Діагностика стану підприємства

Головною метою діагностики є підготовка інформації для прийняття управлінських рішень. Діагностика стану підприємства дозволяє уточнити стан доходів і витрат підприємства і найголовніше - розкрити чинники, що дозволяють домогтися перевищення доходів над витратами.

Основними цілями є:

- об'єктивна оцінка результатів комерційної діяльності;

- контроль за процесами виробництва й реалізації продукції;

- прогнозування господарської діяльності;

- оцінка очікуваного виконання виробничого плану.

Діагностика реалізується в процесі виконання безлічі завдань.

Деякі з них:

1) аналіз можливостей виробництва і збуту;

2) з'ясування внутрішніх і загальноекономічних ситуацій, що впливають на виробництво і збут;

3) аналіз співвідношення попиту і пропозиції;

4) аналіз кінцевих фінансових результатів виробничої, збутової, маркетингової діяльності;

5) аналіз комерційного ризику.

Джерела інформації для діагностики:

I. Облікові:

1) бухгалтерський облік і звітність;

2) статистичний облік і звітність;

3) управлінський облік і звітність.

II. Позаоблікові:

1) матеріали ревізій та аудиту;

2) засобу масової інформації;

3) особистий контакт з виконавцями;

4) листування зі сторонніми організаціями та ін

1.Стратегічна діагностика

1.1 Визначення ефективності стратегії методом аналізу розриву.

МЕТОД АНАЛІЗУ РОЗРИВУ включає в себе наступні операції:

• визначення пріоритетного показника підприємства, описаного в стратегії (це може бути збільшення кількості продажів, зниження витрат виробництва відносно профілю стратегії, табл.1);

• з'ясування реальних можливостей фірми з точки зору поточного стану середовища і передбачуваного майбутнього стану (через 3 - 5 років) - напрям лінії «можливості» на рис.1;

• визначення бажаної тенденції зміни конкретного показника стратегічного плану - напрям відповідної лінії на рис.1;

• встановлення розриву між показниками стратегічного плану і можливостями, зумовленими реальним станом підприємства;

• розробка програм і способів дій, необхідних для ліквідації розриву.

Інший спосіб аналізу розриву - це визначення різниці між найбільш оптимістичними очікуваннями і найскромнішими прогнозами, тобто те, що ви маєте в кращому і в гіршому випадку.

Схема аналізу розриву представлена на рис.1.

Рис. 1 Схема аналізу розриву

1.2. Визначення профілю стратегії підприємства.

Для обґрунтування позицій (рис.1) необхідно розробити профіль стратегії підприємства (табл.1.). Для складання такого профілю зазначені найбільш важливі характеристики стратегії підприємства в даний час оцінюють в балах, всі оцінки заносять в табл.1. Потім аналогічним чином оцінюють оптимальну стратегію підприємства, і оцінки заносять в ту ж таблицю. Поєднуючи відрізками помічені клітинки таблиці отримують два профілі: фактичної й оптимальної стратегії підприємства. Чим ближче фактичний профіль до оптимального, тим ближче стратегія підприємства до оптимальної і навпаки. Якщо за окремими характеристиками стратегія підприємства далека від оптимальної, отже, саме тут і знаходяться «вузькі місця» і саме сюди потрібно спрямувати основні зусилля для ліквідації стратегічного розриву.

Наприклад:

Таблиця 1

Примітка: у якості оптимальної стратегії в своєму прикладі, можна використовувати табл.1.

Сенс стратегії зниження витрат - низькі витрати дозволяють знизити ціну без втрати прибутку. Для здійснення цієї стратегії необхідний великий обсяг виробництва, потужна виробнича база, ефективна технологія, зручний у виготовленні дизайн виробу, чітка організація виробництва, дешева система розподілу. Небезпека цієї стратегії в тому, що конкуренти можуть оголосити «цінову війну», і тоді жоден конкурент не зможе отримати достатньо високий прибуток. Ще одна небезпека - поява нових, більш ефективних технологій, які можуть звести нанівець конкурентну перевагу у витратах. Крім того, ця стратегія слабо враховує маркетингові аспекти конкуренції.

Продуктова диференціація полягає в тому, щоб випускати унікальну, індивідуалізовану продукцію з урахуванням специфічних вимог кожної групи споживачів і тим самим перевести конкуренцію в площину якості і технічних властивостей продукції. Диференціація може також полягати у створенні іміджу марки, в особливостях післяпродажного обслуговування. Застосування цієї стратегії вимагає навичок маркетингової діяльності, «творчої жилки», гнучкості виробництва. Небезпека полягає в тому, що часто для покупців ціна не менш важлива, ніж властивості товару. Крім того, часом диференціація зводиться до імітації, і як тільки споживачі починають це розуміти, стратегія псевдодиференціаціі перестає «працювати».

Ринкова диференціація - зосередити увагу на одному сегменті ринку, щоб орієнтуватися на специфічні вимоги саме цього сегмента. Як і попередня, ця стратегія також вимагає найретельнішого маркетингового аналізу. Ризикованість стратегії фокусування в тому, що товар може втратити свою привабливість для обраного сегмента ринку, наприклад, внаслідок скорочення обсягу даного сегмента.

З цього прикладу (табл. 1) можна зробити висновок: фактична стратегія дуже відстає від оптимальної за параметром продуктової диференціації. Підприємство приділяє зайву увагу лідерства в зниженні витрат, в той час як для покупців важлива диференціація продукції. Таким чином, для ліквідації стратегічного розриву підприємству необхідно звернути увагу на освоєння нових модифікацій продукції.