Кумарини та хромони

Кумарини - група біологічного активних речовин фенольного характеру із загальною формулою С 6 – С3, в основі яких лежить 9, 10- бензо –а – пірон (кумарин, лактон цис – о – гідроксикоричної кислот).

Поширення . Кумарини знайдені в рослинах різних родин. Найбільше їх у родин селерові, рутові, бобові. Найпоширеніші прості похідні кумарину і фурокумарину . Основна кількість сполук цього класу перебуває у вільному стані , рідше –у формі глікозидів.

Місце локалізації. Кумарини розподіляються в рослинах нерівномірно . Їх кількість коливається від 0,2 до 10%. Вони накопичуються переважно в плодах , насінні, коренях, корі, квітках і менше у стеблах та листках. У рослинах родини селерові кумарини локалізуються в ефіроолійних канальцях. В окремих видах рослин може міститись по декілька (іноді 5 -10) сполук різної хімічної будови. Якісний і кількісний їх склад відмінний у різних видів навіть усередині одного роду . Ці відмінності можливі й усередині одного виду ( підвиду , хемотипу). Склад кумаринів змінюється й в онтогенезі рослин.

Значення для рослини. У малих концентраціях кумарини посилюють ріст рослин, а у великих – уповільнюють.

Особливості заготівлі, сушіння, зберігання лікарської рослинної сировини. Сировину, що містять кумарини , заготовлюють у фазу найбільшого накопичення БАР ( залежить від органа, в якому вони накопичуються), дотримуючись загальних правил заготівлі лікарської рослинної сировини . Сушать сировину за температури 50-60С, розкладаючи тонким шаром . Зберігають у сухих добре провітрюваних приміщеннях.

Фармакологічна дія та застосування. Кумарини мають широкий спектр фармакологічної дії. Деякі з них ( псорален, бергаптен, ксантотоксин та ін. ) виявляють фотодинамічну активність, тобто здатні підвищувати чутливість шкіри до УФ – променів і тому їх застосовують у терапії вітиліго, гніздової плішивості, лейкодермії.

Інші (пастинацин з плодів пастернаку) діють спазмолітично. Ескулент, фраксетин та їхні глікозиди ескулін і фраксин, що містять в плодах каштану кінського, справляє Р- вітамінну дію,

-умбеліферон – антимікробну;

-остол –протипухлинну;

-дикумарин –антикоагулюючу.

Є данні про антигельмінтні, протитрихомонадні властивості кумаринів. Деякі кумарини мають інсектицидні властивості. Кумарини отруйні для молюсків і риб, справляють наркотичну дію на земляних черв яків, кроликів, гіпнотичну і седативну – на мишей, а також є отрутою для овець, собак, коней.

***

Буркун лікарський –Melilotus officinalis

Трава буркуна – Herba Meliloti

Родина бобові – Fabaceae

Народні назви: варгун, борконь, окладник, ( донник).

Хім. склад сировини. Трава містить кумарини ( 0,4 -0,9%), дикумарол, мелілотин, мелілотозид, кумарову та мелілотову кислоту; похідні пурину, білок, ефірну олію, слиз, флавоноїди, вітамін С, цукри.

Фармакологічна дія та застосування. Справляє відхаркувальну, пом’якшувальну, антикоагулюючу, протисудомну дію. Застосовують при стенокардії, тромбозі коронарних судин, захворюванні дихальних шляхів. Зовнішньо – у вигляді припарок при наривах.

Лікарськi форми та засоби. Трава, настій; препарат

кардіофіт ( кардіопротекторний засіб).

***