Визиренко Светлана Викторовна
Тема 1: Господарський облік. Його сутність і характеристика.
Облік – це особлива діяльність по збору, опрацюванню і передачі інформації користувачам за потребою або відповідно до встановлених на державному рівні нормативних актів.
Як і кожна діяльність облік здійснюється послідовно і відповідно до чітко виділених єтапів:
Спостереження за окремою господарською операцію з метою констатації факті її повного завершення.
Вимірювання фактів та явищ господарської діяльності за кількісними і якісними характеристиками.
Регістрація або фіксація побаченого і поміряного факту або явища господарської діяльності шляхом здійснення запису про господарську операцію що відбулася.
Групування і сестиматизація передбачає розподіл одержаної інформації за видами об’єктів обліку з метою її детального оцінення.
Узагальнення і формування звітів для передачі їх користувачам.
Господарський облік – це кількісне відображення та якісна характеристика процессів господарської діяльності за допомогою спостереження, вимірювання, регістрації з метою отримання правдивої і неопередженої облікової операції для контролю та управління суб’єктами господарювання.
Господарський облік поділяється:
Оперативний. Характеризується поточним спостереженням для оперативного керування господарськими процесами і контролю за станом майна господарюючого суб’єкта за окремими господ. Операціями в ході їх безпосереднього здійснення. Особливістю його є швидка передача інформація про окремі господарські факти без обов’язкового складання первинного документу. За допомогою оперативного обліку проводиться виконання бюджетів з питань забезпечення підприємства необхідними ресурсами, виробництва.
Статистичний. Відображає масові соціально-економічні явища і процеси суспільного життя для виявлення тенденції її розвитку з метою контролю і управління ним.
Бухгалтерський облік в украіні регулюється державою (закон україни про бухоблік та фінансову звітність в україні). Бухоблік – це процес виявлення, вимірення, реєстрації, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень (стаття 1 закону україни).
Бухгалтерський облік має такі особливості:
Являється суцільним і безперервним.
Кожна господарська операція підтверджується документом.
Господарська операція це дія або подія яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.
Облікова інформація обробляється в четко визначений час за розробленими правилами.
Регламентований законами україни і нормативно правовими актами.
Усі об’єекти обліку незалежать від вимірників обов’язково відображуються в єдиному грошовому вимірнику, що дозволяє узагальнити різні процеси та операції.
Вимірники поділяють на види:
Натуральні. Використовуються для вираження об’єктів обліку в одиницях. Облік у таких одиницях виміру називається натуральним обліком, за допомогою якого на підприємстві здійснюється контроль за збереженням, наявністю і рухом майна, обсягом використання матеріальних ресурсів у господарських процесах.
Трудові. Використовуються в обліку для відображення кількості відпрацьованого робочого часу і виражається в одиницях часу (днях, годинах, хвилинах).
Вартісні. Слугують для узагальненого відображення об’єктів обліку в єдиній грошовій одиниці (гривня).
Кількісні показники – це показники діяльності суб’єкта організації за допомогою яких визначають обсяг виконаних операцій, процесів та величину облікових об’єктів.
Якісні показники – це такі показники що характеризують економічну ефективність здійснених господарських процесів і відповідних операцій та результатів зміни облікових об’єктів.
Бугалтерський облік диференціюється за сферою діяльності та обліовими функціями.
За сферою діяльності бугхоблік поділяється:
Виробничо-господарський.
Облік виконання бюджету.
Облік у невиробничій (соціальній) сфері.
Банківський облік.
Залежно від потреб користувача у визначеній і регламентованій інформації бухоблік умовно поділяється на підсистеми:
Управлінський. (внутрішньо господа) система обробки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством. Це процес виробництва інформації для потреб внутрішнього менеджменту оперативної поточної і стратегічної операційної інвестиційної та фінансової діяльності підприємства. Здійснюється цей облік для формування показників внутрішньої звітності за центрами відповідальності.
Фінансовий. Надає інформацію яка характеризує фінансовий і майновий стан підприємства і призначена для зовнішніх і внутрішніх користувачів.
Податковий. Це система спостереження, вимірювання реєстрування об’єктів які у сукупності формують балансове уподаткування, обчислення величини платежів і податків належних до сплати відповідно да законодавства та забезпечення своєчасності їх сплати (Податковий Комплекс України).
Основні функції управлінського обліку: це формування інформації про діяльність підрозділів підприємства в розрізі центрів витрат і відповідальних осіб, поточний контроль за дотримання нормативів і бюджетних завдань; попередження впливу негативних факторів, кризових ситуацій та невизначеності на нормальний хід господарського процесу, це оцінювання альтернативних варіантів для прийняття управлінських рішень в процесі поточного управління і розвитку суб’єкта господарювання на перспективу.
Закон України про бухоблік регламентує що метою ведення бугобліку і складання фінаансової звітності є надання користувачам повної правдивої і неопередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності і про рух грошових коштів підприємства.
Облікова інформація необхідна для вирешення зовнішніх та внутрішніх завдань управління. Має широке коло користувачів, які поділяються на внутрішні та зовнішні.
Внутрішніми користувачами інформації є управлінський перснал, робітники і службовці.
Зовнішні користувачі це ділові партнери на ринку, органи державного регулювання і контролю, інші користувачі.
Функції, предмет та метод бухобліку.
Для бухобліку як елементу системи управління характерні такі функції:
Інформаційна.
Контрольна.
Оціночна.
Аналітична.
Соціальна.
Суть інформаційної сутності полягає у тому що бухоблік формує і передає інформацію про наявність і рух господарських засобів та джерел їх утворення, здійснення господарських операцій та результати діяльності. Облікова інформація передається користувачам у вигляді бугалтерських звітів.
Суть контрольної функції полягає у тому що завдякки застосування способів документування, інвентарізації, поточної облікової реєстрації, господарських операцій, бухгалтер підписуючи відповідні документи дозволяє або недозволяє здійснити певну господарську операцію, контролює ефективність збереження та використання всіх видів ресурсів, виконання завдань а також стан дотримання нормативно правових актів, угод та контрактів.
Суть аналітичної функції полягає у тому що на підставі інфрації отриманоі за даними бухобліку з використанням спуціальних прийомів здійснюється єкономічний аналіз відхилень від планових і бюджетних завдань попередніх періодів та саредньостатистичних даних по галузі з метою виявлення причин та розробки заходів що до виправлення негативних ситуацій.
Суть оціночної функції полягає у тому що за її допомогою здійснюється вартісне имірювання об’єктів бухобліку на підставі чого є можливість фінансовий результат діяльності суб’єкта господарювання, співставляти результати діяльності за період та передбачати розвиток.
Соціальна функція бухобліку спрямована на вирішення глобальних завдань для розвитку суспільства.
Інформація яка надається бухоблікам має відповідати таким вимогам:
Прозорість і однозначне тлумачення користувачами. Це достовірність. Надання можливостей оцінити події. Надання можливостей користувачам порівнювати інформацію різних підприємств.
Перед бухоблікомстоять такі основні завдання:
Формування повноі достовірної інформації про діяльність підприємства, та його майновий фінансовий стан.
Здійснення контролю за законністю господарських операцій, дотримання нормативів виконання планових завдань, збереження і раціональне використання майна власників.
Запобігання виникненню кризових ситуацій та зменшення невизначеності у господарській діяльності підприємство і виявлення внутрішньогосподарських резервів.
Принципи бухобліку – це правила якими слід керуватися при вимірювані, оцінці та реєстрації господарських операцій, а також при відображені їх результатів у звітності.
Принципи бухобліку:
Обачність – застосівання бухобліку петодів оцінки, які повинні запобігаати заниженн оцінки зобов’язань, витрат і зпвищено оцінки активів і доходів підприємства. Сутність даного принципу полягає в більшій готовності до обліку потенційних збитків а не потенційних прибутків. В оцінці активів за найменьшою з можливих вартостей, а зобов’язань за найбільшою.
Повне висвітлення – в обліку повинна міститися вся інформація про фактичні потенційні наслідки, госоперацій і подій здатних вплинути на рушення що приймаються на її основі.
Автономність – кожне підприємство розглядається як юридична особа відособлена від його власників у зв’язку з чим особисте майно і зобов’язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства.
Послідовність – ц остійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики.
Безперервність – оцінка активів і зобов’язань підприємства здійснюється виходячи з припущення шо його діяльність буде тривати далі.
Нарахування і відповідність доходів і витрат – для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи з витратами, здійсненими для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухобліку і фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.
Превалювання сутності над формою – операції враховуються відповідно до їх економічної сутності.
Історична (фактичн) собівартість – пріоритетною є оцінка активів підприємства виходячи с фактичних витрат на їх виробництво і придбання.
Єдиний грошовий вимірник – вимірювання всіх господарських операцій.
Періодичність.
Додаткові принципи бухобліку:
Достовірність.
Дата операції.
Прийнятність вхідного балансу.
Суттєвість (у фінансових звітах повинна відображатись цся істотна інформація, корисна для прийняття рішень керівництвом. Інформація являється суттєвою якщо її відсутність може вплинути на економічні рішення користувачів звітності).
Доречність.
Відкритість.
Предметом обліку є фактичний стан об’єкту і фактичні результати його зміни. Тобто господарська діяльність суб’єкта господарювання, господарські засоби, джерела утворення.
Об’єкти обліку це засоби підприємства, джерела їх утворення та господарські процеси які забезпечують рух майна і джерел з метою отримання прибутку.
Об’єкти що складають основу бухобліку.
Господарські засоби підприємства і джерела їх утворення класифікують за2 ознаками:
За складом і розміщенням. Групують:
А) за формами функціонування. Господарські засоби поділяються на такі групи: матеріальні засобі, нематеріальні, фінансові активи.
Матеріальні активи – це засоби підприємства які мають матеріальні форми.
Нематеріальні активи – це активи які не мають матеріальної форми, але можуть бути ідентифіковані і утримуються підприємством для використання протягом періоду більше року.
Фінансові активи – це група господарських засобів у формі готівкових коштів та інших фінансових інструментів, які належать підприємству.
Фінансові інвестиції це активи що утримує підприємство для збільшненя прибутку, зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора.
Дибіторська заборгованість – це заборгованість фізичних, фридичних осіб переданих підприємству за реальзованою їм продукці які ще не оплачені. Фізичні, юридичні особи називають його дебіторами.
Б) за монетарною ознакою. Поділяють на монетарні немонетарні.
За монетарною ознаою господарські заходи це всі активи крім грошових коштів, їх еквівалентів та дебіторського заборгованості у з’ясованій сумі грошей.
До монетарних належать грошові кошти, дебіторська заборгованість.
В) за характером участі в господарському процесі, швидкості їх обігу. Поділяють на оборотні та необоротні.
Оборотні засобі – це грошові кошти та їхні еквіваленти що необмежені у використанні, а також інші активи призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу або 12 місяців від дати складання балансу.
Оборотні засобі поділяють на нормовані та ненормовані.
Необоротні господарські засоби підприємства – це сукупність цінностей які або багаторазово беруть участь у процесі його господарської діяльності, або мають термін погашення більше 1 року.
Основні засоби це матеріальні активи що їх підприємства утримують для використання у процесі виробництва або постачання товарів, послуг, здачу в оренду іншим особам. Очікуваний термін корисного використання більше 1 року.
Ідстрочені податкові активи – це сума податку на прибуток підприємства яка підлягає відшкодуванню.
Г) за ступенем ліквідності. Поділяються на ліквідні та неліквідні.
Ліквідні – це група засобів підприємства які можуть бути швидко конвертовані у грошову форму без суттєвих втрат своєї поточної вартості для своєчасного забезпечення платежів за поточними фінансовими зобов’язаннями.
Неліквідні – це група засобів підприємства які можуть бути конвертовані у грошову форму без утрат своєї поточної або балансової вартості тільки протягом значного періоду часу.
Д) за участю у виробничому процесі. Поділяється на засобі у сфері виробництва, обігу, невиробничі засоби.
Є) за видами діяльності. Господарські засоби поділяють на засоби які використовуть в основній, операційній, фінансовій та інвестеційної діяльності.
Основна діяльність – це операції які пов’язані з виробництвом або реалізації продукції, що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частину його доходу.
Операційна діяльність – це основна діяльність підприємства а також інші види діяльності які не є інвестиційною або фінансовою діяльність.
Фінансова діяльність – це діяльність яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.
Інвестиційна – це придбання та списання оборотних активів які не є складовою частиною єквівалентів грошових коштів.
Ж) за нарахуванням зносу. (амортизації). Виділяють господарські засоби які підлягають амортизації, та господарські засоби на які амортизацію не нараховують.
За джерелами формування.
Класифікація джерел господарських засобів. Відображають форму власності.
Власні.(капітал) 4 клас по плану рахунків.
Залучені.(зобов’язання)
Зареєстрований капітал – це загальна вартість гос засобів які є внеском власників до його капіталу.
Додатковий капітал – це додатково вкладений капітал (сума на яку вартість реалізація випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість) та інший вкладений капітал (це сума, вартість активів, безкоштовне утримання від інших юридичних, фізичних осіб).
Резервний капітал – це сума резервів створений суб’єктом гоподарювання за рахунок прибутку з метою покриття непередбачених видатків, збитків для сплати боргів при його ліквідації.
До складу джерел включають резерви – це страхові резерви та забезпечення майбутніх витрат та платежів.
Особливим джерелом формуванню гос засобів є прибуток. (44 синтетичний рахунок)
До залучених засобів належать: кредити та інші позичкові кошти, зобов’язання та розрахунки.
Зобов’язання та розрахунки – це кридеторська заборгованість що виникає в результаті заборгованості суб’єкта господарювання постачальникам та підрядникам за тримані від них але не оплачені матеріальні цінності, виконані роботи та послуги. Заборгованість суб’єкта господарських іншим організаціям та особам називається кредиторською, а самі організації та особі кредиторами.
Господарський процес – це сукупність близьких за економічним змістом господарських операцій.
Процес постачання (придбання) – це сукупність господарських операцій які пов’язані з придбанням сировини, матеріалів.
Процес виробництва це основна стадія.
Процес реалізації – це сукупнисть госп операцій пов’язаних з реалізацією товарів.