- •Тема 7 Економічна ефективність природоохоронних заходів підприємства
- •7.1. Види природоохоронних заходів і їх роль у виробничому процесі
- •7.2. Сутність економічної ефективності природоохоронних заходів підприємства
- •7.3. Оцінка ефективності реалізації природоохоронних заходів (капітального будівництва)
- •Тема 8 Економічні збитки, оцінка втрат
- •8.1. Сутність економічних збитків від забруднення та деградації ресурсів природного середовища промисловим підприємством
- •8.2. Методи визначення економічних збитків від забруднення довкілля
- •8.3. Оцінка економічних збитків в окремих секторах економічної діяльності
- •Тема 9 Економічні проблеми збереження та відтворення біорізномаїття
- •9.1. Економічні проблеми збереження біорізномаїття
- •9.2. Роль екологічного оподаткування підприємства у вирішенні проблем довкілля та види особливо охоронюваних природних територій
- •Тема 10 Організаційно-економічний механізм реалізації платного природокористування в Україні
- •10.1. Передумови та розвиток платного природокористування в Україні
- •10.2. Податкові збори та плата за спеціальне використання природних ресурсів
- •10.2.1. Плата за землю
- •10.2.2. Плата за користування надрами
- •Збір за спеціальне використання води
- •Збір за спеціальне використання лісових ресурсів
- •Плата за спеціальне використання об'єктів тваринного світу (Закон України «Про тваринний світ»)
- •Збір за користування радіочастотним ресурсом України
- •Рентна плата за транспортування нафти та нафтопродуктів, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України
- •10.3. Екологічні податки за забруднення природного середовища підприємством та механізм їх стягнення
- •10.3.1. Забруднення атмосфери, у тому числі стаціонарними і пересувними джерелами забруднення (викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення)
- •10.3.2. Забруднення водних об'єктів (скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти)
- •10.3.3. Розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини.
- •Тема 11 Принципи чинного екологічного законодавства України та види відповідальності за порушення довкілля
- •11.1. Структура чинного екологічного законодавства
- •11.2. Види відповідальності за порушення природного законодавства
- •11.3. Система екологічного управління на макро- та мікрорівні
- •Тема 12 Міжнародний досвід і співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища
- •12.1. Міжнародне співробітництво у сфері збереження та відтворення довкілля
- •Основні форми міжнародного співробітництва у сфері охорони довкілля
- •12.2. Зарубіжний досвід регулювання природокористування
- •Країни розвинутого капіталізму
- •Країни з перехідною економікою
- •Країни «третього світу»
- •12.3. Перспективи України в глобальній системі природовідтворювальної діяльності
- •Додатки
- •Використана та рекомендована література
Тема 12 Міжнародний досвід і співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища
12.1. Міжнародне співробітництво у сфері збереження та відтворення довкілля
Основна частина зусиль зі збереження та відтворення природного середовища має докладатися на національному рівні, але робота в цій сфері людської діяльності може бути успішною тільки за поєднання національних заходів із колективними діями держав на основі міжнародного співробітництва в галузі екології. Країни, що повинні вирішувати свої екологічні проблеми, належать до різних суспільних систем, при цьому наявність схожих проблем природокористування є однією з найважливіших передумов для розвитку та зміцнення зв'язків співробітництва в цій сфері між різними за суспільним устроєм державами [4, с. 258]. Цьому передував цілий ряд подій епохального масштабу, що й актуалізував інтеграцію зусиль з охорони навколишнього природного середовища.
Вищезазначені соціально-економічні та екологічні процеси і їх наслідки й зумовили потребу активізації міжнародного співробітництва у сфері збереження і відтворення природного середовища. Це співробітництво удосконалювалося в міру впровадження все більш довершених форм організації виробництва і праці, нових видів сировини, матеріалів та енергії, а також удосконалення інституціональної структури системи міжнародних відносин (табл. 12.1).
Таблиця 12.1
Основні віхи становлення системи міжнародного співробітництва у сфері охорони навколишнього природного середовища [1]
Рік |
Подія |
1 |
2 |
1875 |
Австро-Угорщина та Італія прийняли Декларацію про охорону птахів |
1897 |
Росія, Японія та США прийняли Угоду про спільне використання й охорону морських котиків |
Продовження таблиці 12.1 |
|
|
|
1 |
2 |
1902 |
Укладена перша Міжнародна конвенція про охорону птахів, корисних для сільського господарства |
1913 |
Проведення Конференції з міжнародної охорони природи, де основну увагу було приділено питанням створення заповідників |
1922 |
Створена Міжнародна рада охорони птахів, яка стала діючою інтернаціональною організацією і започаткувала всі пізніше створені |
1948 |
Створення Міжнародної спілки охорони природи і природних ресурсів (МСОП) за ініціативою ЮНЕСКО |
1950 |
Підписання нової Конвенції про охорону всіх видів птахів |
1962 |
У рамках діяльності ООН була прийнята резолюція «Економічний розвиток і охорона природи» |
1968 |
Проведення екологічної конференції ЮНЕСКО з раціонального використання та охорони ресурсів біосфери (прийняття програми «Людина і біосфера») |
1970 |
Створення міжнародної організації «Римський Клуб» |
1972 |
Прийняття рішення про створення спеціалізованої організації «Програма ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП)» зі штаб-квартирою в Найробі (Кенія) |
1977 |
Укладення Конвенції про охорону військового та будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище |
1978 |
Прийняття Всесвітньої стратегії охорони природи на XIV Генеральній асамблеї МСОП в Ашхабаді |
1979 |
Створено Асоціацію економістів із проблем навколишнього середовища і природних ресурсів |
1982 |
Укладення Конвенції ООН з морського права (Хартії морів) |
1985 |
Укладення Віденської конвенції про охорону озонового шару |
1987 |
Розробка доповіді «Наше спільне майбутнє» під керівництвом Г.Х. Брунтланд |
1988 |
Заснування фонду «За виживання та розвиток людства» |
1991 |
Заснування Світовим банком та ЮНЕП фінансової природоохоронної організації «Глобальний екологічний фонд» |
1992 |
Проведення Конференції ООН і проблем навколишнього середовища та розвитку (Ріо-де-Жанейро) |
І993 |
Започатковано проведення Конференції міністрів охорони навколишньою середовища (Люцерн, Швейцарія). Засновано Всесвітній фонд охорони дикої природи |
1997 |
Укладення Кіотського протоколу, що передбачав стабілізацію викидів вуглекислого газу до атмосфери на рівні 1990 року, а потім і поступове їх зменшення для попередження зміни клімату нашої планети |
2002 |
Проведення Міжнародної конференції з оцінки практичного втілення основних положень конференції в Ріо-де-Жанейро (1992 р.) |
2007 |
Міжнародна конференція з питань імплементації положень Кіотського протоколу в практичну площину окремими країнами світу (Балі, Індонезія) |
2012 |
Конференція RIO + 20 |
Вся історія людської цивілізації, нерозривно пов'язана із природокористуванням, супроводжувалась екологічними кризовими ситуаціями. При цьому перехід до нового типу господарства можна розглядати як чергову віху в історії економічних криз антропогенного походження. Так, причиною першої екологічної кризи став перехід людини від збирання та мисливства до землеробства.
Так, на сучасному етапі в загальній системі співробітництва з проблеми збереження природного середовища міждержавне співробітництво на різних його рівнях – від двостороннього до всесвітнього – стає панівною і провідною формою, але це зовсім не означає, що співробітництво неурядового характеру в цьому напрямі втрачає свої позиції. Навпаки, виходячи на перший план, міжнародне співробітництво в цьому напрямі активно стимулює подальше розширення міжнародного співробітництва на неурядовому рівні, створюючи для цього умови.
Це й визначило основні форми міжнародного співробітництва у сфері охорони довкілля (рис. 12.1).