1. Бесіда про осінні явища.

− Яку пору року ми описували на минулому уроці розвитку зв’язного мовлення?(Осінь).

− Про яке осіннє явище розповідається у вірші?

Минуло літо швидко, дуже швидко.

І десь в траві маленький павучок

Із бабиного літа тягне нитку,

А їжачок – осиковий листок.

Діти, а чи знаєте ви, що воно таке «бабине літо»?

Бабине літо, діти, це повернення на короткий час літа восени. Ось-ось скінчиться тепло, але поки що гріє ясне сонечко, навкруги, ніби золотом прибрані стоять дерева, такі гарні, що хочеться на них дивитися й дивитися. Назбирала діброва осіннього жару. Вже скоро забере свої права холодна осінь. Комахи поховалися в свої нори. Лише де-не-де павучки, забувши про осінь та холод, плетуть між гілками дерев павутиннячко. Певне, хочуть піймати в нього осяйне тепле сонечко, щоб хоч трішечки притримати літо.

Знайко виписав значення вислову бабине літо із тлумачного словника. Давайте зачитаємо його.

Бабиним літом називають теплі, сонячні дні на початку осені, а також павутиння, що літає в цей період.

− То скільки значень має вислів бабине літо?

− Чи доводилось вам спостерігати це явище в природі?

− Що ви можете про нього розказати?

2. Побуваємо в храмі мистецтв.

Розгляд картини І. Купріянова «Золота осінь».

Художник зумів передати на картині «бабине літо». Ліс стоїть, ніби задумався, спокійно, величаво. Надворі по-літньому тепло.

Злегка стелиться по землі туман. Світле, прозоре повітря. Скрізь павутиння натягнуте колами із блискучими крапельками роси.

Але важко сказати, хто більше й краще оспівав рідну природу − художники чи композитори. Музика − мистецтво звуків, і тому вона теж може відтворити, якщо не всі, то в усякому разі багато звуків і шумів, які існують в природі.

Слухання музики.

• Зараз послухаємо «Осінню пісню» Чайковського. Яку картину природи ви уявляєте?

Розповідь учнів.

• День ясний і сонячний. По небу пливуть хмарки. У повітрі летить бабине літо. У повільному вальсі закружляли золоті листочки, опускаючись до землі. Чути тужливу мелодію відлітаючих журавлів.

3. Звертання до джерел народної мудрості.

• Люди здавна спостерігали за природними явищами, тому існує багато прикмет. Є серед них і про бабине літо. Пояснимо їх.

Багато павутиння у період бабиного літо – на ясну осінь і холодну зиму.

Шовкові нитки бабиного літа стеляться по землі, по рослинах − тепло триватиме.

А тепер послухайте кілька народних переказів та легенд, пов’язаних з бабиним літом.

• Чому все ж таки цей період осені назвали бабиним літом?

Згідно з однією з версій, літаюче павутиння дуже схоже на жіноче волосся.

Згідно з другою версією, в цей період осені шинкують капусту й починаються жіночі вечори, на яких жінки та дівчата їдять пироги з капустою, співають пісні, жартують й одночасно при цьому займаються рукоділлям.

Ще одна назва пов’язана із закінченням жнив. У жінок усе літо минало у виснажливій праці, й небесні сили, у які вірили наші предки, їм немов би дарували літо восени − теплі ясні дні з виблисками русалчиного волосся − павутиння.

У Канаді це явище зветься індійським літом( за схожістю з барвистим вбранням індійців).

У Чехії − павутинним літом.

У Німеччині − «літом бабусь».

ІІІ. Усний опис бабиного літа за запитаннями.

1. Коли настає ця чудова пора?

2. Які в цей період сонце, небо, вітер, дерева, квіти?

3. Яка особлива ознака бабиного літа?

4. Що нагадують павутинки з краплинами вранішньої роси?

5. Як ти ставишся до цієї пори?

− Щоб краще описати це явище, давайте заглянемо до скриньки Знайка.

Виберіть з неї потрібні вам вислови.

після перших осінніх холодів

у кінці вересня чи на початку жовтня

на початку осені

перед холодними осінніми дощами

сонце щедро дарує своє тепло

гріє по-літньому

ніжно пестить землю своїм теплом

небо синє, чисте

над головою бездонна синь неба

на синьому небі ні хмаринки

вітер лагідний і теплий

повіває легенький вітерець

ледь гойдає віти теплий вітерець

дерева насолоджуються останнім теплом

стоять задумані й сумні

любуються своїм вбранням

останнє тепло ловлять осінні квіти

бабине літо прикрашають осінні квіти

павутиння, як сиве волосся

заплуталося в гілках дерев і кущів

поснувало траву

срібляться на сонці, як намисто

виблискують, як діаманти

IV.Фізкультхвилинка.

Зупинимо навчання час.

Фізкультпауза у нас.

Руки, наче крила в птаха,

Що летить й не знає страху.

Вгору-вниз їх підіймаю

І доверху підлітаю.

А тепер − метелик я,

Рух дає мені життя.

До плечей згорну я руки,

Колові зроблю я рухи.

А голівкою покрутим −

небезпек не має бути.

Якщо ж поруч небезпека,−

Геть втікаємо далеко.

V. Зачитування зразків.

− Ось послухайте, як гарно описували це явище письменники в українській літературі.

Ось після холодних днів стало сонячно, тепло, немов улітку.

Засновигали метелики, зашерхотіли прозорими крильцями бабки, а павучки – у повітрі літають, верхи на павутинні. Простяглися срібні ниті в повітрі, проснувалися між деревами, кущами. А небо синє-синє, повітря чисте, а вода в озерах, мов дзеркало. Така тиша, і спокій, і радість, і смуток. Радість, що літо. Смуток, що літо бабине.

Це останнє тепло. Хоч удень і припікає ласкаво сонце, та вечорами залягають тумани, насилають на землю холод. Мовби літо ще випросило в осені трохи днів надолужить прогаяне.

Дмитро Чередниченко

Жовтогаряча осінь. По садах загуляли золотаві падолисти, та ще срібне павутиння літає в повітрі, снує свою дивну пряжу над перелазами.

Стоїть лагідна пора бабиного літа. Останні сонячні дні такі ласкаві, оповиті сріблястим мереживом, мрійним смутком, прощальним ячанням журавлів, що відлітають у вирій…

Іван Цюпа

VI. Самостійна робота. Запис опису в зошити.

Почалося бабине літо. Стоїть погожа безхмарна днина, лагідно пригріває сонце.

Летить павутина, зависає на паркані і на кущах. На кінчиках павутинок сидять легенькі павучки. Таким чином павуки мандрують на далекі відстані. Тільки-но настане бабине літо, вони залазять на дерева і починають випускати клейку речовину. Вона одразу ж застигає і утворює павутину. Дмухне вітерець, і павучок полетить подалі від гнізда. Іноді довго летить , а як зачепиться – кидає павутину й шукає собі схованку, щоб перезимувати, а навесні звити в ній гніздечко.

VII. Перевірка написаного.

VIII. Підсумок уроку.

• Про яке осіннє явище ми говорили?

• Що нового і цікавого дізналися?

Додатковий матеріал

Бабине літо

За горами, за лісами,

Сам не відаю, де саме,

Лунко прядка стугонить,-

Баба Осінь суче нить.

Крутить прядку швидко, швидко,

Ти не рвися, вийся, нитко,

Не вовниста, не лляна,-

Шовковисто-срібляна.

Я тобою розгаптую

Сукню жовто-золотую,

Розгаптую, надягну −

Буду краща за весну.

Враз – ну де взялися в лиха? –

Два Вітри підкрались стиха,

В баби видерли нитки

І порвали на шматки.

Білі клапті в небі в’ються,

Пустуни Вітри сміються.

Літо бабине вгорі –

Отже, осінь на порі.

О. Пархоменко

Казка «Де беруться срібні павутинки»

Сидить старенька бабуся на сонці. А сонечко осіннє не пече, а тільки гріє ласкаво. Дивиться бабуся – в повітрі пливуть срібні павутинки.

− Звідки вони пливуть, де вони беруться? – питає у бабусі внучка.

А бабуся розповідає казку про ткача-павука . На високій тополі, що стоїть над шляхом, живе ткач-павучок. Сидить він високо-високо, аж під самою хмарою. Ось як пливе біла хмаринка над тополею, то з неї сиплеться пух. Падає пух на тополю, а павучок ловить його й ловить. І пряде з пушинок тонесенькі ниточки. З ниточок тче собі гніздечко. А зайві ниточки падають із тополі й летять-летять.

В. Сухомлинський

Ворота вирію

Вже переїхало з полів

зерно у затишні комори

і відчинились для птахів

ворота вирію над морем.

Стоять останні теплі дні.

По селах справили обжинки,

і літо в нашій стороні

тримає тільки павутинка.

Анатолій Качан

Урок 3−б(на вибір)

Опис за власними спостереженнями.

Твір-опис дуба за власним спостереженням

Мета.

Учити дітей спостерігати за осінньою природою, розглядати та описувати дуб, збагачувати активний словник прислів’ями та приказками; розвивати пізнавальні інтереси, комунікативні вміння; виховувати любов і дбайливе ставлення до природи, розвивати образне мислення, творчу уяву, пам’ять, увагу, фантазію та спостережливість.

Обладнання: природний матеріал: шишки, жолуді, гілочки та листя дуба, малюнки дуба.

Хід уроку

1. Підготовча робота. Екскурсія в ліс з метою спостереження за деревами восени.

2. Актуалізація опорних знань.

Ось ми у лісі (парку). Восени він стає золотим, бо жовте листя

кружляє в повітрі легкими зграями. Тільки горобина весела. Вона червоніє кетягами ягід з-поміж золотого листя. Сьогодні ми будемо спостерігати за деревом, назву якого відгадаєте за трьома підказками.

Перша підказка – це загадка.

Живе собі батько й тисячі синів має,

усім шапки справляє, а свою не має.

Друга підказка – це характер та зовнішність цього «батька». За характером він сильний, могутній, вольовий та багатирський; а зовні: високий, широкий , гіллястий, крислатий і дуплистий.

Третя підказка.

• Ось листочок, з якого він дерева? (Показ листочка дуба).Здогадались? Так, це дуб.

3. Повідомлення теми і мети уроку.

− Ми в гостях у дуба. Сьогодні ми маємо дізнатися якомога більше про цього велетня та назбирати його діточок-жолудів.

Ось наші завдання:

Знати: ознаки дуба, характерні риси дерева.

Уміти: описувати дерево, спостерігати за його характерними ознаками, добирати та систематизувати матеріал за темою, складати усні та письмові зв’язні висловлювання.

4. Систематизація та упорядкування матеріалу.

1. Розгляд дуба та бесіда про його характерні ознаки.

− Стоїть посеред парку крислатий дуб. Придивіться, яка в нього кора? (Стара, тверда, чорна).

− Доторкніться до неї, глибокі зморшки проорали його кору.

− А листочки які? (Жовті, коричневі, брунатні, продовгуваті). Спробуйте їх на дотик пальчиками. Пожовкле листя густо вкриває могутні руки велетня, грізно шумить під час поривів вітру, який не може обірвати його, жбурнути додолу. Навіть осінь безсила щось вдіяти. Обдасть тільки брунатним кольором та й відступиться. От і стоїть міцнолистий дуб, широко розкинувши густе гілля. Його верхів’я високо в небі розчісує хмарам коси. Скільки йому літ? Ніхто не знає.

− Як ви думаєте, про що б міг розповісти нам цей велетень? Про що він мріє? (Я – дуже високий і міцний дуб, найбільший у всьому парку, можу поділитися з вами своїми листочками, жолудями. Я мрію, щоб настала весна, і тоді знову будуть дзвеніти на мені зелені листочки).

− Грибники кажуть: «Де дуби, там і …(гриби)». А ще таке: «Якщо збираєш гриби, дивись і на дуби, щоб не заблукати». І дійсно, дуб може допомогти грибникові орієнтуватися в лісі, бо частіше росте на південних схилах.