4. Суб’єкти і об’єкти охорони праці.

Кожна наука має свій об'єкт, предмет і засоби пізнання або вивчення. Об'єкт - це те, що протистоїть суб'єкту в його предметно-пізнавальній діяльності. Предмет - усе те, що може перебувати в яких-небудь відносинах, мати якісь властивості.

Об'єктом вивчення працеохоронного менеджменту є охорона праці. Предметом вивчення працеохоронного менеджменту - управління безпекою елементів, з яких складається об'єкт вивчення, тобто охорона праці.

У свою чергу об'єктом вивчення охорони праці як науки є праця (трудова діяльність). Трудову діяльність вивчають не тільки охорона праці, а й багато природничих і суспільних наук: політекономія, гігієна праці, ергономіка, соціологія, інженерна психологія та ін. Відрізняються ці науки предметом вивчення.

Охорона праці має свій предмет вивчення, це безпека праці, яка включає в себе фізіологічні та психологічні можливості людини, закони розвитку праці і відображення їх у працеохоронній науці, формування умов праці, їх оптимізація.

Структура охорони праці нерозривно пов'язана з розумінням сутності, розподілу та видів праці. Сутність праці розкривається шляхом виявлення її структури, яка містить ряд взаємозалежних елементів:

             - суб'єктів праці як носіїв мети;

             - продуктивних сил (предметів і засобів);

             - процесу трудової діяльності;

            - продуктів праці (цільових і побічних);

            - суспільних відносин (виробничо-економічних).

Праця, крім внутрішніх елементів системи, має і зовнішні елементи впливу (політична й економічна ситуація в країні, технічний рівень розвитку, природні умови тощо). Таким чином, досліджуючи працю, охорона праці має вивчати окремо та у сукупності всі елементи, що становлять її структуру. Лише такий підхід дасть змогу вирішити багато проблем. Аналізуючи сутність праці, необхідно визнати перевагу за суб'єктом праці. Без нього не може бути не тільки виробничих та інших відносин, а й самого процесу праці.

На розвиток охорони праці істотно впливає розподіл праці, під яким маємо на увазі відокремлення якісно відмінних форм трудової діяльності в процесі праці. Розрізняють:

           1. Загальний розподіл праці. Передбачає відокремлення таких форм трудової діяльності, як промисловість, будівництво, сільське господарство, геологія тощо. Ці форм трудової діяльності мають свою специфіку у використанні засобів виробництва і визначають галузь народного господарства, а зрештою - наукову і практичну спрямованість охорони праці.

           2. Частковий розподіл праці. Пов'язаний із поділом галузі на види і підвиди. Відповідно поділяється й охорона праці: у промисловості - охорона праці в машинобудуванні, енергетиці, харчовій, хімічній, гірничій промисловості і т.д.

           3. Одиничний розподіл праці. Передбачає відокремлення видів трудової діяльності всередині підприємства за знаками:

                  А) Функціональною (керування, основне і допоміжне виробництво).

                  Б) Технологічною (за видами робіт).

                  В) Професійною.

                 Г) Класифікаційною (за складністю робіт).

Одиничний розподіл праці дає змогу диференціювати й охорону праці. Одиничний розподіл праці слід відрізняти від поділу на види праці за прикладеною до неї енергією. В цьому випадку розрізняють працю розумову і фізичну.

Виходячи зі структури праці, що є ергатичною системою «людина - трудова діяльність - умови праці», можна побудувати систему охорони праці, яка складатиметься з таких елементів:

         - безпека людини як суб'єкта праці;

         - безпека трудової діяльності;

        - безпека умов праці.

Тоді структура працеохоронного менеджменту складатиметься з таких елементів:

         - управління безпекою суб'єктів праці;

         - управління безпекою трудового процесу;

        - управління безпекою умов праці.

Із позицій працеохоронного менеджменту будь-яка діяльність є двоцільовою. Перша мета полягає в досягненні певного ефекту, друга - в усуненні небажаних наслідків для людини. Якщо завданням охорони праці є розробка конкретних заходів для досягнення своєї мети, то завдання працеохоронного менеджменту - визначення та реалізація управлінських рішень із забезпечення безпеки праці.

Працеохоронна система управління на будь-якому рівні має самостійні системи:

          1. Керувальну систему (суб'єкт управління). Вона складається із системи нормативно-правових актів, з одного боку, і системи служби з реалізації завдань охорони праці - з іншого.

          2. Керовану систему (об'єкт управління). Включає системи гігієни праці, технолого-технічної безпеки та соціально-економічну працеохоронну систему.

          3. Інформаційну систему. Без неї неможливе нормальне функціонування системи в цілому.

Практичні завдання охорони праці та працеохоронного менеджменту можуть бути організаційно-гігієнічними й організаційно-технічними.

До організаційно-гігієнічних завдань належать:

          • забезпечення гігієнічних умов праці;

          • забезпечення виробничими, допоміжними і побутовими приміщеннями, санітарно-побутовими пристроями;

          • забезпечення гігієнічними засобами індивідуального і колективного захисту;

          • забезпечення лікувально-профілактичним обслуговуванням;

          • забезпечення оптимального режиму праці та відпочинку тощо.

 До організаційно-технічних завдань входять:

         • забезпечення безпеки експлуатації виробничого устаткування;

         • забезпечення безпеки функціонування виробничого процесу;

         • забезпечення безпеки експлуатації будинків, споруд, устаткування тощо.

Система працеохоронного менеджменту має:

           1. Орган управління (працеохорона керувальна система). Складається з працеохоронних законодавчих актів (нормативно-правових) і керівних структур.

           2. Об'єкт управління (працеохорона керована система). Включає суб'єкти праці, предмети і засоби праці, суспільні відносини, що утворюють, відповідно, гігієнічні, технолого-технічні та виробничо-суспільні умови.

           3. Систему наглядових працеохоронних органів.

           4. Інформаційну систему.

Названі елементи утворюють гнучку систему працеохоронного менеджменту. Всі працеохоронні системи на будь-якому рівні є соціально-економічними, оскільки головний елемент у них - це людина в усіх її проявах, яка, здійснюючи трудову діяльність, реалізує як свої економічні інтереси, так і інтереси колективу, суспільства, держави у цілому.

При управлінні охороною праці необхідно виходити насамперед із принципу ієрархічності - поділ складних і великих багаторівневих систем на елементи (ланки, рівні, ступені). Кожний ступінь управляє нижчим і водночас є об'єктом управління для вищого ступеня.

Сучасна ієрархія управління підприємством визначає такі рівні:

          1. Вищі менеджери - президент, віце-президент, голова і члени ради директорів.

          2. Менеджери середньої ланки - директор підприємства, керівник підрозділу, головний інженер, головний фахівець, головний бухгалтер та їх заступники.

          3. Менеджери першої ланки - керівник відділу, фахівці, майстер, бригадир.

          4. Неуправлінські працівники та службовці - безпосередні виконавці робіт.

Управління безпекою праці здійснюється за двома ознаками:

По перше - за територіальною ознакою. Її рівні:

       -    перший рівень (нижча ланка) - виконавський, індивідуальний, особистий - виконавці робіт;

       -    другий рівень (середня ланка) - об'єктовий (на рівні об'єк-та економіки), локальний:

          А) керівники підприємств і головні фахівці, у тому числі менеджери з охорони праці на підприємстві;

          Б) начальники структурних підрозділів, фахівці;

      - третій рівень (висока ланка) - суб'єктовий рівень, регіональний:

         А) керівники та інспектори державних наглядових органів на території регіону,

         Б) керівники адміністрації міст, районів, начальники відповідних відділів охорони праці й інспектори державних наглядових органів;

      - четвертий рівень (найвища ланка) - державний:

        А) Президент, віце-президент, уряд, міжгалузева комісія з охорони праці,

        Б) начальники й інспектори міжгалузевих державних наглядових органів з охорони праці,

        В) начальник Держнагляду з охорони праці та соціальної політики, начальник державної експертизи умов праці Міністерства праці та ін.

По друге - за функціональною ознакою. Здійснюється за відомчою належністю. При цьому виділяють:

     -    перший рівень - виконавський, індивідуальний, особистий - виконавці робіт;

     -    другий рівень - об'єктовий (на рівні об'єкта економіки), локальний:

       А) керівники підприємств і головні фахівці, у тому числі менеджери з охорони праці на підприємстві,

       Б) начальники структурних підрозділів, фахівці;

    - третій рівень:

      А) міністр (керівник відомства), його заступники,

      Б) керівники укрупнених відомчих підрозділів (концернів, корпорацій) і їх заступники з питань охорони праці.

При цьому в управлінні охороною праці мають брати участь усі працівники, у тому числі й виконавці.