11.3. Система екологічного управління на макро- та мікрорівні

Сфера природокористування є ключовою ланкою господарського комплексу, яка забезпечує освоєння природно-ресурсного потенціалу та залучення ресурсів довкілля у виробничий процес. Проблеми раціоналізації використання природних ресурсів особливо посилились у зв'язку з активізацією глобалізаційних процесів, які ще більш поглибили розрив між «багатими» та «бідними» країнами. Експансія високорозвинених капіталістичних країн щодо освоєння природних благ країн «третього світу» та виснажливе природокористування в цих країнах надали екологічним суперечностям глобального масштабу, і завдання світової спільноти на найближчу перспективу полягає в їх усуненні.

На даному етапі сфера природокористування перебуває у стані системної та структурної модернізації, яка випливає із загального ходу ринкових перетворень, що мають місце у галузях національної економіки. За таких умов важливим завданням економіки природокористування і формування широкого спектра теоретико-методологічних підходів, які дали б можливість вибрати найбільш раціональні форми освоєння природно-ресурсного потенціалу, взаємовідносин між власниками «природного капіталу» і його користувачами, запобігання згубному виливу господарювання на еколого-економічний баланс територій.

Нерозвиненість ринкових інститутів та інститутів громадянського суспільства є чи не першоосновою соціальних колізій та структурних деформацій, що поглиблюють стагнаційні процеси у національній економіці і закладають деструктивні елементи соціально-економічного розвитку на близьку й далеку перспективу [1].

Одним із дієвих методів наукового пізнання, що значною мірою здатен охопити різні сторони сфери природокористування і обгрунтувати способи його збалансування, є інституціональний підхід.

Інституціональний механізм природокористування

Базисні інститути

Інститути ринку

Інститути фінансово-економічного регулювання

Нормативно-правове забезпечення

Система бюджетного регулювання:

• міжбюджетні відносини щодо розподілу екологічних зборів та ресурсних платежів;

• бюджетне стимулювання

Форми власності:

• приватна;

• державна;

• муніципальна

Ринкова інфраструктура сфери природокористування:

• екологічні банки;

• кредитні установи;

• торгові дома;

• аудиторські контори;

• консалтингові фірми;

• страхові фонди;

• екологічні фонди;

• інжинірингові компанії

Система податкового регулювання:

• податки;

• збори;

• штрафи;

• тарифи;

• пільги

Законодавчі акти:

• Конституція України;

• Закони України;

• Кодекси України

Організаційно-правові форми господарської діяльності:

• малі підприємства;

• спільні підприємства;

• державні підприємства;

• корпорації;

• асоціації;

• концерни;

• господарські товариства

Укази Президента України

Система кредитування:

• процентні ставки;

• заставні операції;

• пільгове кредитування;

• кредитні лінії;

• позики

Ринок природних ресурсів:

• власники, продавці та покупці природних ресурсів;

• посередники;

• біржі природних ресурсів;

• система ціноутворення;

• тендери та торги.

Нормативні акти:

• постанови;

• інструкції;

• розпорядження

Система управління природокористуванням:

• Президент;

• Верховна Рада;

• Кабінет Міністрів;

• Міністерство охорони НПС;

• Міністерство з НС;

• Державні комітети;

• Національне космічне агентство;

• регіональне управління

Контрактне право:

• міжнародні контракти;

• договірні відносини

Система державного фінансування:

• дотування;

• субсидування;

• цільове фінансування;

• експортне стимулювання

Ринок дозволів на викиди, скиди та розміщення відходів

Ринок екологічних товарів та послуг:

• екологічна сертифікація;

• екологічна експертиза;

• екологічний аудит;

• екологічний маркетинг;

• екологічне нормування

Рис. 11.1 Схема інституціонального механізму природокористування [1]

Важливим моментом політики регулювання природокористування є розгляд інституціональних передумов та основних інституціональних ланок господарського освоєння природно-ресурсної бази соціально-економічного розвитку та охорони довкілля, а не лише зведення наслідків виснажливого використання природно-ресурсних елементів національного багатства до суто виробничо-технічних аспектів, як це робилося в часи командно-адміністративної економіки. Формування інституціональних передумов, виходячи із сучасних викликів глобалізації, має передувати зміні окремих елементів управлінської конструкції. Це забезпечить стадійність, ієрархічність вростання ринкових інститутів у вітчизняний формат сфери природокористування.