2.7. Аеронавігаційні вогні зони кінцевого заходу на посадку і зльоту

Вимоги Стандарту НТД, [2], п. 5.3.6.1 передбачають обов’язкове встановлення на вертолітному майданчику, розташованому на рівні поверхні землі, при його використанні вночі, аеронавігаційних вогнів зони кінцевого заходу на посадку і зльоту – вогнів зони FATO.

Виключенням з цієї вимоги є ті випадки, коли «…они (огни зоны FATO) могут не обеспечиваться там, где зона FATO и зона TLOF почти совпадают или протяженность зоны FATO не вызывает сомнений». Аналогічна лінгвістична невизначеність спостерігається і в НТД, [3], п. 5.2.3.8, «…Там, где зона конечного этапа захода на посадку и взлета и, зона приземления и отрыва практически совпадают, разрешается не устанавливать огни зоны конечного этапа захода на посадку и взлета».

З приведених цитат зрозуміла неможливість однозначного тлумачення виразів «почти совпадают», «практически совпадают» та «…протяженность зоны FATO не вызывает сомнений …», тому приймається рішення про встановлення аеронавігаційних вогнів зони FATO, виходячи з наступних аргументів:

1. Відповідно до вимоги Стандарту, п. 3.1.1, [2], на вертолітному майданчику, що розташований на рівні поверхні землі передбачається, принаймні, одна зона кінцевого етапу заходу на посадку та зльоту – зона FATO, що є зоною без перешкод. Важливість створення зони FATO не викликає сумнівів і доведена в пункті 1.1.1 цього технічного документу. Прийнято, також, рішення про денне маркування зони FATO.

2. Наявність денного маркування зони FATO передбачає обов’язкове позначення цієї зони аеронавігаційними вогнями за умови використання вертолітного майданчику вночі, що передбачається вихідними даними на виконання робіт.

3. За відсутністю системи вогнів наближення, системи візуального азимутального наведення в створ вертолітного майданчику, аеронавігаційні вогні зони FATO є такими, що забезпечують первинний візуальний контакт пілота вертольоту з вертолітним майданчиком.

4. Об’єднання зон FATO і TLOF категорично не може бути визнано доцільним для вертолітних майданчиків, що розташовані на рівні поверхні землі тому, що вогні зони FATO білого кольору мають силу світла у різних кутах узвишшя в 3-7 разів більше ніж вогні зони TLOF зеленого кольору та краще спостерігаються пілотом вертольоту на дальній дистанції при візуальному пілотуванні.

5. Одночасне застосування обох типів аеронавігаційних вогнів і зони FATO і зони TLOF безумовно забезпечує інформаційне резервування візуальних орієнтирів вертолітного майданчику і сприяє безпеці та регулярності польотів при візуальному заході на посадку і зльоті.

Вогні зони FATO відповідно до вимог Стандарту, п. 5.3.6.2, [2], на вертолітному майданчику, що розташований на рівні поверхні землі та має форму прямокутника розташовуються рівномірно впродовж границь зони FATO з інтервалами не більше 50 м за умови розташування мінімум чотирьох вогнів на кожній стороні прямокутника, включаючи один вогонь в межах кожного з чотирьох кутів прямокутника. Таким чином, для вертолітного майданчику аеродрому «Сімферополь» мінімальна кількість вогнів зони FATO складає 12 штук.

Можливість використання мінімально допустимої кількості вогнів зони FATO є економічно виправданою та з технічних позицій додатково буде доведена в розділі, де аналізується надійність аеронавігаційних вогнів вертолітного майданчику та вплив показників надійності на рівень безпеки польотів.

Вогні зони FATO представляють собою всеспрямовані вогні (вогні кругового огляду) білого кольору з технічними характеристиками, що відповідають міжнародним і національним сертифікаційним вимогам, тобто мають сертифікат України.

Вогні зони FATO можуть бути як надземного типу, так і заглибленого типу. При використанні вогнів надземного типу їх висота над рівнем поверхні не повинна перевищувати 0,25 м і вони мають бути ламкими.

Порівняльний аналіз технічних характеристик надземних і заглиблених вогнів зони FATO, їх вартості, вартості, трудомісткості та періодичності технічного обслуговування, зручності технічного обслуговування вертолітного майданчику спецавтотранспортом, тощо, свідчить про доцільність використання вогнів зони FATO заглибленого типу.

Незважаючи на більш високу вартість заглиблених вогнів, витрати на їх придбання окупляться протягом декількох років за рахунок зменшених витрат на запасні вироби, фактичного виключення руйнування вогнів під час зимової чистки снігу та випадкового руйнування вогнів при русі спецавтотранспорту та виконанні робіт безпосередньо в зоні FATO.

Схема розташування вогнів зони FATO ілюструється кресленням 8.