- •Тема 1. Серцево-легенева і церебральна реанімація.
- •1. Розвиток реаніматології та інтенсивної терапії в Україні та світі.
- •2. Види смерті; термінальні стани. Причини первинної зупинки серця. Етапи серцево-легеневої та церебральної реанімації.
- •2.1. Термінальні стани.
- •2.2. Види смерті.
- •2.3. Причини первинної зупинки серця.
- •2.4. Етапи серцево-легеневої та церебральної реанімації.
- •3. Негайний етап слцр. Причини обтурації дихальних шляхів і методи відновлення їх прохідності. Штучна вентиляція легенів. Непрямий масаж серця. Оцінка ефективності реанімаційних заходів.
- •3.1. Забезпечення прохідності верхніх дихальних шляхів. Етап a називається відновлення і підтримка прохідності дихальних шляхів.
- •3.2. Причини обтурації дихальних шляхів і методи відновлення їх прохідності.
- •3.4.Непрямий масаж серця.
- •2 Вдихи 30 компресій (2:30)
- •3.5. Оцінка ефективності реанімаційних заходів.
- •4. Спеціалізований етап слцр.
- •4.1. Види зупинки ефективного кровообігу.
- •4.3. Обсяг і обґрунтування медикаментозної терапії під час реанімації, шляхи і методи введення препаратів.
- •4.4.Визначення показань до дефібриляції та відкритого масажу серця.
- •4.5. Техніка проведення дефібриляції та правила безпеки при виконанні дефібриляції.
- •5. Ііі етап слцр.
- •Ранній прогноз кінця слцр
- •5.2. Патогенез, клінічний перебіг післяреанімаційної хвороби.
- •5.3. Поняття про декортикацію, децеребрацію та смерть мозку.
- •Критерії смерті мозку*
- •5.4. Клінічні ознаки, біохімічні та інструментальні методи визначення смерті мозку.
- •5.5. Поняття про еутаназію. Проблема життя і смерті.
- •5.7. Етичні і соціально-правові проблеми.
- •6. Післяреанімаційна хвороба.
- •7. Особливості проведення реанімації у дітей різних вікових груп.
- •Надання реанімаційної допомоги новонародженому в пологовому залі і операційній
- •Забезпечення прохідності дихальних шляхів
- •Киснева терапія
- •Непрямий масаж серця
- •Застосування лікарських засобів
- •Адреналін
- •Засоби, що нормалізують судинний об’єм крові
- •Натрію гідрокарбонат
- •Налоксону гідрохлорид
- •Дії у разі неефективної реанімації
- •Припинення реанімації
- •Післяреанімаційна допомога
- •Дитина, якій надавали будь-яку первинну реанімаційну допомогу, не повинна залишатись в пологовому залі (операційній) без нагляду медичного персоналу.
- •Перелік питань для підсумкового контролю
- •Негайний етап слцр.
- •Спеціалізований етап слцр.
- •Література, що рекомендується:
- •Алгоритм дій
- •Приклад тестових завдань для контролю кінцевого рівня знань
- •Короткі методичні вказівки
- •Технологічна карта проведення практичного заняття
- •Відповіді на тестові завдання
- •Серцево-легенева і церебральна реанімація
5.5. Поняття про еутаназію. Проблема життя і смерті.
Відповідно до Закону України „Основи законодавства України про охорону здоров’я” від 19 листопада 1992 року зі змінами та доповненнями від 25.03.2005 року:
«Стаття 52. Подання медичної допомоги хворому в критичному для життя стані.
Медичним працівникам забороняється здійснення еутаназії - навмисного прискорення смерті або умертвіння невиліковно хворого з метою припинення його страждань».
Лікарі взагалі згодні з положенням, відповідно якому припинення функціонування мозку означає смерть людини. Однак філософи звернули увагу на те, що термін „смерть мозку” може свідчити про загибель мозку індивідуума, а не самого індивідуума. Суспільство в цілому, особливо віруючі, розглядають тіло людини як деякий механізм, котрий керується душею. Відповідно цьому забобону, тіло необхідно людині для того, щоб їсти, пити, рухатись, а також для інших видів діяльності, у яких мозок відіграє незначну роль. Враховуючи це, неважко зрозуміти, чому деякі вважають людину живою у якої мозок загинув, якщо такі органи, як серце або печінка, продовжують функціонувати. І дійсно було піднято питання, чи слід вважати трупом хворого з загиблим мозком, якому „проводиться штучна вентиляція легень? Являється він мешканцем країни живих або країни мертвих?”. В деяких відношеннях він більш схожий на живого, ніж мертвого. Лікарі, які надають допомогу хворим із загиблим мозком, можуть оцінити абсолютну безвихідність такої ситуації, так як бачать тільки нерухоме, тіло яке штучно вентилюється та родичів, які зазнають гірке розчарування від безнадійності намагань допомогти коханій ними людині.
Для того щоб відрізняти хворих із мозком який загинув, яким проводиться штучна вентиляція, від звичайних трупів, Gaylin (1974) запропонував термін „неоморт”. Деякі автори вважають цей термін більш підходящим, ніж поняття, яке свідчить про те, що людина померла не повністю.
5.6. Особливості взаємин лікаря-реаніматолога з родичами потерпілого та спеціалістами суміжних спеціальностей. Питання деонтології.
Виділення анестезіології та реаніматології як самостійної спеціальності призвело до того, що анестезіолог став нести повну особисту юридичну відповідальність за ті дії, які відповідно нормативним документам Міністерства охорони здоров’я, входять до його обов’язків та компетенції. При сумісній роботі з іншими спеціалістами кожен відповідає юридично тільки за свої дії, які повинні відповідати професійним медичним вимогам. Таким чином, при сумісній роботі відповідальність за хворого розподіляють різні спеціалісти, які приймають участь у лікуванні. Звичайно, що сумісна робота не може нормально протікати без взаємної довіри, дотримання деонтологічних та етичних норм. Конфлікти юридичного характеру часто являються наслідками порушення цих норм. Юридичні взаємовідносини працюючих разом представників самостійних спеціальностей не допускають переваг одного перед іншим за межами сфери їх спеціальності, дачі вказівок та виконання дій в області, яка відноситься до компетенції іншого спеціаліста.