1.3.2 Принципи постійності бази й суміщення баз. Закріплення деталей

Найбільшої точності обробки деталі можна досягти в тому випадку, коли весь процес обробки ведеться від однієї бази з одною установкою, тому що через можливі зсуви при кожній новій установці вноситься похибкаобробка 0000000000000000000000000000000000000 у взаємне розташування осей поверхонь. Оскільки в більшості випадків неможливо повністю обробити деталь на одному верстаті і виникає необхідність вести обробку і на інших верстатах, то з метою досягнення найбільшої точності необхідно всі подальші установки деталі на даному або іншому верстаті виконувати по можливості на одній і тій же базі.

Принцип постійності баз полягає в тому, що для виконання всіх операцій обробки деталі використовують одну і ту саму базу.

Якщо це неможливо й необхідно прийняти за базу іншу поверхню, то в якості нової бази треба вибирати таку оброблену поверхню, що визначається точними розмірами стосовно поверхонь, що найбільше впливають обробка 0000000000000000000000000000000000000на роботу деталі в зібраній машині.

Треба завжди пам'ятати, що кожний перехід від однієї бази до іншої збільшує накопичення похибок установок (похибок положення оброблюваної деталі щодо верстата, приспосіблення, інструменту).

Далі, при виборі баз різного призначення треба прагнути використовувати ту саму поверхню в якості різних баз, тому що це теж сприяє підвищенню точності.

У цьому відношенні доцільно в якості вимірювальної бази використовувати установчу базу, якщо це можливо; ще більш високої точності обробки можна досягнути, якщо складальна база є одночасно установчою й вимірювальною. У цьому і полягає принцип суміщення баз.

Варіанти установки деталі при обробці. У деталі, що має по висоті розмір а з допуском , потрібно обробити уступ розміром по висоті b із допуском ₁ (рисунок 1.7).

Рисунок 1.7 - Варіанти установки деталі при обробці

Можливі два варіанти установки деталі:

1-й варіант. Як технологічну базу використовують площину А. Точки базування позначають знаком . У цьому випадку похибка базування _А буде дорівнює помилці в розмірі а, тобто дорівнює розміру допуску ; _А = ;

2-й варіант. Як технологічну базу використовують площину Б. У цьому випадку похибка базування _Б буде дорівнює нулю, тобто _Б = 0, тому що технологічна база співпадає з вимірювальною.

При способі установки по першому варіанті для отримання розміру b із заданою точністю, тобто з допуском ₁, необхідно дотримання умови  < ₁. При недотриманні цієї умови обробка із заданою точністю буде неможлива.

Запитання для самоконтролю

1 Що таке база? Класифікація баз.

2 Чорнові та чистові бази. Різниця між ними. Поясніть на прикладі.

3 Правило суміщення баз. Наведіть приклад.

4 Правило шести точок. Основні базуючі площини.

1.4 Точність у машинобудуванні

1.4.1 Поняття про точність

Під точністю обробки слід розуміти ступінь відповідності параметрів виготовленої деталі даним креслення або її прототипу.

Аналогічно точність складання - це ступінь відповідності машини або спряження надійно функціонуючому прототипу в заданих умовах експлуатації.

Точність є найважливішим показником якості продукції у машинобудуванні. Найчастіше говорять про точність геометричних параметрів.

Абсолютні розміри й інші показники продукції у виробництві досягти не можна. Тому свідомо йдуть на те, що регламентуються допустимі відхилення розмірів і інших показників, тобто працюють у межах допусків.

Допуск являє собою різницю між найбільшим і найменшим граничними розмірами.

По абсолютному розмірі він дорівнює алгебраїчній різниці між верхнім і нижнім відхиленнями.

Точність деталі, отримана в результаті обробки, залежить від багатьох чинників і визначається:

а) відхиленнями від геометричної форми деталі або її окремих елементів;

б) відхиленнями дійсних розмірів деталі від номінальних;

в) відхиленнями поверхонь і осей деталі від точного взаємного розташування (наприклад, відхиленнями від паралельності, перпендикулярності, концентричності).

Відхилення значень параметрів реальної деталі від деталі, заданої кресленням, характеризують величину похибки (рисунок 1.8).

Трудомісткість і собівартість обробки деталей значною мірою залежать від необхідної точності і з підвищенням точності (при незмінних інших умовах) збільшуються, що видно з графіка (рисунок 1.9).

Тому що точність обробки у виробничих умовах залежить від багатьох чинників, обробку на верстатах ведуть не з досяжною, а з так званою економічною точністю.

Під економічною точністю механічної обробки розуміють таку точність, що при мінімальній собівартості обробки досягається в нормальних виробничих умовах, які передбачають роботу на справних верстатах із застосуванням необхідних приспосіблень і інструментів при нормальній витраті часу і нормальній кваліфікації робітників, яка відповідає характеру роботи.

Під досяжною точністю розуміють таку точність, що можна досягнути при обробці в особливих, найбільш сприятливих умовах, незвичних для даного виробництва, висококваліфікованими робітниками, при значному збільшенні витрати часу, не зважаючи на собівартість обробки.

На структурній схемі (рисунок 1.8) приведена класифікація джерел похибок при механічній обробці деталі.

Порівнюючи залежності собівартості операції (яка підвищується із збільшенням точності обробки) при різноманітних методах обробки, можна встановити зони економічного застосування того або іншого виду обробки. На діаграмі (рисунок 1.9) показана залежність вартості обробки від точності для трьох видів обробки. При широкому допуску (III зона) найменша вартість обробки спостерігається при чорновому точінні, при високій точності обробки (I зона) найбільш економічним буде шліфування. В II зоні економічно вигідним буде чистове точіння.