^{Предмет:«Анатомія людини»}

Тема: «Травна система. Загальна анатомія травної системи. Анатомія травного каналу. Анатомія великих травних залоз»

Тема: «Травна система. Загальна анатомія травної системи. Анатомія травного каналу. Анатомія великих травних залоз»

Актуальність теми:

План:

1. Класифікація внутрішніх органів: трубчасті, паренхіматозні.

2. Черевна порожнина. Порожнина очеревини. Положення органів стосовно очеревини, функції очеревини, зв’язки, чепці, брижі.

3. Порожнина рота — присінок, власне ротова порожнина, тверде та м’яке піднебіння, ясна, піднебінні дужки, піднебінний язичок, зів.

4. Зуби: будова, види. Постійні зуби: формула, характеристика. Молочні зуби: формула, терміни прорізування.

5. Язик: будова, частини, особливості будови слизової оболонки. Ротові залози: малі та великі слинні залози, характеристика їх.

6. Глотка: топографія, частини, сполучення, будова стінки. Лімфоїдне кільце глотки.

7. Стравохід: топографія, частини, будова стінки. Звуження стравоходу.

8. Шлунок: топографія, частини шлунка. Будова стінки і особливості будови слизової оболонки шлунка. Положення шлунка стосовно очеревини.

ТРАВНА СИСТЕМА, SYSTEMA DIGESTORIUM ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ Травна система, systema digestorium - є відкритою біологічною системою, яка здійснює прийом їжі, механічне, хімічне та ферментативне перетворення її, всмоктування продуктів розщеплення, а також виведення залишків їжі, що не перетравилися. Таким чином відбувається травлення, яке забезпечує організм енергетичними та пластичними речовинами.

До складу травної системи входять такі органи:

• ротова порожнина, саттп oris, зуби, dentes, язик, lingua, залози, glandulae-,

• глотка, pharynx,

• стравохід, oesophagus,

• шлунок, gaster [ventriculus];

• кишечник (тонка й товста кишка), intestmum tenue et crassum;

• великі травні залози (печінка, hepar, та підшлункова залоза, pancreas).

Органи травної системи об’єднані в єдиний морфофункціональний комп­лекс, який називають травним каналом. Його довжина у дорослої людини становить 8-12 м. Травний канал, бере початок ротовою порожниною і з а к і н чується відхідником, anus.Поряд з великими травними залозами (печінкою, підшлунковою, слинними залозами) у нього відкривається багато дрібних залоз, розташованих в його стінці.

У ротовій порожнині за допомогою зубів, ясен, язика та слинних залоз їжа перетирається, зволожується секретом слинних залоз та зазнає початкового ферментативного перетворення. Ферментативно-хімічне перетворення їжі здійснюється в травному каналі, де полісахариди розщеплюються на моносаха­риди, білки - на амінокислоти, жири - на солі жирних кислот та гліцерин, які всмоктуються в тонкій кишці. Ферментативне перетворення здійснюється під впливом травних соків, які виділяють залози шлунка, кишечника, печінки, підшлункової та слинних залоз. Моносахариди, амінокислоти, солі жирних ки­слот, вода, мінеральні солі та вітаміни всмоктуються в тонкій кишці й частково у шлунку.

Оскільки їжа має певний час перебувати в травному каналі, поки не пройде ферментативної обробки, природа утворила по його довжині спе­ціальні замикачі [сфінктери], які регулюють проходження хімусу відділами травного каналу. До них належать:

• стравохідно-шлунковий замикач [сфінктер];

• воротарний замикач [сфінктер];

• клубово-сліпокишковий замикач [сфінктер];

• відхідниковий замикач [сфінктер].

З ротової порожнини їжа надходить у глотку, яка сполучає ротову та носо­ву порожнини зі стравоходом та гортанню. Під час ковтання їжа невеликими порціями потрапляє до стравоходу, звідки завдяки скороченням м’язової обо­лонки спрямовується у шлунок, який є головним органом травної системи. Тут

відбувається травлення під дією шлункового соку, в якому містяться хлорист воднева кислота (HCL) та ферменти пепсин, хімозин. Крім того, шлунок викнує захисну функцію: під дією шлункового соку тут знешкоджуються бактер що проникають з їжею. У шлунку частково всмоктуються вода та солі. Піс. достатнього перетравлювання їжі виникає рефлекс на воротар [пілорус], відкривається й ферментативно перетравлена їжа надходить у дванадцятипа кишку. Водночас відкриваються й вивідні протоки кишкових залоз. У киїш вому соку містяться ферменти трипсин, ліпаза, амілаза, мальтаза, ентерокіш та інші, які активуються під впливом жовчі та підшлункового соку.

У тонкій кишці їжа всмоктується за допомогою кишкових ворсинок слизової оболонки, villi intestinales. Будова цієї кишки досить складна. Її складчаст рельєф утворює численні випини (ворсинки) та заглибини (крипти), площ; базальної поверхні становить 4-5 м². У дванадцятипалій та порожній киші на 1 мм² налічується 40 ворсинок та близько 100 крипт; у клубовій - до 30 вісинок та 80 крипт.

Залишки неперетравленої та невсмоктаної їжі проникають крізь клубо сліпокишкову заслону, valva ileocaecalis [valva ilealis], у товсту кишку, де всі ктується вода та формуються калові маси.

Важливу роль у процесі травлення відіграють великі травні залози. Вони мають складну будову та багатогранні функції. Поряд з травною функцією вони виконують ще ряд життєво важливих функцій. Печінка виконує захисну, знешкоджуючу, глікогенутворюючу функції та бере участь у водному обміні. Підшлункова залоза виконує подвійні функції: як залоза зовнішньої секреції і як залоза внутрішньої секреції (регулює вуглеводний обмін і впливає на фосфорноліпідний та обмін води і електролітів).