Тема 5. Психологія дітей з затримкою психічного розвитку.

− Загальні питання діагностики та систематики ЗПР.

− Характеристика типів ЗПР

Загальні питання діагностики та систематики зпр

В ході розвитку суспільства науки в тому числі і дефектології в коло дослідження спеціалістів залучаються діти з все менше вираженими формами інтелектуальної недостатності що найбільш яскраво виявляються в навчальній діяльності і не завжди піддаються діагностиці на ранніх етапах життя. В таких випадках симптомом що звертає увагу батьків та викладачів стає стійка неуспішність дитини з самого початку систематичного навчання. Дослідження в різних галузях знань показують що не дивлячись на велику увагу до вдосконалення складу освіти та методик навчання оздоблення шкільних кабінетів сучасними технічними засобами кількість учнів які по різним причинам не здатні за певний час та в необхідному обсязі засвоїти навчальну програму постійно збільшується та коливається від 20 до 30 % від загальної кількості дітей молодшого шкільного віку (В.І. Лубовський).

Неуспішність особливо на початкових етапах навчання створює реальні труднощі для нормального розвитку дитини. Якщо молодший школяр не оволодів основними розумовими операціями то в середній школі учень не засвоює збільшений обсяг знань. Як наслідок дитина випадає з процесу навчання. Необхідно правильно та своєчасно діагностувати причини неуспішності в кожному індивідуальному випадку та по можливості усувати їх наслідки. Кількість учнів початкових класів що відчувають проблеми в навчанні складає від 5 до 11%. За результатами досліджень дефектологів серед учнів молодших класів 11,6% мають проблеми в навчанні. Серед них одна третя частина учнів (30,6%) виявили легкий ступінь олігофренії 19% склали збірну групу куди ввійшли діти з порушеннями зору слуху мовлення опорно-рухового апарату з порушеннями поведінки.

До невстигаючих учнів відносяться:

• Школярі з педагогічною занедбаністю;

• Діти з затримкою психічного розвитку;

• Діти з не яскраво вираженими сенсорними інтелектуальними мовними порушеннями причинами яких мінімальні мозкові дисфункції.

У 50,4 % невстигаючих учнів (або 5,8% всіх учнів) була діагностовано ЗПР. Це певна група дітей які не можуть бути віднесені до розумово відсталих тому що в межах наявних знань вони виявляли достатню здібність до узагальнення широку "зону найближчого розвитку" вони віднесені до особливої категорії. Для їх навчання створені спеціальні навчальні заклади − школи та класи вирівнювання (в останні роки − класи корекційно - розвивального навчання).

Вивчення дітей з ЗПР почалося в 50-х роках 20 сторіччя. Рядом дослідників (Т.А. Власова М.С. Певзнер К.С. Лебединська В.І. Лубовський В.Ф. Мачихіна) серед невстигаючих молодших школярів були виявлені учні неуспішність та особливості поведінки яких часто давали помилкову підставу вважати їх розумово відсталими.

В ході дослідження серед дітей цієї категорії Т.А. Власовою та М.С. Певзнером (1968,1973) було звернено увагу на роль емоційного розвитку в формуванні особистості дитини з ЗПР а також на значення нейродинамічних розладів (астенічних та цереброастенічних станів)

Відповідно було виділено дві групи дітей з порушеннями розвитку.

До першої групи ввійшли діти з порушеним темпом фізичного та розумового розвитку які були охарактеризовані як діти з психофізичним та психічним інфантилізмом (від лат. дитячий збереження в організмі та психіці людини особливостей притаманних ранньому дитинству). Затримка розвитку викликана повільним темпом дозрівання чолової ділянки кори головного мозку в звязку з шкідливими впливами під час вагітності. Ці діти відстають в фізичному розвитку в розвитку пізнавальної діяльності та вольової сфери важко включаються в навчальну діяльність швидко втомлюються для них характерна низька працездатність.

Другу групу склали учні з функціональними порушеннями психічної діяльності (цереброастенічні стани) які найчастіше є наслідком мозкових травм. Для цих школярів характерна слабкість основних нервових процесів але глибоких порушень пізнавальної діяльності в них немає, і в періоди нормалізації стану вони можуть досягати високих результатів в навчанні.

Різні патогенетичні механізми обумовлювали і різні прогнози. ЗПР першої групи прогностично розцінювалась як більш сприятлива не вимагала спеціальних методів навчання. Дослід спеціалізованих шкіл показав що при спеціальних формах та методах навчання збільшених термінах проходження навчальної програми неперенапружуючому режимі підтримці медикаментозної терапії приблизно половина таких дітей після навчання в початкових класах спеціальної школи може бути переведена до звичайних класів. ЗПР другої групи виявлялась більш стійкою та вимагала не тільки психолого-педагогічної корекції а і лікувальних заходів.

На основі проведених досліджень були розроблені рекомендації для вчителів по роботі з такими дітьми. Пізніше такі учні були названі дітьми з ЗПР. Цей термін запропонувала Г.Є. Сухарєва.

Затримка психічного розвитку є однією з найбільш поширених форм психічної патології дитячого віку. Вона виявляється з початком навчання дитини в підготовчій групі дитячого садка або в школі особливо в віці 7 років бо цей період забезпечує великі діагностичні можливості. В медицині ЗПР відносять до групи пограничних форм інтелектуальної недостатності яка характеризується повільним темпом психічного розвитку особистісною незрілістю порушеннями пізнавальної сфери (дослідження Н.І. Озерецького М.С. Певзнер Г.Є. Сухарєвої).

В вітчизняній психології поняття "затримка психічного розвитку" носить психолого-педагогічний характер та позначає перш за все відставання в розвитку психічної діяльності дитини. Загальною причиною такого відставання є мінімальні органічні поразки головного мозку які можуть бути вродженими або виникати під час вагітності пологів та ранньому періоді життя дитини. В деяких випадках можуть виникати генетично обумовлені недоліки ЦНС. Інтоксикації інфекції обмінно-трофічні порушення травми призводять до порушень темпів розвитку механізмів мозку та спричиняють легкі церебральні органічні порушення. Як наслідок цих порушень впродовж тривалого періоду у дітей спостерігається функціональна незрілість нервової системи що виявляється в слабкості процесів збудження та гальмування проблемах в утвореннях складних умовних звязків. Отже психічні функції складаються не так як при нормальному розвитку.

В результаті науково-дослідницької роботи К.С. Лебединська запропонувала клінічну систематику дітей з ЗПР, було виділено 4 типа затримок. Кожен з цих типів має свою клініко-психологічну структуру свої особливості емоційної незрілості і порушень пізнавальної діяльності. Ці типи відрізняються характером співвідношення двох основних компонентів затримки розвитку: структурою інфантилізму та характером нейродинамічних розладів. В повільному темпі формування пізнавальної діяльності з інфантилізмом повязані недоліки інтелектуальної мотивації а з нейродинамічними розладами − тонус та рухливість психічних процесів.