ТЕМА:

Історія виникнення та розвитку інструмента – туба. Акустичні властивості інструмента. Використання в духовому оркестрі. Нотація, стрій, діапазон.

Виконання гами сі-бемоль-мажор цілими, половинними, четвертними нотами.

Робота над музичним твором: українська народна

пісня «Лисичка» .

МЕТА

навчальна:

ознайомитися з історією виникнення та розвитку

інструмента – туба.

Розглянути акустичні властивості туби,

особливості використання в духовому оркестрі.

Ознайомитися з нотацією, строєм,

діапазоном інструмента.

розвиваюча :

розвивати навички гри на музичному інструменті;

удосконалювати навички читання нот з листа;

формувати вміння та навички догляду та збереження

інструменту туба;

розвивати музичний слух пам'ять, мислення, увагу,

спостережливість.

виховна:

Сприяти формуванню прагнення професійного

росту. Розвивати здатність до самоконтролю та

самоаналізу. Формувати вміння і навички розумової

праці. Виховувати повагу до праці музиканта

професіонала.

НАВЧАЛЬНО – МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ:

Обладнання та матеріали :

1. Музичний інструмент (туба, фортепіано)

2. Нотний матеріал.

3. Технічні засоби навчання (ПК).

4. Комп’ютерна презентація до теми уроку.

Література :

1. Баласанян Б. Школа гри на тубі. – М., 1972

2. Кобець І. Школа гри на тубі. - К.: Музична Україна,1970

3. Методика обучения игре на духовых инструментах. Сб. статей (под ред. Ю Усова) Вып. 1 - М.,1966; Вып. 2 М.. 1968; Вып.З - М , 1971; Вып 4 - М , 1976

4. Інтернетресурс: http://www.culturalstudies.in.ua/PDF/grigoriev2.pdf :Характеристика та класифікація духових та ударних інструментів. Методичний посібник. Григорєв Г.М. .- К.,2007.

Основні терміни та поняття :

Туба, серпент, офіклеід, бомбардон, басовий і контрабасовий тромбон

Динаміка – це сила звучання.

Темп – швидкість, з якою виконується музичний твір.

Ритм – рівномірне чергування впорядкованих звукових нот.

Гама – послідовно зростаючий або спадаючий за висотою ряд звуків.

Штрих – засіб музичної виразності.

Деташе – видобування звуку твердою атакою.

Алегрето – Жваво, граційно (92 – 108)

Реприза – повторення будь-якого розділу музичного твору.

Раструб – розширяюча частина трубки духових інструментів, утворююча вихідний отвір.

Мундштук – деталь духових інструментів, яка слугує засобом звуковидобування.

ТИП УРОКУ :

ЗАСВОЄННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

ПЛАН УРОКУ:

І. Організаційний етап.

Взаємне вітання

Перевірка готовності студента та аудиторії до уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань

Репродуктивна бесіда

ІІІ. Повідомлення теми і завдань уроку.

ІV. Сприймання й усвідомлення нового матеріалу

1. Ознайомлення з новим матеріалом.

Метод розповіді.

Інформаційно - повідомлювальний метод.

Метод демонстрації

2. Практична робота.

- Робота над гамою.

- Робота над музичним твором.

V. Узагальнення та систематизація знань

Репродуктивна бесіда

Vі. Підсумки уроку.

Інструктаж щодо виконання домашнього завдання.

Хід уроку

І. Організаційний етап

Взаємне вітання

Перевірка готовності аудиторії до уроку.

Перевірка готовності студента до уроку.

Створення позитивного емоційного мікроклімату для проведення уроку.

• Доброго дня, Василю. Сьогодні урок проведу я. Звати мене - Віталій Станіславович.

ІІ. Актуалізація опорних знань

Бесіда

- Назви групи інструментів, які входять до складу духового оркестру.

(Дерев’яні, характерні, основна група інструментів, ударні інструменти)

- До якої групи відноситься туба?

(до групи характерних інструментів)

ІІІ. Повідомлення теми і завдань уроку.

Сьогодні на уроці, ми познайомимося з iсторiєю розвитку туби, як духового музичного інструмента, її будовою і основними прийомами звуковидобування.

ІV. Сприймання та усвідомлення нового матеріалу.

4.1. Метод розповіді:

Історія розвитку музичного інструмента - туба

Туба

Туба – широкомензурний мідний духовий інструмент, найнижчий по регістру. Сучасна модель інструмента була сконструйована у другій чверті ХІХ століття Адольфом Саксом.

Туба володіє суровим, масивним тембром, звук туби важко інтонується. Використовується в основному в симфонічному оркестрі, де їй належить роль басового інструмента в групі мідних духових. Активно використовується в духових оркестрах, порівняно рідше в різних джазових та естрадних оркестрах і ансамблях.

В якості сольного інструмента туба виступає досить рідко.

Історія створення і розвитку туби

Найперше, в якості басового інструмента, застосовували серпент, але він не давав для мідної групи хорошого стійкого баса. Серпент (фр. – змія) – старовинний духовий музичний інструмент, відомий з 16 століття. Свою назву отримав завдяки змієвидній вигнутій формі ( 4 вигини змії). Виготовлявся з різних матеріалів: дерева, міді, цинку або срібла. Мав мундштук з глибокою чашечкою, виготовлений із слонової кості або кісток тварин, дуже схожий на мундштуки сучасних духових мідних інструментів. Пізніше мундштук серпента був металевим, типу корнетового, але великих розмірів. В корпусі, обтягнутому шкірою, просвердлювали шість отворів (що свідчить про діатонічний звукоряд). Пізніші моделі вже мали кілька клапанів. Застосовували серпент в церковній музиці, щоб підтримати баси в церковному хорі. Звук досить сильний, грубий, інтонаційно нестійкий.

Для гри на серпенті потрібний хороший слух. Грати на ньому було важко. Поява клапанів тільки ускладнила проблему.

На зміну серпенту прийшов більш досконалий інструмент офіклеід. Він виготовлявся повністю з металу, мав одинадцять отворів з клапанами, які давали можливість видобувати звуки хроматичного звукоряду. Офіклеід проіснував не довго, але широко застосовувався в партитурах оперних і симфонічних творів першої половини ХІХ століття як басовий інструмент, доповнюючи тріо тромбонів, а, також, як соліруючий інструмент в оркестрі.

Поряд з серпентом і офіклеідом існували й інші басові мідні інструменти: бомбардони, басові і контрабасові тромбони. Однак всі ці інструменти були недосконалі по конструкції і по звучанню.

В 1835 році німецькі майстри музичних інструментів Вільгельм Віпріхт і Карл Моріц, експериментуючи з серпентами і басовими офіклеідами, створили басовий інструмент і назвали його – ТУБА. Конструкція туби була невдалою, але майстри запатентували свій винахід - 12 вересня 1835 року.

Це був інструмент в строї in F з п’ятьма вентилями.

Через кілька років «німецька недоробка» потрапила до бельгійського музикального майстра Антуана Жозефа Сакса, більш відомого як Адольф Сакс (1814-1894). Він експериментально удосконалив конструкцію туби (проблема була в невдалих мензурних співвідношеннях), що в значній мірі покращило її звучання у всіх регістрах.

Вперше ТУБА була використана в складі симфонічного оркестру на прем’єрі опери Вагнера «Летючий голландець» 20 січня 1943 року.

Цей день можна вважати Днем народження туби як оркестрового інструмента та Днем створення повного складу сучасного симфонічного оркестру .