- •Тема 1. Серцево-легенева і церебральна реанімація.
- •1. Розвиток реаніматології та інтенсивної терапії в Україні та світі.
- •2. Види смерті; термінальні стани. Причини первинної зупинки серця. Етапи серцево-легеневої та церебральної реанімації.
- •2.1. Термінальні стани.
- •2.2. Види смерті.
- •2.3. Причини первинної зупинки серця.
- •2.4. Етапи серцево-легеневої та церебральної реанімації.
- •3. Негайний етап слцр. Причини обтурації дихальних шляхів і методи відновлення їх прохідності. Штучна вентиляція легенів. Непрямий масаж серця. Оцінка ефективності реанімаційних заходів.
- •3.1. Забезпечення прохідності верхніх дихальних шляхів. Етап a називається відновлення і підтримка прохідності дихальних шляхів.
- •3.2. Причини обтурації дихальних шляхів і методи відновлення їх прохідності.
- •3.4.Непрямий масаж серця.
- •2 Вдихи 30 компресій (2:30)
- •3.5. Оцінка ефективності реанімаційних заходів.
- •4. Спеціалізований етап слцр.
- •4.1. Види зупинки ефективного кровообігу.
- •4.3. Обсяг і обґрунтування медикаментозної терапії під час реанімації, шляхи і методи введення препаратів.
- •4.4.Визначення показань до дефібриляції та відкритого масажу серця.
- •4.5. Техніка проведення дефібриляції та правила безпеки при виконанні дефібриляції.
- •5. Ііі етап слцр.
- •Ранній прогноз кінця слцр
- •5.2. Патогенез, клінічний перебіг післяреанімаційної хвороби.
- •5.3. Поняття про декортикацію, децеребрацію та смерть мозку.
- •Критерії смерті мозку*
- •5.4. Клінічні ознаки, біохімічні та інструментальні методи визначення смерті мозку.
- •5.5. Поняття про еутаназію. Проблема життя і смерті.
- •5.7. Етичні і соціально-правові проблеми.
- •6. Післяреанімаційна хвороба.
- •7. Особливості проведення реанімації у дітей різних вікових груп.
- •Надання реанімаційної допомоги новонародженому в пологовому залі і операційній
- •Забезпечення прохідності дихальних шляхів
- •Киснева терапія
- •Непрямий масаж серця
- •Застосування лікарських засобів
- •Адреналін
- •Засоби, що нормалізують судинний об’єм крові
- •Натрію гідрокарбонат
- •Налоксону гідрохлорид
- •Дії у разі неефективної реанімації
- •Припинення реанімації
- •Післяреанімаційна допомога
- •Дитина, якій надавали будь-яку первинну реанімаційну допомогу, не повинна залишатись в пологовому залі (операційній) без нагляду медичного персоналу.
- •Перелік питань для підсумкового контролю
- •Негайний етап слцр.
- •Спеціалізований етап слцр.
- •Література, що рекомендується:
- •Алгоритм дій
- •Приклад тестових завдань для контролю кінцевого рівня знань
- •Короткі методичні вказівки
- •Технологічна карта проведення практичного заняття
- •Відповіді на тестові завдання
- •Серцево-легенева і церебральна реанімація
6. Післяреанімаційна хвороба.
6.1. Інтенсивна терапія післяреанімаційної хвороби: відновлення перфузії тканин, лікування синдрому "малого викиду", покращання реології крові; відновлення газообміну; корекція метаболічних порушень. Інтенсивна терапія набряку головного мозку. Поліпшення метаболізму мозку та усунення реперфузійних ускладнень. Відновлення інтегративної функції головного мозку.
Кваліфікована та спеціалізована медична допомога включає лікування післягіпоксичної енцефалопатії, яка найчастіше супроводжує ПРХ, і включає методи інтрацеребрального та екстрацеребрального впливу.
Інтрацеребральний вплив
І. Відновлення мозкового кровообігу (короткочасна помірна артеріальна гіпертензія – САТ 120-140 мм рт. ст.- протягом 5 хв. після відновлення кровообігу; збереження артеріальної нормотензії – САТ 90 мм рт. ст. чи незначної гіпертензії – САТ 100-120 мм рт. ст. – у період коми).
1. Відновлення мікроциркуляції в судинах головного мозку:
а) забезпечення адекватності перфузії мозкової тканини вазоактивними речовинами;
б) покращання реології крові;
в) помірна гіперволемічна гемодилюція кристалоїдними та колоїдними розчинами.
2. Покращання венозного відтоку з порожнини черепа:
а) зменшення тонусу венозних судин;
б) корекція ЦВТ.
3. Боротьба з набряком мозку.
4. Відновлення об’ємної швидкості мозкового кровопостачання.
ІІ. Створення охоронного гальмування мозку, зниження енергетичних потреб мозку та захист від повторної гіпоксії: почергове введення субнаркотичних доз 5%-ного розчину тіопенталу натрію через 3 год. (одноразова доза до 5 мг/кг) та оксибутирату натрію через 2 год. (одноразова доза 20 мг/кг).
ІІІ. Відновлення функцій клітинних та судинних мембран:
Зменшення їх проникливості.
Зниження активності калікреїн-кінінової системи і трипсинемії, зменшення ферментемії.
Зниження інтенсивності ПОЛ.
ІV. Боротьба з амоніємією.
V. Відновлення метаболізму нервових клітин.
VІ. Гіпербарична оксигенація (не раніше, ніж через 3-4 дні після клінічної смерті).
Б. Екстрацеребральний вплив
Заходи екстрацеребрального впливу здійснюються за такими напрямами:
Корекція гіповолемії та порушень центральної гемодинаміки (створення помірної гіперволемічної гемодилюції): за потреби застосовувати симпатоміметичну підтримку.
Нормалізація функцій дихання. Лікування респіраторного дистрес-синдрому.
Корекція порушень водно-електролітного балансу та кислотно-лужного стану (нульовий водний баланс).
Корекція порушень системи гемокоагуляції.
Профілактика та лікування печінкової та ниркової недостатності.
Корекція порушень імунної реактивності.
Профілактика та лікування гнійно-септичних ускладнень.
Ентеральне та парентеральне харчування.
Детоксикаційна терапія.
Серед нових методик, які дозволяють суттєво покращити результати лікування в післяреанімаційному періоді, є методика інфузії перфторану – кровозамінника з функцією транспорту кисню та вуглекислого газу. Препарат має виражений нейропротекторний ефект: зменшується коматозний період, менше спостерігається вогнищева симптоматика після виходу з коми.