МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
АКАДЕМІЯ МИТНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
КАФЕДРА ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ТА МИТНОЇ СПРАВИ
Контрольна робота
з дисципліни: «Управління в митній службі»
на тему: «Митна служба Республіки Іран»
Виконав:
курсант групи М12-2 Середа І.В.
Перевірив:
професор Ченцов В.В.
Дніпропетровськ
2015
ПЛАН
І. Загальна характеристика країни. Зовнішньоекономічна діяльність.
1. Територія, населення
2. Основні експортно – економічні зв’язки
ІІ. Державний устрій.
Органи влади
Місце митної адміністрації в державних інститутах
ІІІ. Законодавчо – нормативна база, що визначає діяльність митної адміністрації.
ІV. Функції, завдання, напрями діяльності митної адміністрації
V. Організаційна структура митної адміністрації
VІ. Митні правила
І. Загальна характеристика країни. Зовнішньоекономічна діяльність.
1. Територія, населення
Ісламська Республіка Іран — держава на південному заході Азії. Столиця — місто Тегеран.
Іран розташований в південно-західній Азії. За площею (1648 тис. км²) країна займає сімнадцяте місце у світі. Іран межує з Азербайджаном (протяжність кордону — 432 км) і Вірменією (35 км) на північному заході, з Туркменією (992 км) на північному сході, з Пакистаном (909 км) і Афганістаном (936 км) на сході, з Туреччиною (499 км) і Іраком (1458 км) на заході. На півночі омивається Каспійським морем, на півдні — Перською і Оманською затоками Аравійського моря.
Населення.
Станом на 2012 р. на території Ірану проживає приблизно 80 млн. осіб. За прогнозами, до 2050 року населення країни може досягнути 90 млн.
Згідно з даними ООН (2012 р.), Іран став країною з рекордним зниженням народжуваності. Якщо в 1986 р. приріст населення в країні становив 3,2 % на рік, то наразі - лише 1,2 %. Влада побоюється, що збереження цієї тенденції призведе до старіння населення, а потім і до його скорочення. Тому Міністерство охорони здоров'я Ірану підтвердило відмову від двадцятирічної політики контролю за народжуваністю в країні. Більш того, держава виділила $10 млрд на підтримку багатодітних сімей і заохочення народжуваності.
Іран — багатонаціональна держава. Перси складають більшість населення країни. Понад 70 % населення відносяться до іранських народів — представників іранської групи індоєвропейської сім'ї мов, що походять від арійських племен, які мігрували в Іран з Центральної Азії. Перси та іранські народи складають 61 % населення, азербайджанці — 24 %, курди — 7 %, араби — 3 %, белуджі і туркмени — по 2 %. Крім того, присутні національні меншини (1%) вірмен, черкесів, ассірійців і грузин. В Ірані мешкає понад 200 тисяч вірменів. Найбільше їх зосереджено у Тегерані, Ісфагані і Азербайджані.
Близько 16,8 відсотків населення говорить мовою азарі, що належить до тюркської мовної групи. Азарі (іранські турки) формують одну з найбільших меншин країни. Кашкаїци мешкають у Ширазі, в області на схід від Перської затоки. Туркмени займають велику територію Мазандаранської і Хорасанської провінцій на північному сході, лури і бахтіари мешкають на заході, а белуджі у південно-східній частині країни.
Інші етнічні групи, такі як семіти, які включають євреїв, ассірійців і арабів, складають лише невеликий відсоток населення. Євреї, так само, як і вірмени, зберегли свою етнічну, мовну і релігійну ідентичність і живуть общинами у великих містах. Ассірійці зосереджені у північно-західній частині країни, а араби споконвіку мешкають на островах Перської затоки і в Хузестані.
В Ірані мешкає близько мільйона кочівників, які розсіяні на великій території від кордонів Туркестану до теплих вод Перської затоки. Більшість з цих племен - курди, лури, бахтіари, гілаки (на Каспійському узбережжі), белуджі, осіли в різних частинах Іранського нагір'я. Більшість племен центрального Ірану мають арійське походження. Інші племена, такі як араби Хузестану і Хорасану, турецькі племена Кучан, кашкайські племена, шахсевенські і афшарські племена Азербайджану а також туркмени є залишками народів, які проходили через Іран у різні періоди історії.
На доповнення до етнічного різноманіття в Ірані існують різні релігії. Більшість іранців — мусульмани. Мандрівник може бути здивований рівнем терпимості до іновірців у цій ісламській країні, де понад 89 % населення — шиїти (державна релігія). Разом з Іраком і Бахрейном Іран є однією з держав, де шиїти складають більше половини населення. Одне те, що будь-який немусульманин може подорожувати країною, свідчить про терпимість поглядів: церкви і храми, що належать до різних світових цивілізацій, вільно функціонують. Мечеті доступні кожному, за виключенням п'ятниці, і, звичайно, годин, присвячених щоденним молитвам. Лише незначна кількість святилищ у містах Кум, Мешхед і Рей не дотримуються цих обмежень для відвідувачів-немусульман.
Сунніти складають близько 9 % населення. До інших 2 % належать бахаї, мандеї, індуси, езіди, зороастрійці, іудеї і християни. 3 останніх визнані офіційно і захищені конституцією. Для представників цих релігій зарезервовані місця в Меджлісі, тоді як навіть сунніти не мають подібного привілею. В той же час, бахаї (найбільша релігійна меншина) піддаються переслідуванням.
Близько 40 % населення проживають за межею бідності.
Рівень письменності складає 84 %.
Економіка Тегеран, 2007
Переваги: друге у світі місце з видобутку нафти серед країн ОПЕК; з 2000 року на світовому ринку ростуть ціни на нафту. Потенціал для пов'язаних з цим промислових секторів і для збільшення виробництва традиційних експортних товарів — килимів, фісташок та ікри.
Слабкі сторони: Санкції накладені на Іран з 1979 року, обмежують контакти з Іраном і доступ до технологій. Високе безробіття (12%) та інфляція (в 2004 році - 11,3%; у 2008 році - 28,2%).
У 2009 році інфляція різко впала і на жовтень місяць склала 16,7%. Інфляція в країні є однією з її найбільших економічних проблем, в якій звинувачують, в тому числі президента Махмуда Ахмадінежада, який вкладає величезні гроші в розвиток місцевої економіки, шляхом надання позик під низькі відсотки.
Іран є найбільшою економікою Середнього Сходу, поступаючись в Азії за обсягом ВВП лише Китаю, Японії, Індії, Туреччині, Індонезії і Південній Кореї.
Іран — індустріальна країна з розвиненою нафтовою промисловістю. Є нафтопереробні, нафтохімічні підприємства. Видобуток нафти, вугілля, газу, мідних, залізних, марганцевих і свинцево-цинкових руд. Широко представлене машинобудування і металообробка, а також харчова і текстильна промисловість. Розвинене кустарне виробництво килимів, металовиробів. Серед найважливіших сільськогосподарських культур: пшениця, ячмінь, рис, бобові, бавовник, цукрові буряки, цукровий очерет, тютюн, чай, горіхи, фісташки. Тваринництво базується на розведенні овець, кіз, верблюдів, великої рогатої худоби. Зрошується 7,5 млн га земель.
Майже 40 % підприємств обробних галузей зосереджені в Тегерані. Важливими промисловими центрами є також Ісфахан (текстильна промисловість і чорна металургія), Тебріз (машинобудування, в тому числі важке), Казвін і Саве (різні галузі легкої індустрії), Решт (електротехнічна і електронна промисловість), Ерак (виплавка алюмінію і машинобудування), Ахваз (машинобудування і металообробка), Шираз (нафтохімічна і електронна промисловість), Абадан і Бендер-Хомейні (нафтохімія і нафтопереробка).
В середині 1990-х років сільське господарство давало приблизно 29-30 % ВВП. Важливе місце в економіці Ірану займають традиційні кустарні промисли і ремесла, зокрема килимарство. Експорт килимів істотно скоротився через припинення їх збуту в США і конкуренції виробників інших країн.
Іран є ключовим членом Організації економічного співробітництва, до якої входять країни південно-західної Азії а також центрально-азійські республіки колишнього СРСР. Іран активно розвиває економічні зв'язки з країнами регіону і ставить за мету формування зони вільної торгівлі за типом ЄС. Розвиваються вільні торгово-промислові зони в Чабахар і на острові Кіш.