Перевірка обчислення виразів

1. Перед уроком записати на дошці обчислення виразів домашнього завдання (усіх або кількох). За цими записами учні перевіряють правильність своїх відповідей.

2. Записати на дошці числові значення виразів (у порядку зростання). Учні звіряють їх зі своїми результатами.

3. Записати на дошці вирази. Один-два або кілька учнів по черзі виходять до дошки і записують значення виразів.

4. На дошці записано рівності, одна-дві з них неправильні. Учні знаходять помилки і виправляють їх.

5. Учитель пропонує дітям додати значення всіх виразів і результат порівняти з числом, записаним на дошці (це число і є сумою значень виразів).

6. На дошці подано розгорнутий запис обчислення виразу. За допомогою даного запису треба пояснити хід розв'язування і вказати, на які властивості дій спирається застосований обчислювальний прийом.

7. Перевірити обчислення виразів такими методами: повторно пояснивши хід розв'язування; переставивши доданки чи множники; застосувавши зв’язок між арифметичними діями.

8. На дошці подано записи письмового множення чи ділення. Назвати іх неповні добутки або неповні ділені.

9. Розповісти про порядок виконання дій у виразі з дужками або на сумісні дії першого і другого ступенів.

10. Назвати компоненти і результат одного-двох виразів, наприклад, 84:21=4; 84 — ділене, 21 — дільник, 4 — частка.

11. Прочитати кількома способами рівності, наприклад, 73—19=54 (від числа 73 відняти 19, буде 54; 73 мінус 19 дорівнює 54; 73 зменшити на 19, буде 54, зменшуване — 73, від'ємник — 19, різниця — 54; 73 більше від 19 на 54).

Перевірка розв'язання задачі

1. На дошці записано розв'язання задачі. Учні звіряють з ним свої записи.

2. Учитель або учень записує на дошці числовий вираз розв'язання задачі або окремі дії, а діти повідомляють план розв'язання і повну відповідь.

3. На дошці записано числові відповіді до кожної задачі. Учні мають звірити їх зі своїми, а потім прочитати повні відповіді.

4. Учитель записує план розв'язування задачі, а учні повинні записати дії, за допомогою, яких цей план реалізується.

5. Розповісти, яка залежність існує між величинами, даними в задачі.

6. Один з учнів читає задачу і розповідає, як її слід розв'язувати. Після цього вчитель пропонує записати на дошці числовий вираз або окремі дії розв'язання за умови, що одне з даних задачі змінено. Наприклад, у задачі йшлося про купівлю 6 м тканини; змінити це число на 9 м.

7. Складену задачу перетворити на окремі прості задачі.

8. Скласти задачу аналогічну (обернену, з іншими запитаннями тощо) до задачі, яка розв'язувалася вдома.

9. Порівняти розв'язання задачі з домашньої роботи із задачею, яка розглядалася раніше.

Класоводи нерідко показують учням кращі зразки виконання домашнього завдання. Школярам, роботи яких демонструються як кращі, варто виставляти відмінну оцінку в класному журналі. Взагалі доцільно відповіді одного-двох учнів на уроці в процесі пояснення виконання домашніх завдань. оцінювати в балах.

Подання домашнього завдання

Інструктаж учнів щодо виконання домашнього завдання розпочинається з оголошення його змісту. Це короткий, але важливий момент уроку, що пов’язує класну і домашню роботи школярів. Тому завдання додому треба і давати своєчасно (необов'язково в кінці уроку) і зосереджувати на ньому увагу всіх учнів. Іноді доцільно робити це і в середині уроку, наприклад, одночасно з оголошенням самостійного завдання на уроці.

Інструктуючи, необхідно чітко зазначити: а) що треба прочитати (вивчити чи переглянути) перед розв'язуванням задач, прикладів; б) як виконувати завдання: усно чи письмово; в) як розв'язувати задачу: числовим виразом чи по діях.

Крім цього, учитель повинен додатково пояснювати окремі моменти у розв’язанні прикладів і задач, заданих додому, якщо в цьому виникає потреба.

Додаткові пояснення охоплюють такі види роботи: читання тексту задачі і пояснення нових термінів (слів); розбір задачі (який може супроводжуватись | схематичним записом) і складання (усно) плану її розв’язання визначення подібних вправ, що були опрацьовані раніше; розв'язання для зразка одного із прикладів домашнього завдання; повторення правил, на основі яких виконуються обчислення; вказівки щодо розміщення записів у зошитах та ін.

Заслуговує на увагу подання учням орієнтирів для самоконтролю під час виконання домашніх завдань.

Розглянемо детальніше питання змісту й організації домашньої роботи. Самостійне виконання дітьми домашніх заїдань було й залишається важливою ланкою навчання математики. Воно сприяє розвитку та закріпленню знань учнів, формуванню їхніх умінь і навичок, привчає дітей до систематичної і наполегливої праці.

Дискусія про те, давати чи не давати молодшим школярам завдання додому, не має достатніх підстав. Немає сумніву в тому, що за належної організації навчальної діяльності учнів програмний матеріал у початкових класах можна опрацювати на уроках. Проте добитися високого рівня навичок самостійної роботи в оволодінні математичкам матеріалом, зокрема в розв'язуванні задач, без домашньої самостійно роботи майже неможливо.

А отже, не можна вести мову і про забезпечення надійної основи для подальшого вивчення математики в середніх класах.

Домашня робота — це самостійне виконання учнями навчальних завдань поза уроками. Молодші школярі виконують її вдома або в групі продовженого дня. Тому таку навчальну роботу називають самопідготовкою.

Домашні завдання з математики за обсягом мають бути такими, щоб учні 2 класу встигли їх виконати за 15—20 хв, 3 класу — за 25—30 хв, 4 класу і 30—35 хв. Учням першого класу чотирирічної початкової школи домашні; завдань не задають. А на вихідні та святкові дні не дають завдань усім молодшим школярам.

Найпоширенішим видом самостійної роботи вдома є розв'язування прикладів і задач. Іноді пропонується завчити напам'ять яку-небудь таблицю або правило. Варто посилити елемент творчості у виконанні домашніх завдань, практикувати додаткову роботу над задачею, що розв'язувалась на уроці: змінити числові дані чи запитання; скласти і розв'язати подібну чи обернену задачу до даної та ін. Цінними щодо усвідомлення структуру арифметичної задачі є вправи на складання і розв'язування простих задач на певну дію, за поданими числами, на задану функціональну залежність між величинами. Бажано також збільшити кількість завдань на побудову моделювання геометричних фігур та вимірювання.

Види і зміст самостійної роботи з математики вдома доцільно урізноманітнювати. Проте це стосується всього комплексу домашніх завдань ні тиждень або чверть. А ті завдання, які пропонуються на один день, мають бути більш-менш однакового змісту. Різноплановість короткочасних завдань розпорошує увагу дітей і призводить, як правило, до перевантаження. Кріп цього, створюються додаткові труднощі під час пояснення та їх перевірки.

Не слід намагатися охопити домашнім завданням всі питання, що розглядаються в класі: теоретичний матеріал, приклади, задачі, практичні вправи. Навчальна праця дітей удома буде ефективною, якщо вони працюватимуть 15—25 хв щоденно над якимось одним поняттям, обчислю вальним прийомом.

Добір матеріалу для закріплення вдома визначається головною меток проведеного уроку чи темою, що вивчається або повторюється.

Один-два рази на тиждень варто пропонувати дітям розв'язувати приклади, виконувати вправи на опрацювання способу обчислення чи на формування обчислювальних умінь і навичок; один-два рази на тиждень учні розв'язуватимуть удома лише задачі. Якщо учням пропонуються тільки задачі, то їх має бути три. Дві задачі є обов'язковими для всіх учнів, третя — дня бажаючих.

Один-два рази на місяць для домашньої роботи варто пропонувати повторне розв'язування 3 — 4 задач. Розв'язування однієї з них (за власним вибором) діти записують у зошит, решту розв'язують усно. У процесі перевірки вчитель може запропонувати учневі розв'язати будь-яку із заданих додому задач.

У діючих підручниках позначено номери завдань для домашньої і самостійної роботи. Однак це не вимога. Остаточно,обсяг і зміст домашнього завдання встановлює вчитель, враховуючи особливості кожного учня зокрема і всіх учнів класу.