- •Сутність та мета фінансового менеджменту.
- •Завдання, функції та механізм фінансового менеджменту
- •4. Сутність грошового потоку, класифікація грошових потоків.
- •Аналіз грошових потоків підприємства.
- •4. Сутність грошового потоку, класифікація грошових потоків.
- •Аналіз грошових потоків підприємства.
- •6. Модель Баумоля-Тобіна
- •Модель Міллера-Орра
- •8. Модель Стоуна и метод Монте-Карло
- •8. Сутність та види капіталу. Принципи формування капіталу.
- •9. Управління структурою капіталу підприємства. Оптимізація структури капіталу.
- •10. Управління інвестиціями на підприємстві. Модель оптимізації фінансового забезпечення інвестиційних процесів на рівні підприємства.
- •11.Прибуток як обєкт фінасового менеджменту. Стратегія управління прибутком. Стратегія управління прибутком
- •14. Моделі оптимізації ризиків в фінансовій діяльності виробничого підприємства
- •Параметри і змінні оптимізації ризиків підприємства
- •15. Поняття і причини виникнення банкрутства. Методика визначення стану банкрутства підприємства
- •16. Прогнозування ймовірності банкрутства. Класичні моделі прогнозування ймовірності банкрутства.
- •17. Прогнозування ймовірності банкрутства. Модель Терещенка прогнозування ймовірності банкрутства.
Модель Міллера-Орра
М.Міллер і Д.Орр користувалися при побудові цієї моделі статистичними методом, а саме процесом Бернуллі – стохастичним процесом, в якому надходження і витрачання коштів у часі є незалежними випадковими подіями. При управлінні рівнем ліквідності фінансовий менеджер повинен виходити з такої логіки: залишок грошових коштів хаотично змінюється до того часу, поки не досягає верхньої межі. Як тільки це відбувається, необхідно купувати достатню кількість ліквідних інструментів з метою повернути рівень грошових коштів до деякого нормального рівня (точки повернення). Якщо запас коштів досягає нижньої межі, то в цьому випадку необхідно продавати ліквідні короткострокові цінні папери і таким чином поповнювати запас ліквідності до нормального межі (Рис. 2).
Мінімальна величина залишку грошових коштів на розрахунковому рахунку приймається на рівні страхового запасу, а максимальна – на рівні його трикратного розміру. При використанні даної моделі варто врахувати припущення, що витрати з купівлі та продажу цінних паперів фіксовані та є тотожними. Для визначення точки повернення використовується наступна формула:
де Z – цільової залишок грошових коштів; σ² – дисперсія сальдо денного грошового потоку; r – відносна величина альтернативних витрат (у розрахунку на день); L – нижня межа залишку грошових коштів. Верхня межа залишку грошових коштів визначається за формулою: H = 3Z – 2L, (3) Середній залишок грошових коштів знаходиться за формулою: С = (4Z – L)/3, (4) Головним недоліком моделі є те, що верхня межа коридору рівня ліквідності встановлюється в залежності від нижньої, але при цьому не існує чіткої методики встановлення нижньої межі. Менеджеру, який контролює рівень ліквідності, у визначенні нижньої межі доводиться спиратися на здоровий глузд і досвід, звідси виникає суб’єктивність оцінок моделі.
8. Модель Стоуна и метод Монте-Карло
В отличие от модели Миллера-Орра, больше внимания уделяет управлению целевым остатком, нежели его определению. Верхний и нижний пределы остатка денежных средств на счете подлежат уточнению в зависимости от информации о денежных потоках, ожидаемых в ближайшие несколько дней. Концепция модели Стоуна представлена на рис. 3.
Рис.
3. Изменение остатка денежных средств
на расчетном счете
Также, как и модели Миллера-Орра, модель Стоуна показывает целевой остаток средств на счете, к которому фирма стремится: Сh, и Сl - верхний и нижний пределы его колебаний соответственно. Кроме указанных пределов, модель Стоуна имеет внешние и внутренние контрольные лимиты:
Сh, и Сl - внешние;
Сh-x , и Сl +x-внутренние.
В отличие от модели Миллера-Орра, когда при достижении контрольных пределов совершаются немедленные действия, в модели Стоуна это происходит не всегда.
Таким образом, основной особенностью модели Стоуна является то, что действия фирмы в текущий момент определяются прогнозом на ближайшее будущее. Следовательно, достижение верхнего предела не вызовет немедленного перевода наличности в ценные бумаги, если в ближайшие дни ожидаются относительно высокие расходы денежных средств; тем самым минимизируется число конвертационных операций и, следовательно, снижаются расходы.
Существенным преимуществом данной модели является то, что ее параметры - не фиксированные величины. Модель Стоуна может учитывать и сезонные колебания, так как менеджер, делая прогноз, оценивает особенности производства в отдельные периоды.
Имитационное моделирование по методу Монте-Карло
Для описания модели необходимо внести в методику прогнозирования следующие предположение:
природа показателей носит вероятностный характер;
распределение ежемесячных реализаций является нормальным с коэффициентом вариации CV и среднеквадратическим отклонением, зависящим от изменения уровня реализации;
относительная вариабельность объема реализации постоянна из месяца в месяц.
Поступление выручки от реализации связано с реальным, а не ожидаемым объемом реализации, т.е. схема поступления платежей основана на информации о реальных реализациях, имевших место в прошлых периодах. Если предположить, что объемы реализации, имевшие место в предыдущие месяцы, не повлияют на ожидание относительно будущих объемов реализаций, то покупки в данном месяце будут производиться в размере, зависящем от ожидаемого объема реализации в следующем месяце, но с корректировкой на величину излишков товарно-материальных запасов . Остальные выплаты, такие как оплата труда, расходы на аренду, предполагаются постоянными, хотя это может стать причиной неточностей результата анализа.
Имитационное моделирование бюджета денежных средств по методу Монте-Карло должно проводиться при помощи необходимых компьютерных программ (например, программы Lotus 1-2-3 с использование @RISK), с помощью которых рассчитываются размеры чистых денежных потоков (излишков или недостатков) при различных уровнях вероятностей того, что они не превысят заданных значений.
Таким образом, финансовый менеджер может определить величину денежного остатка с необходимой для него вероятностью.
Также можно ввести предположение о зависимости объемов реализации друг от друга: например, если фактическая реализация в данном месяце будет ниже ожидаемого уровня, то это должно послужить сигналом о снижении выручки от реализации в следующем месяце. В этом случае увеличивается неопределенность денежных потоков и, следовательно, для обеспечения желаемого уровня безопасности необходимо установить целевой остаток денежных средств на более высоком уровне.
