1. Пароніми та омоніми у професійному мовленні.

2.Добір слів із синонімічного ряду.

Література.

Н. Ботвина Ділова українська мова. Навч. посібник – К.. 2001р.

Пароніми – це слова близькі за звучанням, але мають різні значення.

Генітальний – пов’язаний.

Геніальний – щось розумне, шедевр.

Автоподій – дистальна ділянка вільного відділу.

Автоподіл – клітина.

Ендодерма – внутрішній листок тришарового зародка.

Епідерма – зовнішній тонкий шар шкіри.

Інволюція – втратвв структури та функцій окремих органів.

Еволюція – розвиток.

Омоніми – це слова, які пишуться й звучать однаково, але мають різне значення.

Тканина – м’язова тканина.

Тканина для пошиття одягу.

Ковадло – 1. Одна зі слухових кісточок середнього вуха.

2. Предмет коваля.

Орбіта – 1. Очна ямка.

2. Орбіта, по якій пересуваються планети.

Секрет – 1. Секрет залоз.

2. Таємниця.

Міст – 1.Вентральна частина заднього мозку.

2. Міст через річку.

Вузли – 1. З нитки.

2. Ниркові, грудні.

Синоніми – це слова, які пишуться та звучать по-різному, але мають однакове значення.

Треба зазначити, що серед лексичних синонімів виділяють і такі , які відрізняються відтінком у значенні, наприклад:розглядати та аналізувати.

Перше слово більш загальне за значенням, друге відзначається, насамперед, належністю до наукової термінології. Існують і стилістичні синоніми, наприклад: говорити, балакати. Перше- стилістично нейтральне, друге – для розмовного стилю. Їжа та живлення. Перше – стилістично нейтральне, друге – для наукового стилю.

Правильне, точне вживання слова забезпечує належну передачу інформації. Добираючи слово із синонімічного ряду для досягнення точності висловлювання, слід враховувати.

1. Якому стилю належить висловлювання, слово.

2. Яке емоційно – експресивне значення слова: піднесене, знижене, інтимне, ласкаве, офіційне, урочисте, жартівливе.

3. До якої групи лексики воно належить.

4. Це слово функціонує в активному чи пасивному словниковому складі.

Усе це зобов’язує мовця добре знати мову. Якщо офіційному та науковому стилям емоційно-експресивна точність не властива, то для інших стилів потрібні обидві форми точності. У певних ситуаціях звичайне загальновживане слово може виявиися аж надто прямолінійним. Тоді йому підшукують синонімічну заміну. Наприклад, у некролозі не вживається слово помер. Його замінюють описовими зворотами: перестало битися серце, пішов від нас, наша наука втратила...

У текстах ділового стилю уникають емоційно забарвлених висловів, натомість вживають описові звороти нейтрального характеру.

Тема №6 Морфологічні норми сучасної української літературної мови, варіанти норм.

План.

1. Особливості вживання іменників у професійному мовленні.

2. Особливості вживання прикметників й займенників у професійному мовленні.

3.Особливості вживання числівників у професійному мовленні .

4. Прийменники у професійному мовленні. Безособові конструкції з дієсловами на –но, -то.

Література.

1. Ботвина Н.В. Ділова українська мова.. Навч. посібник. 3-є вид., доп. та перероб. –К “АртЕк”, 2001р.

2. Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова – 4-е вид.- Х..Торсінг,2003р.

Іменники, які означають назви статусу. професії, посади, звання (у більшості випадків) вживаються у чоловічому роді, наприклад:

Неправильно

викладачка хімії

касирка заводу

працівниця фірми

Правильно

викладач хімії

касир заводу

працівник фірми

Слова (прикметники, дієслова), залежні від найменування посади чи звання, узгоджуються із цими найменуваннями лише в чоловічому роді, наприклад:старший інспектор комісії записав, бухгалтер фірми виявив.

Форми жіночого роду набувають лише залежні іменники та дієслова, які узгоджуються з прізвищем, посадою, фахом тощо, наприклад: завідувач кафедри української мови доцент Креч Тетяна Василівна зазначила що...

Жіночий рід мають слова: авторка, аспірантка, вихованка, дипломантка, дисертантка, кравчиха, поетеса, студентка, учениця. Лише жіночий рід мають такі слова: друкарка, покоївка, праля, швачка.

Збірні іменники, що позначають:

1. Сукпність однакових або подібних понять, істот, тварин. предметів заміняти іменниками у формі множини, наприклад:

Неправильно

прфесура

штовханина

студентство

малеча

Правильно

прфесори

поштовхи

студенти

малі діти

2. Сукпні поняття професійної діяльності, назвиосіб за фахом і місцем роботи, проживання та національною приналежністю треба передавати за допомогою додаткових слів, що пояснюють узагальнення, наприклад:

Неправильно

поштарі

заводчани

городяни

Правильно

працівники пошти

працівники заводу

мешканці міста

Кличний відмінок.

Вживати форму кличного відмінка тільки у звертанні до осіб, називаючи

статус – колего,

посаду – директоре,

звання – професоре,

професію – лаборанте,

родича – батьку,

ім’я – Миколо,

ім’я по батькові – Анатолійовичу,

прізвище – Сороко.

Обидва слова набувають форми кличного відмінка:

• у звертаннях, що складаються із загальної назви та імені – брате Петре,

• у звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища – друже Карпенку,

• у звертаннях, що складаються з імені та імені по батькові – Володимире Хомичу.

Паралельні закінчення іменників 2-ї відміни в Р.в. однини іменників чоловічого роду.

-а, -я

1. Назви осіб, власні імена та прізвища. Студента, Андрія.

2. Назви предметів. Стола, портфеля.

3. Назви населених пунктів. Лондона, Житомира.

4. Географічні назви з наголосом у Р.в. на кінцевому складі, а також із суфіксами –ов,-ев, -єв, -ин, -їн. Дінця, Дністра.

5. Назви мір довжини, ваги, часу. Грама, процента.

6. Терміни іншомовного походження, які означають елементи будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та їх частини. Атома, сегмента.

-у,-ю

1. Назви речовин. маси, матеріалу. Азоту, льоду, але хліба.

2. Збірні поняття. Капіталу, тексту.

3. Назви населених пунктів, другою частиною яких є іменник, що має в Р.в. закінчення –у. Кривого Рогу.

4. Географічні назви. Амуру, Кавказу.

Назви будівель, споруд, приміщень та їх частин. Вокзалу, поверху.

5. Назви установ. закадів, організацій. Інстуту, комітету.

6. Більшість слів зі значенням місця та простору. Абзацу, майдану, краю.

7. Явища природи. Землетрусу, вітру, туману.

8. Назви почуттів. Болю, гніву, страху.

9. Назви процесів, станів, властвостей, ознак, формацій, явищ суспільного життя, загальних і абстрактних понять. Винятку, експорту, інтересу, руху.

10. Терміни іншомовного походження, що означають хімічні абофізичні процеси, частину площі і.т.д.Аналізу, імпульсу, синтезу.

11. Літературознавчі терміни. Стилю, сюжету.

12. Більшість складних безсуфіксних слів (крім назв істот). Водопроводу, живопису, родоводу.

13. Переважна більшість префіксальних іменників з різними значеннями (крім назв істот). Випадку, прибутку, успіху.

Прикметники.

Відомо, що є дві форми ступенів порівняння прикметників – проста та складна. У використанні ступенів порівняння якісних прикметників перевага надається складеним формам, які утворюються за допомогою прислівників:дуже, надто, більш, менш, найбільш, найменш, але слід уникати вживання суфікса – іш.

Неправильно

прцьовитіший

більш рішучіший

найбільш доцільніший

найменш продуктивніший

Правильно

більш працьовитий

більш рішучий

найбільш доцільний

найменш продуктивний

Слово “самий” на означення вищого ступеня ніколи не вживається з прикметниками. Його замінює частка най-

Неправильно

самий високий

Правильно

найвищий

Уникають уживання присвійних прикметників, замінюючи їх іменниками або відповідними прокметниковими формами.

Неправильно

студентові досягнення

Петренкові пропозиції

Правильно

досягнення студента

пропозиції Петренк

Але сталими є вживання присвійних прикметників:

• у термінологічних словосполученнях,

• у крилатих висловах.

Прикметник узгоджується з іменником на означення професій, посад та звань жінок тільки в чоловічому роді.

Неправильно

старша викладачка

нова професорша

Правильно

старший викладач

новий професор

Займенники.

Займенник Ви вживається в усному та писемному мовленні для підкреслення поваги, пошани, ввічливості. При займеннику Ви дієслово-присудок вживається у формі множини – Ви прийшли, Ви сказали.

До присутньої при розмові особи нечемно відносити особові займенники Він, Вона. Її слід називати на ім’я та по батькові чи за прізвищем або сказати пан чи пані, якщо ні ім’я ні прізвище не відомі. А документах, які пишуться від імені установи займенник Ми пропускається. Займенник Я вживається тільки в особистих паперах, автобіографії, дорученнях. Присвійний займенник свій в документах не вживається.

Слід уникати вживання займенників:

• із суфіксами зменшеності – такесенький, самісінький,

• складних неозначених форм – абиякий, казна-хто,

• усічених форм прикметникових займенників – на мої, утім, на цім.

Числівники.

1. Прсті кількісні числівники, які називають однозначне число (без вказівки на одиницю виміру) записуються словами. Таких виробів повинно не більше трьох. Словами записуються числівники, які позначають часові межі. Випробування повинні тривати три-шість місяців.

Якщо числівник вживається в поєднанні з одиницею виміру , він записується цифрами. 7га, 5мм.

2. Складні та складені числівники записують цифрами, крім тих випадків, коли ними починається речення. Було заплановано 12 виступів. Дванадцять виступів заплановано на середу.

3. Порядковий числівник, що передається арабськими цифрами, вводиться в тект з відмінковим закінченням. У 2-му кварталі.

При перерахуванні кількох порядкових числівників відмінкове закінчення записується лише один раз. Вироби 1,2,3-го сортів.

4. Деякі порядкові числівники для розрізнення позначаються в документах римськими цифрами, але без відмінкових закінчень.

5. У діловому стилі приблизна кількість відтворюється за допомогою слів – понад, зверх, більше, менше.

Збірні числівники поєднуються.

• з іменниками чоловічого роду, а також з іменниками “спільного” роду,

• з особовими займенниками ми, ви. вони,

• з іменниками 4-ї відміни (назвами малих тварин),

• з множинними іменниками.

Ненормативним є словосполучення пара слів, пара хвилин. Правильно кілька слів, кілька хвилин. У поєднаннях дробових числівників з іменниками, іменник вживається у тому відмінку. якого вимагає останнє слово дробового числівника.

Числівники дво, три, чотири вживаються, коли наступна частина слова починається з приголосного . Двогодинний, триденний.

Числівники двох, трьох, чотирьох вживаються, коли наступна частина слова починаєтьсч з голосного. Двохактний, трьохосновний. Виняток.Сотий, мільйонний, мільярдний.

Іменники у сполученні з кількісно-дробовими числівниками вживаються у формі Р.в. однини. Одна восьма кілограма.

Числівники півтора, півтори сполучаються з іменниками у формі Р.в. однини. Півтора процента. Числівник пвтораста – з іменниками у формі Р.в. множини. Півтораста гривень.

Прийменники.

Двомовна, найчастіше російсько-українська свідомість спричиняє помилкове вживання прийменників, яких вимагають дієслова.У діловому стилі української мови є ряд особливо часто повторюваних сталих словосполучень, де вибір прийменників неможливий. Витрати на, відрахування на, винагорода за, у відповідь на, відповідно до, у зв’язку з.

Прийменник по- в українській мові здатний брати участь у вираженні певної кількості значень, різноманітних відтінків, та найперш позначає розподільне відношення. Для його позначення використовують лише дві конструкції по плюс З.в. числівника плюс Р.в. іменника.

по плюс М.в. іменника.

Безособова форма на -но,-то – незмінювана форма дієслова твориться вад пасивних дієприкметників шляхом заміни заінчення на суфікс –о.

Написаний – написано. Використовують форму на –но, - то потрібно замість пасивних дієприкметників, коли є потреба наголосити на дії, не на ознаці. Усім надано рівні можливості.

Тема №7 Синтаксичні норми сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні.

План.