Тема 10 Організаційно-економічний механізм реалізації платного природокористування в Україні

10.1. Передумови та розвиток платного природокористування в Україні

Україна однією з перших країн у світі і перша серед країн СНД у законодавчому порядку почала реалізацію концепції платного природокористування. Сьогодні прийнято понад 10 законів, прямо пов'язаних із проблемами природокористування, в яких подаються економічні механізми здійснення екологічної політики. Серед них: закон «Про охорону навколишнього природного середовища», «Земельний кодекс», «Водний кодекс», «Кодекс про надра», «Лісовий кодекс». «Податковий кодекс», закони «Про екологічну експертизу», «Про охорону атмосферного повітря», «Про природно-заповідний фонд», «Про відходи» та інші. Крім того, прийнято ряд інших законів, у яких вирішення екологічних проблем передбачене окремими підрозділами, а також концепції, міжнародні угоди, більше 100 постанов та інших законодавчих актів.

Основи концепції платного природокористування були закладені в СРСР головним чином завдяки дослідженням економічної оцінки природних ресурсів (Суми, Інститут економіки АН УРСР, Луганськ, Інститут ВОДГЕО, Харків та ін.). До середини 80-х років була накопичена необхідна методична та інформаційна база для реалізації концепції платного природокористування.

Перший експеримент з упровадження системи екологіч­них платежів був проведений у 1989-1990 рр. у м. Суми під керівництвом проф., д.е.н. О.Ф. Балацького. Всі підприєм­ства міста, незалежно від форм власності, сплачували платежі, виходячи з обсягу атмосферних і водних викидів, кількості споживаної води, зайнятої землі та обсягу твердих відходів. Кошти збиралися в спеціальний екологічний фонд і витрачалися, згідно з рішенням міської Ради, на екологічні цілі. Через два роки даний експеримент був поширений на інші міста й області України та Росії. На початку 1990-х система екологічних платежів міцно увійшла в практику вже незалежних України, Росії та інших країн СНД. У 1992 р. [59]. Україна стала першою з країн, що в законодавчому порядку прийняла систему платежів за забруднення і використання природних ресурсів (Закон України «Про охорону навколишнього природного середови­ща»). Фактично система має дві основні частини («Податковий кодекс України», 2014 р.):

1. Платежі та збори за спеціальне використання природних ресурсів.

2. Система екологічних податків.

Система платежів за спеціальне використання природних ресурсів послідовно включає такі види платежів:

– плата за землю;

– плата за користування надрами;

– збір за спеціальне використання води;

– збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

– плата за спеціальне використання об'єктів тваринного світу (Закон України «Про тваринний світ», [60]);

– збір за користування радіочастотним ресурсом України;

– рентна плата за транспортування нафти та нафтопродуктів, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України.

Система екологічних податків включає:

а) платежі за забруднення атмосфери стаціонарними і пересувними джерелами забруднення;

б) платежі за забруднення водних об'єктів;

в) платежі за розміщення відходів;

г) платежі за утворення радіоактивних відходів.

Для регулювання платежів за забруднення була введена система лімітів, тобто величин гранично припустимого ви­киду. Для управління платежами за природні ресурси за­стосовувалася система ліцензій, тобто дозволів на викорис­тання певної кількості природного ресурсу.

Система екологічних платежів, а з 1998 року – зборів, в Ук­раїні виконує дві основні функції: по-перше, збору і накопичення необхідних фінансових засобів для реалізації заходів екологічної спрямованості; по-друге, формування економічних мотивів екологізації процесів виробництва і споживання предметів і послуг.