8. Сутність та види капіталу. Принципи формування капіталу.
Організація будь-якого процесу виробництва передбачає наявність засобів виробництва, що включають засоби праці, предмети праці та труд людини, тобто її цілеспрямовану діяльність. Але перш, ніж почати діяльність, підприємцю потрібен капітал.
Капітал у буквальному розумінні означає головну суму коштів, необхідних для започаткування та здійснення виробництва.
Авансований капітал –- це грошова сума, яка вкладається власником у певне підприємство (підприємницьку діяльність) з метою одержання прибутку.
Основний капітал – це частина постійного капіталу, яка складається з вартості засобів праці (будівель, споруд, машин, устаткування) та обертається протягом кількох періодів виробництва.
Оборотний капітал – це та частина постійного капіталу, яка витрачається на придбання на ринку предметів праці (сировини, матеріалів, комплектуючих виробів) та оплату праці робочої сили.
За джерелами формування капітал підприємства ділиться на:
- власний;
- позиковий.
Власний капітал створюється переважно за рахунок нерозподіленого прибутку, тобто валового прибутку за вирахуванням сплачених податків, відсотків за кредит і дивідендів. Він включає:
- статутний;
- пайовий;
- резервний.
Позиковий (залучений) капітал формується на тимчасовій основі у вигляді довгострокової або (та) короткострокової позики, яка здійснюється у формі банківського кредиту.
9. Управління структурою капіталу підприємства. Оптимізація структури капіталу.
Управління капіталом – це управління структурою і вартістю джерел фінансування (пасивів) з метою підвищення рентабельності власного капіталу та здатності підприємства платити дохід кредиторам і співвласникам (акціонерам) підприємства.
Вартість капіталу – це витрати на залучення капіталу, тобто сума коштів, які підприємство повинно регулярно виплачувати власникам капіталу (кредиторам або інвесторам) з урахуванням суми залученого капіталу.
Завдання фінансового менеджера – забезпечити зменшення вартості капіталу для фірми, обираючи вигідні варіанти його залучення. Для більшості українських підприємств це завдання поки що не дуже актуальне, адже у них практично немає вибору різних форм залучення капіталу. Причинами цього є:
великий дефіцит інвестиційних ресурсів у країні;
нерозвиненість фінансового ринку;
обмежений доступ до кредитів через надто високі процентні ставки.
Фінансова структура капіталу – співвідношення власних та позикових коштів, що використовуються підприємством у процесі господарської діяльності.Під оптимальною структурою капіталу зазвичай розуміють таку комбінацію цінних паперів, яка максимізує ринкову вартість підприємства, а значить, має найбільшу привабливість для інвесторів.
Оптимізація структури капіталу – це безперервний процес адаптації до змін економічної ситуації, податкового законодавства, конкуренції.
Теорія статичного компромісу враховує витрати фірми на вихід із кризового становища у результаті фінансового спаду. Згідно з цієї теорією компанії, що мають надійні матеріальні активи і значні обсяги прибутку, повинні планувати високі коефіцієнти боргового навантаження, а компанії, що мають ризикові нематеріальні активи, вимушені здійснювати фінансування головним чином за рахунок власного капіталу.
На початку 60-х років XX ст. Гордон Дональдсон розробив ряд положень, «теорії субординації джерел фінансування»:
щоб зменшити рівень залежності фірми від зовнішніх джерел необхідно в першу чергу використовувати внутрішні джерела фінансування
розробляючи дивідендну політику, потрібно враховувати майбутні інвестиційні потреби та грошові потоки підприємства
якщо виникає потреба у зовнішніх джерелах фінансування, то доцільно дотримуватися такої послідовності: банківські кредити, випуск облігацій і тільки в останню чергу – додаткова емісія акцій.
Запропонована Г. Дональдсоном теорія дістала назву
Теорія асиметричної інформації (сигнальна теорія С. Манера) виникла на базі зіставлення теорій Міллера-Модільяні та Г. Дональдсона. Її зміст полягає у тому, що фінансові менеджери своїми рішеннями інформують акціонерів і потенційних інвесторів про стан справ і можуть активно впливати на ринкову ціну акцій фірми.