М’яке піднебіння

М ’яке піднебіння, palatum molle - утворює задню стінку ротової порожни­ни. Більша частина його вільно звисає вниз й називається під­небінною завіскою, velum palatinum. Тільки невелика його ділянка прилягає до верхньої стінки. М’яке піднебіння залежно від функціонального стану може набирати різних положень: під час ковтання воно піднімається й набирає гори­зонтального положення, відгороджуючи тим самим ротову порожнину від но­сової. Під час дихання м’яке піднебіння перебуває в розслабленому стані й зви­сає донизу.

М’яке піднебіння складається з волокнистої пластинки, м’язів м’якого піднебіння та слизової оболонки, яка вкриває його з усіх боків. Задній край м’якого піднебіння має невеличкий виступ, що називається язичком, uvula. По обидва боки язика м’яке піднебіння утворює дві складки, в яких розміщені м’язи, що утворюють дві дужки: передньо-піднебінно-язикову, arcus palatoglos sus, та задню піднебінно-глоткову, arcus palatopharyngeus. Між цими дужками є заглиблення - мигдаликова ямка, fossa tonsillaris, в якій міститься піднебінний мигдалик, tonsilla palatina. Над ним розміщена надмигдаликова ямка, fossa supratonsillaris.

М’яке піднебіння складається з таких м’язів:

• м’яза-натягувача піднебінної завіски, т. tensor veli palatini',

• м’яза-підіймача піднебінної завіски, т. levator veli palatini',

• піднебінно-глоткового м’яза, т. palatopharyngeus',

• піднебінно-язикового м’яза, т. palatoglossus;

• м’яза язичка, т. uvulae.

ДНО РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ

Дно ротової порожнини, або діафрагма ротової порожнини, diaphragma oris, утворена сукупністю м’язів, розташованих між під’язиковою кісткою та язиком. До м’язів ротової порожнини належать:

• щелепно-під’язиковий м’яз, т. mylohyoideus;

• підборідно-під’язиковий м’яз, т. geniohyoideus;

• двочеревцевий м’яз, т. digastricus',

• шилопід’язиковий м’яз, т. stylohyoideus.

Слизова оболонка дна ротової порожнини утворює кілька складок. Серед них: вуздечка язика, frenulum linguae - вертикальна складка, що проходить від нижньої поверхні язика до дна ротової порожнини, та під’язикові складки, plicae sublinguale, що розташовані збоку від вуздечки язи­ка уздовж валків, утворених під’язиковими слинними залозами. На медіальних кінцях валків є горбки - під’язикові слинні сосочки, carunculae sublinguales, де відкриваються протоки піднижньощелепної та під’язикової слинних залоз.

Будову слизової оболонки ротової порожнини характеризує добре розви­нена підслизова основа, яка складається з пухкої сполучної та жирової тканин. Слизова оболонка утворює складки, оскільки вона легко зв’язана з підлеглими тканинами. Під слизовою оболонкою дна ротової порожнини та м’язами, які його утворюють, знаходяться клітковинні простори.

ЗІВ

Зів, fauces - отвір, який сполучає ротову порожнину з порожниною глотки. Він обмежений зверху заднім краєм м’якого піднебіння та язич­ком; збоку - піднебінно-язиковою та піднебінно-глотковою дужками, знизу - верхньою поверхнею кореня язика. У ділянці зіва розташоване лімфо- епітеліальне кільце (Пирогова-Вальдейєра), утворене піднебінними, глотковим, язиковим та трубними мигдаликами. У клінічній практиці при обстеженні хво­рих з діагностичною метою (ангіна, дифтерія, сифіліс тощо) велике значення надається стану зіва.

ЯЗИК

Язик, lingua (грецьк. glossa, звідси патологічний стан тканин язика за­пального характеру - glossitis) - м’язовий орган, який складається з посмугованих м’язів, зовні вкритий слизовою оболонкою із залозами та лімфоїдними утвореннями. Язик виконує ряд функцій: бере участь в жуванні, перемішуванні їжі, ковтанні, визначенні властивості та якості їжі. При закритій ротовій порожнині він повністю заповнює останню, його спинка торкається твердого і м’якого піднебіння, а краї і кінчик - внутрішньої поверх­ні коміркових відростків.

У язику розрізняють верхівку, apex, тіло, corpus, та корінь, radix. Верхня по­верхня язика називається спинкою язика, dorsum lingue. На ній виділяють два відділи: передній - більший ротовий, pars oralis, і задній - глотковий, parspharyngea, спрямований до глотки. Між цими відділами є невелике заглиблення, сліпий отвір язика, foramen coecum linguae, залишок щито-язикової протоки, ductus thyroglossalis. На спинці язика по середній лінії видно серединну бороз­ну, sulcus medianus linguae. Крім того, від сліпого отвору вправо та вліво відхо­дять пограничні борозни, sulcus terminalis.

• Основну масу язика становлять м’язи, утворені жмутками м’язових волокон. Вони йдуть у трьох взаємно перпендикулярних напрямках: поздовжньому, поперечному та вертикальному. М’язи язика залежно від поло­ження поділяють на внутрішні та зовнішні. Залежно від функції м’язи язика поділяються на м’язи, що подовжують та сплющують язик, т. genioglossus, т. verticalis]

• м’язи, що скорочують язик і переміщають його вгору, т. styloglossus, т. longitudinalis superior et inferior,

• м’язи, що скорочують язик і переміщають його вниз, а при односторонній дії - вбік, т. hyoglossus, т. transversus linguae.

Перша група м’язів бере початок на похідних першої зябрової дуги; друга - на похідній другої зябрової дуги; третя - на похідній третьої зябрової дуги.

До внутрішньої групи м’язів язика відносять:

• верхній поздовжній м’яз, т. longitudinalis superior,

• нижній поздовжній м’яз, т. longitudinalis inferior,

• поперечний м’яз язика, т. transversus linguae,

• вертикальний м’яз язика, т. verticalis linguae.

До зовнішньої групи м’язів язика відносять:

• підборідно-язиковий м’яз, т. genioglossus;

• під’язиково-язиковий м’яз, т. hyoglossus;

• шило-язиковий м’яз, т. styloglossus;

• піднебінно-язиковий м’яз, т. palatoglossus.

Слизова оболонка язика зовні вкрита багатошаровим плоским епітелієм. У ній розміщені смакові органи, залози, лімфоїдної тканини (язиковий мигдалик, tonsilla lingualis). У ділянці кінчика, спинки та кореня язика слизова оболонка шорсткувата, ззаду пограничної борозни, sulcus terminalis, має вузлуваті підвищен­ня, утворені скупченням лімфоїдних утворень. Нижня поверхня слизової оболон­ки язика гладенька, а по середній лінії утворює вуздечку язика, frenulum lingue.

Слизова оболонка заднього відділу язика утворює три язиково-надгортанні

складки: непарну - серединну, plica glosso-epiglotica mediana, та парні - бічні, plica glosso-epiglotica laterales, між якими знаходяться надгортанні заглибники, valleculae epigloticae.

На верхній та бічній поверхнях язика розташовані випини слизової обо­лонки –

сосочки язика. Сосочки язика поділяють на шість видів:

• ниткоподібні, papillae filiformes;

• конічні, papillae conicae;

• грибоподібні, papillae fungiformes;

• валкоподібні, papillae vallatae;

• листоподібні, papillae folliatae;

• сочевицеподібні, papillae lentiformes.

Найчисельнішими є ниткоподібні сосочки, які покривають всю поверхню

спинки язика. Грибоподібні сосочки розташовані переважно в ділянці кінчика язика, а листоподібні - з боків язика у вигляді 3-8 вертикально розташованих складок довжиною від 2 до 5 мм, поділених вузькими валкоподібними сосо­чками. Валкоподібні сосочки розташовані на межі між коренем та тілом язика. Лінія їх розташування за формою нагадує римську цифру V, верхівка якої звер­нена назад й доходить до сліпого отвору язика (залишок щитоязикової протоки).

У смакових цибулинах сосочків язика розміщений рецепторний апарат

смакового аналізатора. Вважають, що грибоподібні та листоподібні сосочки сприймають кислий, солодкий і солоний смак, а валкоподібні - гіркий.

Під слизовою оболонкою залягають залози язика, що поділяються на се­розні, слизові та мішані. їхні протоки відкриваються переважно на нижній поверхні язика та в борознах валкоподібних сосочків.