання перехідного періоду в тому щоб звернути увагу дитини до слова зробити мовлення предметом її свідомості. Особливе значення в цей період надається формуванню і розвитку фонематичного сприйняття звукового аналізу та синтезу виразності мовлення.

Відмінність загального недорозвинення мови й ЗПР

Якщо розмежування дітей з ЗНР і розумовою відсталістю зустрічає деякі труднощі, то диференціація ЗНР і ЗПР у багатьох випадках неможлива. У дітей з ЗПР, так само як і при ЗНР, відзначаються слабість довільної уваги й недоліки в розвитку наочного й словесно-логічного мислення. Мовна функція також має деякі подібні характеристики. При важких формах мовної недостатності, що виникають при церебрально-органічній патології, що торкається не тільки мовних зон, виявляються виражені порушення пам'яті й мислення (Є.М. Мастюкова, 1998), подібні до тих, що зустрічаються в дітей з ЗПР церебрально-органічного ґенезу.

Діти з мовною патологією і діти із затримкою психічного розвитку у закордонній літературі належать до єдиної групи − дітей із труднощами навчання. У той же час ретельне обстеження стану різних сторін мовного розвитку й пізнавальної сфери з урахуванням клінічного аналізу дозволяє встановити структуру розвитку, його провідний фактор і вибрати раціональні способи корекційних впливів. Є підстави вважати, що в багатьох випадках навіть успішне подолання мовних дефектів не є достатньою умовою для подолання недоліків у розвитку пізнавальної функції. Для диференціальної діагностики мовної й інтелектуальної недостатності використовують додаткові методи, наприклад електроенцефалографічне дослідження (у дітей з ЗПР переважно страждають чолові долі, а в дітей з ЗНР зміни частіше торкаються скореневих та потиличних зон).

Мислення

Суттєве відставання та своєрідність відмічається в мисленнєвій діяльності. В молодшому шкільному віці найменш порушеним є наочно-дійове мислення спостерігається недолік наочно-образного. Ці діти можуть успішно класифікувати предмети за такими наочними ознаками як колір та форма але з великою трудністю відносять до загальних ознак величну та матеріал предметів.

Відставання виявляється при рішенні задач пов’язаних з аналізом синтезом узагальненням та абстрагуванням. У дітей недостатньо сформована аналітико-синтетична діяльність. При аналізі предметів діти називають поверхові несуттєві ознаки з недостатньою повністю.

Проведені Лубовським В.І. дослідження показали що при самостійному аналізі обєкту що має 20 ознак діти з ЗПР в середньому виділяють 6-7 а нормально розвинуті однолітки – 12 ознак. Діти з ЗПР при необхідній допомозі при повторному виконанні виділяють вже 10-11 ознак. Розумово відсталі діти до та після допомоги виділяють 4-5та 5-6 ознак відповідно. Це свідчить про якісні відмінності дітей з ЗПР від розумово відсталих.

Процес узагальнення родових понять залежить від обсягу конкретного матеріалу яким оперує дитина. Поняття носять дифузний слабо диференційований характер. Діти здатні відновити поняття тільки після демонстрації їм значної кількості предметів тоді як нормально розвинутим дітям достатньо 1-2 предметів.

На початок навчання основні мислительні операції не сформовані на словесно-логічному рівні. Вони не можуть зробити логічний висновок з двох запропонованих положень. Завдання на класифікацію виконують на рівні наочно-образного мислення а не конкретно-понятійного як це повинно бути в цьому віці. Але словесні завдання що відносяться до ситуацій основаних на життєвому досвіді вирішуються на більш високому рівні. Цим дітям найлегше виконувати завдання за аналогією при виконанні яких можна спиратися на взірець або досвід.

Характерна інертність мислення. У дітей формуються малорухомі хибні асоціації які не піддаються перебудові. При переході до іншого рівня знань діти схильні використовувати застарілі засоби не змінюючи їх.

Ще одна особливість мислення дітей з ЗПР − зниження пізнавальної активності. Одні діти практично не задають питання про предмети та явища вони пасивні з повільним мовленням. Інші діти задають питання про зовнішні ознаки оточуючих предметів вони багатослівні активні. Низька пізнавальна активність виявляється особливо по відношенню до обєктів та явищ що лежать за колом визначеним дорослим.