Міністерство освіти і науки України

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ

Спеціальності: 7.06010201;

8.06010201

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДО ВИКОНАННЯ КУРСОВОГО ПРОЕКТУ

«АНСАМБЛЬ У СТРУКТУРІ МІСЬКОЇ ЗАБУДОВИ»

Харків 2015

Міністерство освіти і науки України

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ

Спеціальності: 7.06010201;

8.06010201

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДО ВИКОНАННЯ КУРСОВОГО ПРОЕКТУ

«АНСАМБЛЬ У СТРУКТУРІ МІСЬКОЇ ЗАБУДОВИ»

для студентів - архітекторів 5-го та 6-го курсів

Затверджено на засіданні кафедри архітектурного проектування. Протокол №7 від 19.05.2015р.

Харків 2015

Методичні вказівки до виконання курсового проекту «Ансамбль у структурі міської забудови» для студентів-архітекторів 5-го курсу спеціальності 7.06010201 та 6-го курсу спеціальності 8.06010201 “Архітектура будівель і споруд” / Укладачі: П.А. Солобай, Г. Ю. Мосендз. – Харків: ХНУБА, 2015. – 11 с.

Кафедра архітектурного проектування

Рецензент О. В. Морус

ВСТУП

Курсовий проект "Ансамбль у структурі міської забудови" виконується студентами 5-го курсу освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» та студентами 6-го курсу освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр».

Завдання передбачає комплексний підхід до проектування великого міського вузла, рішення якого вимагає виявлення та визначення містобудівних знань. Місце розміщення - історично сформована частина міста в новому недобудованому районі.

1 Загальні положення

За російським словником «ансамбль» - це художня узгодженість будь- якого виконання (драматичного, музичного, танцювального). В архітектурі під ансамблем розуміють гармонійну єдність різноманітних архітектурних форм, які утворюють локальне просторове оточення площі, вулиці, центру міста або району.

Архітектурним ансамблем часто називають такі групи будівель і споруд, які розташовані близько одна до одної і об'єднані стильовими особливостями. Ансамбль формується на основі єдності прийомів і засобів архітектурної композиції - структурності архітектурних пропорцій, елементів декору, малих архітектурних форм, творів монументального мистецтва.

Цілісність архітектурного ансамблю може бути досягнена як схожістю і повтором однакових архітектурних форм, так і взаємним протистоянням їх за масою. Ансамбль є категорією естетичною. До нього, як правило, входять будівлі та споруди з різними функціями, в той час як комплекс побудовано на функціональній основі.

Комплекс в архітектурі та містобудуванні є сукупністю будівель і споруд, об'єднаних територіально і функціонально.

Містобудівний ансамбль - це частина архітектурного середовища, до складу якого входять споруди, відкриті простори (площі, вулиці, сквери, алеї і т.д.), а також елементи природного ландшафту, організовані в єдину архітектурну композицію. Містобудівному ансамблю притаманна змінність в його окремих композиційних зв'язках, сформованих природними та соціальними умовами.

Історичний ансамбль – це група об'єктів забудови, що склалася історично, і в своїй сукупності становить архітектурну, містобудівну, історичну, етнографічну та інші цінності й вимагає повного збереження в складі заповідників або охоронних зон. До історичного ансамблю відносяться історичні центри міст з планованою забудовою, які добре збереглися: замки, монастирі, садиби, парки тощо.

Необхідно зазначити, що проблема архітектурного ансамблю сьогодні ставиться по-новому: поняття ансамбль і ансамблевість трактуються мистецтвознавцями та істориками дуже широко - як категорія історична і філософська. До того ж система ансамблевої єдності представляється ними як світогляд

Поняття ансамблю як загальне для всіх мистецтв є вторинним, а особливість архітектури - первинним. Тому «в усіх мистецтвах ансамбль як образна структура є художньою можливістю, а в архітектурі – художньою необхідністю» [1]. Говорячи про формування архітектурного ансамблю в часі, Каплун А.І. вважає, що цей процес може мати «консонансний розвиток багатостилевого цілого в ансамблі», а може проходити «дисонансно». В сучасній літературі згадується про два основних критерії архітектурного ансамблю: по-перше, - це комплекс, що складається з обмеженого числа споруд, які пов'язані спільним простором і утворюють окрему цілісність, по-друге, поняття «ансамбль» містить в собі наступний обов'язковий вміст – «позначення місця, що володіє особливими морфологічними рисами, які виділяють його з семиотично спорідненого оточення» [2]. Ці критерії архітектурного ансамблю дозволяють поглибити суть розглянутого предмета. Будуючи будівлі в сьогоднішніх історично сформованих містах, важко говорити про створення унікальних ансамблів, що складаються виключно з сучасних споруд. Фоном, а частіше й повноправним учасником будь-якої сучасної забудови, є історичні об'єкти. Сьогодні саме ансамбль треба вважати оцінним критерієм якості архітектури.

Щоб зберегти унікальні властивості міського середовища, що склалися історично, їх різноманітність, багату інформаційну насиченість, гуманний людський масштаб просторів і повернути місту цілісність сприйняття, необхідно використовувати принципи ансамблевості.

До типових помилок, за яких виникає дисонанс архітектурного середовища під час будівництва нових будівель в існуючій забудові, належать:

- гігантоманія, що призводить до порушення масштабності;

- відірваність способу нових будівель від образно-змістовного багатства існуючого архітектурного середовища;

- слабке використання координації висот будівель, що сприяють єдності об'ємно-просторової композиції не тільки зсередини ансамблю, а й у силуеті всього міста;

- формування формальної геометричної композиції, яка не несе інформаційного навантаження, а отже, й художнього образу;

- механічне перенесення стильових форм на нову будівлю без урахування її внутрішнього змісту та функціонального призначення;

- невміння утримати цілісність колірного рішення;

- часто невиразна за стилем і способом нова архітектура.

Особливу увагу потрібно звернути на неуважне ставлення сучасних архітекторів до історичного характеру місця, відведеного під нове будівництво. Легко зноситься історична забудова, і тільки після зведення нових будівель і споруд виявляється відсутність історичних зв'язків - порожнеча, яку вже нічим не заповнити. Іконніков А.В. писав, що історизм в архітектурі - явище органічне, об'єктивне, необхідне, а тому рано чи пізно воно все одно про себе заявить [3].

Існують певні шляхи вирішення проблем щодо гармонізації міської забудови на сучасному етапі. Одним із них є виявлення потенційно ансамблевих архітектурних просторів, у процесі реконструкції яких з'являється найбільша ймовірність формування гармонійних архітектурних ансамблів. Виявити такі простори можна за допомогою аналізу, заснованого на узагальнених критеріях ансамблю, а саме:

- аналізу цілісності організації архітектурного простору;

- пошуку спільних морфологічних рис, характерних для конкретного архітектурного простору;

- характеристики з точки зору єдиного художнього образу і смислової єдності;

- аналізу формування гармонійної композиції, тобто дослідження масштабності, стилістики, колірного рішення та інших композиційних принципів.