Аналіз грошових потоків підприємства.
У розширеному вигляді аналіз руху грошових коштів дозволяє вирішувати такі завдання:
1.Контроль та коригування фінансового плану з урахуванням його фактичного виконання.
2.Прогнозування руху та наявності грошових коштів (та їх еквівалентів).
3.Перевірка можливості реалізації плану грошових потоків.
4.Надання інформації для побудови платіжних балансів, визначення термінів та обсягів залучення додаткових фінансових ресурсів.
5.Аналіз доцільності залучення платних ресурсів.
6.Оцінка дохідності, окупності проектів.
7.Визначення та аналіз консолідованого фінансового потоку за групами об’єктів з можливою деталізацією.
8.Прогнозування можливого банкрутства та надання сигналів для своєчасного його запобігання
9.Визначення вартості підприємства та аналіз впливу окремих чинників на неї.
За умови тривалого існування підприємства виникає можливість аналізувати інформацію, що стосується грошових потоків, протягом декількох періодів (більше двох). Для цього використовується трендовий аналіз. Його виділяють через значне змістовне навантаження, але за сутністю визнають як подовжений горизонтальний аналіз.
У контексті аналізу грошових потоків виділяють такі групи коефіцієнтів:
показники якості грошових потоків підприємства;
показники результативності використання грошових коштів;
показники ліквідності та платоспроможності, що розраховуютьсяна базі грошових потоків.
До першої групи показників відносять показники структури, рівномірності та синхронності грошових потоків.
Друга група коефіцієнтів забезпечує аналіз результативності використання грошових коштів підприємством. З цією метою як результат використовується чистий грошовий потік. Такий аналіз є своєрідним додатком до класичного аналізу рентабельності діяльності підприємства на базі показників прибутку (фінансових результатів) і відповідає сучасним тенденціям, які спрямовують все більше уваги на грошовий потік (cash-flow) як головний об’єкт фінансового менеджменту підприємства.
Третя група показників дозволяє оцінити ліквідність та платоспроможність підприємства, використовуючи дані за його грошовими потоками. Принциповий акцент на руху грошових коштів у дослідженні зазначених характеристик діяльності компанії допомагає визначити можливості підприємства щодо забезпечення грошових витрат у розрізі окремих елементів капіталу, витрат за ресурсами, що використовуються, та безпосередньо грошовими відтоками.
6. Модель Баумоля-Тобіна
У моделі передбачається, що комерційна організація підтримує прийнятний рівень ліквідності та оптимізує свої товарні запаси. Згідно моделі, підприємство починає працювати, маючи максимально прийнятний (доцільний) для нього рівень ліквідності. Далі по мірі роботи рівень ліквідності скорочується. Всі кошти, що надходять, підприємство вкладає в короткострокові високоліквідні цінні папери. Як тільки рівень ліквідності досягає критичного рівня, тобто стає рівним деякому заданому рівню безпеки, підприємство продає частину куплених короткострокових цінних паперів і тим самим поповнює запас коштів до початкової величини. Таким чином, динаміка залишку грошових коштів підприємства являє собою «пилоподібний» графік (Рис. 1).
При використанні даної моделі враховують ряд обмежень: 1) на даному відрізку часу потреба організації в грошових коштах постійна, її можна спрогнозувати; 2) всі кошти, що надходять від реалізації продукції організація вкладає в короткострокові цінні папери. Як тільки залишок грошових коштів падає до неприйнятно малого рівня, організація продає частину цінних паперів; 3) постійними, а отже, і планованими вважаються надходження і виплати організації, що дозволяє обчислити чистий грошовий потік; 4) піддається розрахунку рівень витрат, пов’язаних з перетворенням цінних паперів та інших фінансових інструментів у готівку, а також втрати від упущеної вигоди у вигляді процентів за передбачувані вкладення вільних коштів. Згідно цій моделі для визначення оптимального залишку грошових коштів можна використовувати модель оптимальної партії замовлення (EOQ):
де С – оптимальна сума грошових коштів; F – фіксовані витрати за купівлею-продажем цінних паперів або обслуговування позики; Т – річна потреба в коштах, необхідних для підтримки поточних операцій; r – величина альтернативного доходу (процентна ставка короткострокових ринкових цінних паперів).
Недолік моделі Баумоля-Тобіна – припущення про передбачуваність і стабільність грошового потоку. Також у ній не враховуються циклічність і сезонність, властивих більшості грошових потоків.