3.2.3. Схема електропостачання маяка вертолітного майданчику та вітропокажчика з підсвічуванням.

Вітропокажчик з вертолітним маяком можуть бути віднесені до споживачів електричної енергії І категорії. Електропостачання вітропокажчика з підсвічуванням та вертолітного маяка планується здійснювати від системи електропостачання освітлювальної щогли з застосуванням резервного джерела електропостачання типу UPS – (Unbreakable Power Supply) джерело безперебійного електропостачання потужністю до 1,0 кВА, що забезпечить роботу вітропокажчика з підсвічуванням і маяка протягом 15-30 хвилин в разі відмови основного джерела електропостачання. Цього часу достатньо для завершення технологічного процесу заходу на посадку вертольоту, що розпочав візуальний захід на посадку. При необхідності здійснення посадки іншими вертольотами в умовах непрацездатного маяка та вітропокажчика з підсвічуванням, вони можуть виконати неточний або візуальний захід на ЗПС аеродрому після чого шляхом руління по РД або повітрю дістатись до місця стоянки.

Остаточне рішення про необхідність встановлення резервного джерела електропостачання типу UPS віддається на розсуд керівництва аеродрому. Справа в тому, що вночі, в умовах видимості – VIS = 4000 м та при освітленості фона менше 250 лк сила світла маяка складає 10% від номінального значення для виключення можливості осліплення пілота. Розрахунки показують, що в таких умовах видимості пілот спостерігає, принаймні, вогні зони FATO, тобто вогні зони FATO забезпечують пілоту інформаційне резервування в процесі візуального пілотування. Відмова маяка не призведе до втрати візуального контакту пілотом вертольоту, однак, остаточне рішення про продовження візуального заходу на посадку або його припинення приймається пілотом вертольоту.

3.2.4. Обґрунтування кількісного складу елементів системи електрифікованих візуальних засобів забезпечення польотів вертолітного майданчику

Вітропокажчик з аеронавігаційним маяком обираються в кількості 1 шт. кожний. Вітропокажчик розташовується таким чином, що спостерігається зі усіх сторін при заході на посадку і зльоті, тому більша кількість непотрібна.

Аеронавігаційний маяк, також, спостерігається пілотом з усіх напрямків заходку на посадку і має середній технічний ресурс 15 тисяч годин. Враховуючи те, що маяк представляє собою відновлювальний в процесі експлуатації засіб з середнім часом відновлювання працездатного стану не більш ніж 0,5 години, постійно контролюється обслуговуючим персоналом і має високий показник безвідмовності, його резервування, також, виглядає недоцільним, тому обирається один маяк в зборі з блоком електропостачання, керування та, за рішенням замовника системою автоматичного або ручного дистанційного керування силою світла у спалаху.

Кількісний склад елементів системи електрифікованих візуальних засобів забезпечення польотів вертолітного майданчику з елементами системи електропостачання ілюструється таблицею 3.1

Таблиця 3.1. Кількісний склад елементів системи електрифікованих візуальних засобів забезпечення польотів вертолітного майданчику

№	Найменування вибору	Кількість, шт.	Примітка
	Вітропокажчик з підсвічуванням, шт..	1
	Аеронавігаційний маяк вертолітного майданчику в комплекті блоком керування силою світла спалахів, шт.	1
	Заглиблені аеронавігаційні вогні зони FATO в зборі, шт.	12
	Заглиблені аеронавігаційні вогні зони TLOF в зборі, шт.	24
	Ізолювальні трансформатори, потужністю 0,45 кВА, шт.	36
	Високовольтний неармований одножильний кабель, м	3,5 – 4,5
	Низьковольтний кабель, м	640/310
	Високовольтні конектори, пара, шт.	80
	Низьковольтні конектори, пара, шт	40
	Регулятор яскравості, шт.	1

Для вертолітного майданчику пропонується мінімальна кількість заглиблених вогнів зон FATO і TLOF, що регламентується Стандартами ІСАО [2,3].

Слід особливо зауважити, що вибір мінімальної кількості вогнів для підсистем вогнів зон FATO і TLOF накладає жорсткі умови на показники їх надійності. Цей факт пояснюється тим, що в Стандартах ІСАО [2,3], відсутня інформація про наявність взаємного інформаційного резервування вогнів при тій їх кількості, що є мінімальною, визначеною Стандартами ІСАО. Логічно вважити, що відмова будь-якого вогню у підсистемі вогнів зон FATO або TLOF веде до відмови підсистеми, тобто з позицій надійності всі вогні обох підсистем з’єднані логічно послідовно та працездатний стан обох підсистем і системи в цілому зберігається тільки за умови працездатного стану всіх вогнів, що входять до її складу.

Таким чином, жорсткі вимоги до надійності підсистем зон FATO і TLOF є автоматичною платою за вибір мінімальної допустимої кількості вогнів цих підсистем. Виникає питання, чи виправдано таке рішення та не є воно доцільним тільки з економічних позицій? Чи буде в змозі обслуговуючий персонал забезпечити працездатний стан усіх вогнів підсистем зон FATO і TLOF при виконанні нічних польотів на вертолітному майданчику? Відповідь на ці питання виглядає наступним чином.

Мінімально припустима кількість вогнів зон FATO і TLOF обґрунтовується з урахуванням наступних факторів:

1. Світлосигнальна система вертолітного майданчику є такою, що обслуговується та відновлюється в процесі її експлуатації.

2. Періодичність технічного обслуговування системи встановлюється і регламентується регламентом технічного обслуговування, але в будь-якому випадку до початку нічних польотів вертольотів світлосигнальна система має бути приведена в справний або працездатний стан. Цей стан має зберігатись протягом усього часу використання системи за призначенням до чергової планової перевірки.

3. Світлосигнальна система вертолітного майданчику не є топологічною, вона розташовується на території, яка дозволяє в будь-який момент часу візуально визначити її технічний стан і, в разі відмови, протягом 10-20 хвилин провести відновлення працездатного стану. Цей факт сприяє забезпечення високих значень коефіцієнту готовності системи.

4. Сучасні вогні заглибленого типу, що використовуються на вертолітному майданчику, елементи системи їх електропостачання мають високі значення показників безвідмовності, наприклад, середній наробіток до відмови джерел світла фірми «OSRAM» складає до 3000 годин в номінальному режимі; реально це значення може досягати до 5000 годин, в той час, як джерело світла є самим ненадійним елементом в світлосигнальній системі вертолітного майданчику. Те ж саме можна сказати і про елементи системи електропостачання вогнів – ізолювальні трансформатори (150 тисяч годин – середній наробіток на відмову; високовольтний та низьковольтні кабелі – 150 – 200 тисяч годин – середній наробіток до відмови типу «Обрив»). Високі показники надійності елементів світлосигнальної системи з одного боку та мінімальні значення часу відновлення працездатного стану елементів, що відмовили з іншого боку, забезпечують високі значення, як коефіцієнта готовності системи, так і показників її безвідмовності. Кількісний аналіз показників надійності світлосигнальної системи зі складом елементів, що пропонується, буде наведений в розділі 4.

Усі вищенаведені аргументи дають попередні підстави вважати вибір мінімально допустимої кількості вогнів зон FATO і TLOF правильним.