1)Історія розвитку банківської справи В Украъні початок банківської діяльності було покладенно в середині 18 ст. Кредитна система була започаткована в 1787 р. коли Російський асигнаційний банк відкрив свої банківські контори у Києві, Нижині, Харкові. У 1839 – в Києві застосовується місцева контора державного КБ . Після реформи 1861-в Україні було створенно низку місцевих банків. 20 травня 1864-Херсонський земний банк. У 1868-розпочав операції Київський приватний КБ. 4травня-Харківський земельний банк. Сприйняттям законом СРСР «про кооперацію» в 1988 було створенно перший кооперативний банк «Таврия» зареєстрований в методі 1988, а перший комерційний – Укр. Інноваційний банк заснований у січні 1989 в києві. Сприйняттям закону України про економічну самостійність від 3 серпня 1990-було створенно банківську систему яка включала в себе банківську сферу та грошовий обіг. Етапи становлення банківської системи України: 1)1989-1991-укр. Банк реєструються в москві 2)1991-1992 –З жовтня 1991 відбувається перереєстрація КБ 3)1992-1993-створюються банки із залученням приватного капіталу 4)1994-1996-призупинення інфляційних процесів. 5)1996-2000-грошова реформа і нова грошова одиниця

2)Поняття «банк» і «Банківська система» Так, поняття "банк" походить від італійського слова "Ьапса" (лавка міняли, де середньовічні міняли розміщували монети для обміну). Банки — фінансові інститути, що акумулюють грошові кошти та інші нагромадження (золоті запаси, цінні папери тощо), надають кредити, здійснюють грошові розрахунки, випуск в обіг грошей, цінних паперів та ін. Банківська система — складова фінансової системи країни, що підпадає під загальний вплив економічних законів, які діють у громадянському суспільстві. Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків" а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень банківського законодавства

3)Місце і роль банків і фінансово- кредитній системі україни Серед фінансових посередників ключове місце займають банки. Це проявляється в такому: 1)- на банки припадає більша частка в перерозподілі позичкових капіталів на грошовому ринку, ніж на будь-який інший вид фінансових посередників; 2)- банки за своїм функціональним призначенням беруть участь у формуванні пропозиції грошей і мають можливість безпосередньо впливати на ринкову кон'юнктуру й економічне зростання, 3)- банки мають можливість надавати економічним суб'єктам широкий асортимент різних послуг, тоді як інші посередники спеціалізуються на окремих, часто обмежених фінансових операціях. Банки є центральною фігурою кредитної системи. Саме через них здійснюються основні посередницькі функції між кредиторами й позичальниками. Відповідно да Положення Національного банку України "Про кредитування": головними ланками кредитної системи є банки та кредитні установи, що мають ліцензію Національного банку України, які одночасно виступають у ролі покупця і продавця існуючих у суспільстві тимчасово вільних коштів.

4)Види банків, їх операції та функції Банк-це установи які здійснюють особлий вид підприємницької діяльності пов’язаної з рухом позикових коштів, їх мобілізацією і розподілом. Банківська діяльність-залучене у вклади грошових коштів фіз. і юр осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик відкриття і ведення банківських рахунків фіз. і юр осіб. Функції НБУ: 1)Центральний банк України 2)Емісійного центру 3)Валютного органу 4)Органи банківського нагляду 5)Банк Банків 6)Банк Уряду 7)Організатор міжбанківського розрахунку. Функції КБ: 1)Посередництво в кредиті 2)Посередництво в платежах 3)мобілізація грошових доходів та заощаджень і перетворення їх в капітал 4)Створення кредитних знарядь обігу що заміняють металеві гроші

5)Ознаки класифікації КБ в україні Комерційні банки класифікуються за різними критеріями: I-за формою власності;(Державні, Приватні) I I-За належністю капіталу банку(Укр. Іноз. Спільні) I I I- За обсягом та різноманітністю здійснюваних операцій(Універсальні, Спеціалізовані) IV-За територією діяльності(Регіональні, Міжрегіональні, Міжнародні) V- За наявністю мережі філій(Безфільні, Багатофільні) VI-За розміром(Найбільші, великі, середні, малі)

6)Правова основа діяльності банків Щодо правового впливу на банківську діяльність, то його можна розділити на зовнішній і внутрішній. Головним джерелом регламентації роботи банків є Закон України "Про банки і банківську діяльність" (березень 1991 р.), в якому чітко розмежовуються функції Національного банку України (НБУ) та комерційних банків (КБ), порядок створення, капітал, відповідальність, контроль та інші моменти. НБУ, як керівний орган діяльності банківської системи України, працює відповідно до Закону України "Про національний банк України" (червень 1999 р.), в якому регламентується його законодавче право здійснювати вплив на роботу банків з допомогою видачі їм ліцензій, постанов, положень, рекомендацій тощо. Особливості ринкової інфраструктури в цілому та сегментів ринку зокрема (валютний, фінансовий, кредитний та ін.) зумовлюють вплив на законодавчу базу банку всіх загальноекономічних нормативних актів. Причому комерційні банки залишаються підзвітними, в кінцевому результаті, Національному банкові України. Аналіз історії і сьогодення банківської справи та механізму функціонування грошового ринку визначає, що банківська діяльність складається з трьох основних посередницьких функцій: 1. Мобілізація грошових ресурсів на вклади від клієнтів. 2. Надання клієнтам позичок і створення нових платіжних засобів. 3. Здійснення розрахунків між клієнтами. Виконання цього комплексу операцій можна вважати визначальною економічною ознакою банку - як центрального, так і комерційного.

7)Порядок створення і реєстрації КБ Банки мають право самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що перебуває у їхній власності. Мінімальний розмір статутного капіталу на момент реєстрації банку не може бути менше 500 мілн.грн. Частка будь-якого із засновників не може перевищувати 35% статутного фонду банку. Внески засновників, акціонерних здійснюються у грошовій формі в нац.. валюті та іноз валюті. Алгоритм створення КБ: 1)Прийняття засновниками рішення щодо організаційної форми майбутнього банку. 2)Укладення угоди між засновниками щодо порядку здійснення спільної діяльності. 3)Реєстрація у Мін.Фін. інформації про випуск акцій 4)Оголошення інформ. Про випуск акцій офіційному виданні фондової біржі не пізніше як 10 днів до початку підпису на акції. 5)Укладення угод з учасниками на закупівлю акцій, внесення останіми не менше 10% вартості акцій на рахунок засновників. 6)Розміщення не менше 30% акцій і видача акцій тимчасового свідоцтва. 7)Проведення зборів акціонерів, затвердження договору, статуту, вибір керівних органів. 8)Формування мін. Статутного фонду. 9)Отримання висновку аудиторської організації про фін. Стан. 10)Реєстрація КБ. 11)Отримання банком ліцензій.

8)Порядок надання документів для реєстрації банків 1)заяву про реєстрацію філії;2)економічне обґрунтування доцільності її створення за підписом голови правління банку і затверджене печаткою банку;3)рішення загальних зборів акціонерів КБ про створення філії (протокол чи витяг із нього);4)Положення про філію, де містяться відомості про її статус і характер діяльності;5)відомості про приміщення філії та забезпечення її касовим вузлом, засобами машинної обробки і передачі за каналами зв’язку інформації, пов’язаної з розрахунками, в тому числі міждержавними;6)відомості про професійну придатність та репутацію керівника філії та головного бухгалтера, забезпеченість філії кадрами;7)копію платіжного доручення про оплату реєстрації філії.

9)Основні принципи діяльності, функції та операції КБ. Характеристика активних, пасивних і посередницьких операцій. Принципи діяльності КБ 1)Правовий режим здійснення банківської діяльності 2)Прибутковість 3)Договірний характер відносин між банком та клієнтами 4)Принцип "дешевше купити — дорожче продати" 5)Основне (незмінне) правило: "все для клієнтів, для їх безпеки на основі партнерських відносин, на принципі взаємної зацікавленості" Операції банку — це дії банківської установи, спрямовані на забезпечення її функціонування, з одного боку, як суб'єкта підприємницької діяльності, з іншого — як фінансового посередника, який здійснює властиві йому функції. Банківська послуга — це результат проведення банківської операції, спрямованої на задоволення потреб споживачів — клієнтів банківської установи. Пасивні операції — це операції з мобілізації ресурсів комерційного банку. За видом банківських ресурсів розрізняють пасивні операції з формування власних, залучених (депозитних) та позичених (не депозитних) ресурсів. Операції з формування власних ресурсів охоплюють: 1)операції з формування статутного капіталу банку; 2)операції з формування резервного фонду банку; 3)операції з формування страхових фондів банку; 4)операції з формування інших фондів банку спеціального призначення, які створюються за рахунок прибутку банку і використовуються відповідно до рішення, прийнятого вищою управлінською ланкою комерційного банку;5)операції, пов’язані з формуванням і розподілом банківського прибутку. • Активні операції — це операції з розміщення мобілізованих комерційним банком ресурсів у депозити, кредити, інвестиції, основні засоби й товарно-матеріальні цінності Види активних операцій: 1) розрахункові операції, пов’язані з платежами клієнтів;2) касові операції з приймання і видавання готівки; 3)кредитні операції, пов’язані з наданням кредитів різних форм і видів юридичним, фізичним особам, банкам;4)інвестиційні операції з вкладення банківських ресурсів у цінні папери (акції, державні та корпоративні облігації) на тривалий строк; 5)фондові операції з купівлі-продажу цінних паперів; 6)валютні операції з купівлі-продажу іноземної валюти на внутрішньому та міжнародному валютних ринках; 7)депозитні операції з розміщення тимчасово вільних ресурсів банку в депозити в НБУ та в інших комерційних банках;

10)Організаційна структура та управління банком Організаційна структура комерційного банку визначається двома основними моментами: 1)структурою управління банком;2)структурою його функціональних підрозділів та служб. Структура управління банком: 1)Вищий орган управління 2) Виконавчий орган 3) Контрольний орган 4) Спостережний орган. Вищим органом управління акціонерного, пайового та кооперативного банку з недержавною формою власності є загальні збори учасників. Повноваження наглядової ради:1)визначення основних напрямків діяльності банку, затвердження планів його діяльності та звітів про їх виконання; 2)затвердження річних результатів діяльності банку, включаючи дочірні підприємства, порядку розподілу прибутку; 3)затвердження звітів та висновків ревізійної комісії та зовнішнього аудитора; 4)функції, аналогічні тим, що покладаються на спостережний орган банку з недержавною формою власності. Контроль за фінансово-господарською діяльністю банку здійснює ревізійна комісія, склад якої затверджується загальними зборами учасників. Спостережна рада, яка захищає інтереси акціонерів у перерві між проведенням загальних зборів. Функції наглядової ради: 1)призначення та звільнення з посади голови та членів правління (ради директорів) банку;2)контроль за діяльністю виконавчого органу банку; 3)визначення зовнішнього аудитора; 4)установлення порядку проведення ревізій та контролю за фінансово-господарською діяльністю банку: 5)прийняття рішення щодо покриття збитків;

11)організація роботи структурних підрозділів банків Управління депозитних операцій виконує операції з мобілізації грошових коштів від юридичних, фізичних осіб та комерційних банків на депозитні рахунки: укладає договори, веде облік та аналіз депозитних операцій, надає необхідну інформацію для планування ресурсів банку. Управління кредитних операцій здійснює кредитування юри­дичних та фізичних осіб. Банк може надавати кредити підприємствам та організаціям різних галузей економіки, іншим банкам, своїм філіям, населенню. Управління розрахунково-касового обслуговування здійснює відкриття та ведення рахунків клієнтів до запитання, безготівкові розрахунки, видачу та приймання готівки через каси банку. Підрозділ з питань аналізу та управління ризиками встановлює ліміти за окремими операціями, ліміти ризиків контрпартнерів та країн контрпартнерів; визначає структуру балансу відповідно до рішень вищої управлінської ланки банку з питань полі­тики щодо ризикованості та прибутковості діяльності банку. Тарифний комітет створюється з метою проведення політики банку в галузі вартості послуг, регулярного щомісячного аналізу співвідношення собівартості послуг та ринкової конкурентоспроможності діючих тарифів. Валютне управління створюється в комерційних банках, що мають ліцензію на здійснення валютних операцій

12)Операційний день банку ОПЕРАЦІЙНИЙ ДЕНЬ – частина робочого дня банку або іншої установи - учасника платіжної системи, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання та можна, за наявності технічної можливості, здійснити їх обробку, передачу та виконання. Тривалість операційного дня встановлюється банком або іншою установою - учасником платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах.

13)регулювання діяльності КБ з боку НБУ Державне регулювання діяльності комерційних банків — це комплекс заходів, яких вживають відповідні державні органи для підтримання стабільності та ефективності банківської діяльності, обмеження негативних наслідків різноманітних ризиків. Головною метою регулювання банківської сфери є підвищення рівня надійності, стабільності банківської системи в цілому та захист інтересів кредиторів і вкладників. Вирізняють три основні види економічних методів регулювання: податкові, нормативні (коли розміри обмежень або пільг, що вводяться, пов'язані з кількісними характеристиками операцій, що регулюються) і коригуючі (їм властива гнучкість та оперативність, можливість стимулюючого впливу залежно від ситуації). Для центрального банку держави оптимальними є нормативні та коригуючі методи, для фінансових органів — податкові. Для регулювання діяльності комерційних банків в Україні застосовуються різноманітні методи та інструменти регулювання, які можна об'єдна­ти в дві великі групи: 1)адміністративні (прямі); 2)економічні - ідикативні(непрямі). I. Адміністративне регулювання:1) реєстрація банків і ліцензування їх діяльності;2) встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків;3) застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру;4) нагляд за діяльністю банків;5) надання рекомендацій щодо діяльності банків.II. Індикативне регулювання:1) встановлення обов'язкових економічних нормативів;2) визначення норм обов'язкових резервів для банків;3) встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій;4) визначення процентної політики;5) рефінансування банків;

14)Загальна характеристика ресурсів КБ, їх структура Банківські ресурси — сукупність зобов'язань та капіталу, що належать постачальникам коштів, або, іншими словами, ресурси комерційного банку — це сукупність грошових коштів, що знаходяться у розпорядженні банку і ви­користовуються ним для виконання своїх операцій. Джерелами формування банківських ресурсів є акумуляція грошових коштів юридичних та фізичних осіб, а також створення власного капіталу. Таким чином, банківські ресурси формуються внаслідок здійснення пасивних операцій. Банківські ресурси класифікують за такими ознаками: 1) за економічним змістом: власні, залучені і запозичені; 2)за місцем мобілізації: мобілізовані самим банком (тимчасово вільні кошти підприємств, вклади громадян, емісія власних цінних паперів), придбані в інших банках в тому числі в НБУ; 3)залежно від можливості прогнозування: ресурси прямого прогнозування (фонди банку, нерозподілений прибуток), ресурси непрямого прогнозування (залишки на поточних рахунках клієнтів, кошти в розрахунках, інші джерела ресурсів) 4)залежно від обліку: балансові та позабалансові

15)Власні ресурси КБ та їх економічна характеристика Ресурси комерційного банку - це сукупність грошових коштів, які знаходяться у розпорядженні банку і використовуються ним для здійснення кредитних, інвестиційних та інших активних операцій Банківські ресурси з точки зору джерел утворення поділяються на власні і залучені. До власних коштів банку належать статутний капітал, резервний та інші фонди, резерви на покриття різноманітних ризиків і нерозподілений прибуток. До залучених коштів відносяться кошти на депозитних рахунках банківських клієнтів, позики, отримані від інших банків, і кошти, отримані від інших кредиторів. . Статутні резерви банку — це частина його власного капіталу, сформована за рахунок нерозподіленого прибутку, що залишається в розпорядженні банківської установи, що може використовуватися на покриття непередбачених збитків та здійснення інших платежів, що згідно з вимогами законодавства мають здійснюватися за рахунок цього фонду Резервні фонди поряд зі статутним капіталом та нерозподіленим прибутком після оподаткування становлять основне джерело капіталу банку і становлять суму основного капіталу.

16)Поняття капітал банку. Основний та додатковий капітал Під капіталом банку (власним капіталом) слід розуміти спеціально створені фонди і резерви, призначені для забезпечення його фінансової стійкості, комерційної та господарської діяльності, відшкодування можливих збитків і які перебувають у користуванні банку протягом всього періоду його функціонування. Капітал банку — залишкова вартість активів банку після вирахування всіх його зобов'язань. До основного капіталу (капітал першого рівня, ) відносять 1)Фактично сплачений зареєстрований статутний капітал 2)Розкриті резерви, створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку 3)дивіденди, що направлені на збільшення статутного капіталу;4)емісійні різниці; 5)резервні фонди, що створюються згідно із законами України; 6)загальні резерви, що створюються під невизначений ризик при проведенні банківських операцій:7)прибуток минулих років;8)прибуток минулих років, що очікує затвердження. Додатковий капітал складається: 1)резерви під стандартну заборгованість інших банків;2)резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціями банків;3)результат переоцінки статутного капіталу з урахуванням індексу девальвації чи ревальвації гривні;4)прибуток поточного.року;5)субординований борг, що враховується до капіталу (субординований капітал).

17)Статутний капітал, порядок і вимоги щодо його створення. Статутний капітал може створюватися тільки за рахунок власних кошів учасників (акціонерів) банку. Статутний капітал банку не може формуватися за рахунок банківських кредитів, коштів організацій, які за статом не мають права вести комерційну діяльність та мати прибуток (громадські, релігійні організації, благодійні фонди та ін.), бюджетних кошів, якщо вони мають інше цільове призначення.1)Загалом статутний капітал банку не може формуватися з непідтверджених джерел. 2)Статутний капітал банку, створеного у формі акціонерного товариства, формується шляхом випуску та продажу двох видів іменних акцій - звичайних та привілейованих. Мінімальний розмір статутного капіталу на момент реєстрації банку не може бути менше 500 мілн.грн

18)Характеристика категорій капіталу банків. Банківський капітал поділяється на два типи: основний капітал, або капітал першого порядку (рівня); додатковий капітал, або капітал другого порядку (рівня). Основний капітал включає звичайні акції, безстрокові привілейовані акції, якими не передбачається накопичення дивідендів; нерозподілений прибуток; додатковий дохід у вигляді коштів акціонерів, внесених без додаткового випуску акцій; премії за акціями, якщо вони продаються з надлишком ринкової вартості порівняно з номінальною; неконтрольний пакет акцій консолідованих дочірніх компаній. Основний капітал є найстабільнішою частиною сукупного капіталу. Додатковий капітал включає субординовані боргові зобов’язання; загальні резерви на покриття збитків за кредитами та орендою; безстрокові, довгострокові та конвертовані привілейовані акції, які дають право на накопичення дивідендів; резерви переоцінювання основних засобів, коли вони можуть бути оцінені за вищою вартістю і різниця зараховується до капіталу. Додатковий капітал є менш постійною частиною капіталу, вартість якої може змінюватися. Складові капіталу другого порядку регулюються самостійно країнами

19)Функції капіталу КБ Функції капіталу банку:1)Захисна функція - забезпечує захист вкладників і кредиторів у випадку банкрутства; збереження платоспроможності банку за рахунок створення резервів, продовження діяльності банку в разі несприятливої ситуації і непередбачених витрат (ні залучені, ні запозичені кошти не можуть бути використані на погашення збитків від поточної діяльності, оскільки вони самі є боргом). 2)Оперативна функція — забезпечення фінансової основи діяльності банку, підтримка обсягу і характеру банківських операцій відповідно до завдань банку. Тобто капітал є основою для створення та організації діяльності банку, а також його діяльності на початкових етапах до моменту накопичення достатнього обсягу залучених і запозичених коштів. 3) Регулююча функція капіталу банку пов'язана з функціонуванням банків згідно із законами і правилами, що дає можливість НБУ контролювати діяльність комерційних банків.

20)Нормативне регулювання капіталу банку. І група - нормативи капіталу: 1. Норматив капіталу ( ) комерційного банку. Розраховується як сума основного (капітал 1-го рівня) і додаткового капіталу (капітал 2-го рівня) за мінусом відвернень з урахуванням основних засобів. Такий капітал називають невідкоригованим. До основного капіталу включаються: статутний капітал; емісійні різниці (різниці між ціною первинного розміщення акцій та їх номінальною вартістю); резервні фонди, які створюються за рахунок прибутку банку; прибуток минулих років. До додаткового капіталу включаються: загальні резерви; результати переоцінки основних засобів; результат поточного року. II група - нормативи ліквідності. Ліквідність банку - це його здатність забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань. Визначається збалансованістю між строками і сумами погашення активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку. III група - нормативи ризику.

21)Поняття «депозитні операції». Ознаки класифікації депозитів. Депозитні операції — це операції банків із залучення грошових коштів юридичних та фізичних осіб на вклади, на визначені строки або до запитання. Суб'єктами відносин щодо обслуговування депозитів виступають: — комерційні банки як позичальники; — підприємства (фірми, організації), банки та інші кредитні установи, фізичні особи — власники коштів як кредитори. Депозити діляться на 9 класифікаційних ознак: 1)За категоріями вкладників: а)Депозити банків. Б)Депозити за рахунок бюджетних коштів. В)Депозити суб’єктів господарської діяльності Г)Депозити фіз..ос. 2)За строками використання коштів: а)До запитання б)Строків: -Добові, короткострокові, довгострокові. 3)За формою грошового обігу: А)Готівкові Б)Безготівкові 4)За валютою, у якій номіновано депозит: А)У нац.. валюті. Б) В іноз. Валюті. 5)За формою визначення власника депозита: А)Іменні Б)Депозити на пред’явника 6)За цільовим призначенням: А) Дохідні Б) Дохідні 7)За способами юридичного оформлення: А)Оформленні угодою Б)З наданням ощадної книжки В)З наданням депозитного сертифіката. 8)За формою вилучення депозиту та нарах % : А)Безумовні Б)Умовні 9)За економічним змістом: А)Активні депозити Б)Пасивні депозити

22)Основні правила проведення депозитних операцій. Депозитні операції — це операції із залучення або розміщення коштів на депозит. Залучення депозитів (вкладів) юридичних і фізичних осіб оформляється банком шляхом відкриття строкового депозитного рахунка з укладенням договору банківського вкладу (видачею ощадної книжки) або видачі ощадного (депозитного) сертифіката. За договором банківського депозиту (вкладу) комерційний банк, який прийняв кошти від вкладника, зобов'язується виплатити вкладникові суму депозиту (вкладу) та нараховані відсотки на умовах та у порядку, що передбачені договором. Договір банківського вкладу має бути укладений письмово. Правові відносини між банком і клієнтом виникають у момент укладення депозитного договору обома сторонами і діють до повного виконання взаємних зобов'язань. Банк гарантує клієнту збереження таємниці вкладу. Депозитний договір засвідчує право комерційного банку управляти залученими від юридичних і фізичних осіб коштами та право вкладників отримати в чітко визначений строк суму депозитного вкладу і відсотків за його користування. Сторонами депозитного договору є юридичні та фізичні особи, які набувають прав і беруть на себе зобов'язання за договором. Предмет депозитного договору — умови, які характеризують надання банком послуги клієнтам при проведенні депозитних операцій.

23)Робота із фізичними та юридичними особами із залучення депозитів.

В основі залучення коштів фізичних осіб лежить депозитна політика –стратегія і тактика банку щодо залучення грошових коштів вкладників і визначення найефективнішої комбінації їх джерел. Депозитна політика підпорядковується загальним банківським вимогам, тобто поєднанню ліквідності, доходності і ризику . В банківській практиці існують такі загальні критерії оптимальності депозитної політики: 1)зв’язок депозитних, кредитних та інших операцій банку між собою для підтримки його стабільності, надійності, фінансової стійкості; 2)диверсифікація ресурсів банку з метою мінімізації ризику; 3)сегментування депозитного портфеля (за клієнтами, послугами, ринками); 4)диференційований підхід до різних груп клієнтів; 5)конкурентноздатність банківських депозитних продуктів. Процентна політика є одним з показників надійності і стабільності ресурсної бази комерційного банку і повинна вкладатися в рамки двох протилежних граничних вимог: по-перше, процентна ставка за депозитами повинна бути достатньо привабливою для потенційних вкладників; по-друге, процентна ставка не повинна різко перевищувати нижню межу процентної маржі між активними і пасивними операціями банку

24)Депозити суб’єктів господарської діяльності Банки залучають вільні грошові кошти шляхом виконання депозитних операцій, у процесі яких використовуються різні види банківських рахунків. Депозити бувають до запитання і строкові. Депозити до запитання розміщуються у банку на поточному рахунку клієнта. Вони використовуються власниками для здійснення поточних розрахунків з їх господарськими партнерами. За вимогою клієнта кошти з його поточного рахунка у будь-який час можуть вилучатися шляхом видачі готівки, виконання платіжного доручення, оплати чеків або векселів.  Принципи організації депозитних операцій:  - депозитні операції здійснюються таким чином, щоб сприяти отриманню  банківського прибутку або створювати умови для отримання прибутку в  майбутньому;  - у процесі організації забезпечується різноманітність суб'єктів депозитних  операцій та поєднання різних форм депозитів;  - у процесі здійснення банківських операцій забезпечується взаємозв'язок і  взаємоузгодження між депозитними і кредитними операціями за  термінами і сумами;  - особлива увага в процесі організації депозитних операцій приділяється  строковим депозитам, які сприяють підтримці ліквідності балансу банку;  - у процесі організації депозитних операцій з метою забезпечення  ліквідності діяльності банку щодо залучених коштів юридичних та  фізичних осіб формуються обов'язкові резерви згідно з чинним  законодавством (банки прагнуть, щоб резерви вільних коштів були  мінімальними);  - прагнення розширення спектра банківських послуг, підвищення якості й  культури обслуговування клієнтів, що має сприяти залученню депозитів.  У банківській практиці депозити класифікують:  1. За категоріями депонентів:  - депозити суб'єктів господарської діяльності;  - депозити фізичних осіб;  - депозити банків.