- •Конспект лекцій
- •Кафедра зносостійкості та відновлення деталей
- •Конспект лекцій
- •1 Основи проектування технологічних процесів обробки матеріалів
- •1.1 Виробничий і технологічний процеси
- •1.1.1 Визначення й основні поняття
- •1.1.2 Класифікація машинобудівного виробництва
- •1.1.3 Концентрація і диференціація технологічного процесу
- •Запитання для самоконтролю
- •1.2 Вибір заготовок
- •1.2.1 Технологічні методи отримання заготовок
- •1.2.2 Припуски на механічну обробку
- •Запитання для самоконтролю
- •1.3 Бази і базування при обробці заготовок і складанні деталей
- •1.3.1 Поняття про бази, їхня класифікація і призначення
- •1.3.2 Принципи постійності бази й суміщення баз. Закріплення деталей
- •1.4 Точність у машинобудуванні
- •1.4.1 Поняття про точність
- •1.4.2 Відхилення від форми і взаємного розміщення плоских і циліндричних поверхонь
- •1.4.3 Точність деталей
- •1.4.4 Точність спряжень
- •1.4.5 Жорсткість системи верстат-пристрій-інструмент-деталь (впід)
- •1.4.6 Вплив на точність обробки температури й інших чинників
- •1.4.7 Розсіювання розмірів оброблюваних заготовок і закони розподілу розмірів
- •1.4.8 Розрахунково-аналітичний метод забезпечення точності оброблюваних заготовок
- •Запитання для самоконтролю
- •1.5 Якість поверхонь деталей машин після механічної обробки
- •1.5.1 Поняття про якість поверхні
- •1.5.2 Значення якості поверхонь деталей машин
- •1.5.3 Параметри і характеристики шорсткості поверхонь
- •1.5.4 Позначення шорсткості поверхонь
- •1.5.5 Засоби оцінки шорсткості поверхонь
- •Запитання для самоконтролю
- •1.6 Технологічність конструкцій деталей і машин
- •1.6.1 Основні поняття
- •Запитання для самоконтролю
- •1.7 Проектування технологічний процесів виготовлення деталей машин
- •1.7.1 Загальні положення
- •1.7.2 Вихідні дані і етапи розробки технологічних процесів
- •1.7.3 Аналіз технічних вимог креслення, виявлення технологічних задач і умов виготовлення деталі
- •1.7.4 Технічне нормування
- •1.7.5 Вибір режимів різання
- •1.7.6 Оформлення (документація) технологічних процесів механічної обробки
- •1.7.7 Економічна оцінка технологічних процесів
- •2 Методи механічної обробки матеріалів
- •2.1 Загальні відомості
- •2.1.2 Основні методи обробки різанням
- •2.1.3 Основні частини і елементи різця, його геометричні параметри
- •2.1.4 Елементи режиму різання і переріз зрізуваного шару
- •2.1.5 Процес стружкоутворення при різанні металів та явища, що його супроводять
- •2.1.6 Теплові явища при різанні матеріалів
- •2.1.7 Спрацювання і стійкість різального інструмента
- •2.1.8 Класифікація і умовні позначення металорізальних верстатів
- •2.1.9 Приводи верстатів
- •2.2 Обробка на верстатах токарної групи
- •2.2.1 Токарні різці та їх застосування
- •2.2.2 Пристрої для закріплення заготовок на токарних верстатах
- •2.2.3 Основні роботи, які виконують на токарно-гвинторізних верстатах
- •2.2.4 Основний технологічний час при точінні
- •2.2.5 Токарно-карусельні верстати і роботи, які на них виконують
- •2.2.6 Багаторізцеві токарні верстати і роботи, які виконують на них
- •2.2.7 Обробка деталей на токарно-револьверних верстатах
- •2.3. Обробка заготовок на свердлильних і розточувальних верстатах
- •2.3.1 Обробка отворів на свердлильних верстатах
- •2.3.2 Свердла
- •2.3.3 Зенкери
- •2.3.4 Розвертки
- •2.3.5 Свердлильні верстати
- •2.3.6 Обробка заготовок на розточувальних верстатах
- •2.4 Обробка заготовок на фрезерних верстатах
- •2.4.1 Основні характеристики процесу фрезерування
- •2.4.2 Основні типи фрез і їхнє призначення
- •2.4.3 Фрезерні верстати
- •2.4.4 Основні види фрезерних робіт
- •2.5 Обробка на стругальних і довбальних верстатах
- •2.5.1 Основні характеристики обробки струганням і довбанням
- •2.5.2 Стругальні й довбальні різці
- •2.5.3 Основні роботи, які виконують на стругальних верстатах
- •2.6 Обробка заготовок на протяжних верстатах
- •2.6.1 Характеристика обробки протягуванням
- •2.6.2 Основні елементи і геометричні параметри протяжок
- •2.6.3 Роботи, які виконують на протяжних верстатах
- •2.7 Зубонарізання
- •2.7.1 Загальні відомості
- •2.7.2 Фрезерування зубців циліндричних і черв’ячних зубчастих коліс
- •2.7.3 Нарізання зубців зубчастих коліс на зубодовбальному верстаті
- •2.7.4 Нарізання зубців конічних зубчастих коліс
- •2.8 Обробка заготовок на шліфувальних верстатах
- •2.8.1 Загальні відомості
- •2.8.2 Абразивний інструмент
- •2.8.3 Шліфувальні верстати
- •2.9 Викінчувальні методи обробки
- •2.9.1 Обробка поверхонь
- •2.9.2 Обробка зубців зубчастих коліс
- •2.10 Покращення оброблюваності труднооброблюваних матеріалів
- •2.10.1 Обробка з пічним підігрівом
- •2.10.2 Обробка з підігріванням газополуменевим пальником
- •2.10.3 Обробка з електроконтактним нагріванням
- •2.10.4 Обробка з індукційним нагріванням
- •2.10.5 Обробка з електродуговим нагріванням
- •2.10.6 Обробка з підігріванням плазмовою дугою
- •2.10.7 Лазерно-механічна обробка
- •3 Немеханічна обробка матеріалів
- •3.1 Електрофізичні й електрохімічні методи обробки
- •3.1.1 Загальні відомості
- •3.1.2 Електроерозійні методи обробки
- •3.1.3 Електрохімічні методи обробки
- •3.1.4 Анодно-механічна обробка
- •3.1.5 Хімічні методи обробки
- •3.1.6 Хіміко-механічна обробка
- •3.1.7 Ультразвукова обробка
- •3.1.8 Безабразивна ультразвукова фінішна обробка
- •3.2. Променеві методи обробки
- •3.2.1 Електронно-променева обробка
- •3.2.2 Лазерна обробка
- •3.2.3 Плазмова обробка
3.1.3 Електрохімічні методи обробки
Електрохімічні методи обробки засновані на явищі анодного розчинення при електролізі. При проходженні постійного електричного струму через електроліт на поверхні заготовки, включеної в електричний ланцюг, яка є анодом, відбуваються хімічні реакції і поверхневий шар металу перетворюється в хімічні сполуки. Продукти електролізу переходять у розчин чи видаляються механічним способом.
Продуктивність процесів електрохімічної обробки залежить в основному від електрохімічних властивостей електроліту, оброблюваного струмопровідного матеріалу і щільності струму.
Електрохімічне полірування. Схема обробки заготовки електрохімічним поліруванням приведена на рисунку 3.6. Обробляють у ванні, заповненій електролітом. В залежності від оброблюваного металу чи сплаву електролітом служать розчини кислот або лугів. Оброблювану заготовку підключають до аноду; другим електродом-катодом служить металева пластина із свинцю, міді, сталі і т.п. Для більшої інтенсивності процесу електроліт підігрівають до температури 40 – 80 °С.
Рисунок 3.6 – Схема електрохімічного полірування: 1 – ванна; 2 – оброблювана заготовка; 3 – пластина-електрод; 4 – електроліт; 5 – мікровиступ; 6 – продукти анодного розчинення
При подачі напруги на електроди починається процес розчинення матеріалу заготовки-анода. Розчинення відбувається головним чином на виступах мікронерівностей поверхні внаслідок більш високої щільності струму на їхніх вершинах. Крім того, впадини між мікровиступами заповнюються продуктами розчинення: оксидами чи солями, що мають знижену провідність. У результаті вибіркового розчинення, тобто більшої швидкості розчинення виступів мікронерівності згладжуються і оброблювана поверхня набуває металевий блиск. Електрополірування поліпшує електрофізичні характеристики деталей, тому що зменшується глибина мікротріщин, поверхневий шар оброблених поверхонь не деформується, виключаються зміцнення і термічні зміни структури, підвищується корозійна стійкість.
Електрополіруванння дозволяє одночасно обробляти партію заготовок по всій їхній поверхні. Цим методом одержують поверхні деталей під гальванічні покриття, доводять робочі поверхні різального інструмента, виготовляють тонкі стрічки і фольгу, очищають і декоративно обробляють деталі.
Електрохімічна розмірна обробка. Особливістю методу є обробка в струмені електроліту, який прокачують під тиском через міжелектродний проміжок, утворений оброблюваною заготовкою-анодом і інструментом-катодом.
Струмінь електроліту, який безупинно подається в міжелектродний проміжок, розчиняє продукти анодного розчинення, що утворяться на заготовці-аноді, (солі) і видаляє їх із зони обробки. При цьому способі одночасно обробляється вся поверхня заготовки, що знаходиться під активним впливом катоду, і це тим самим забезпечує високу продуктивність процесу. Ділянки заготовки, які не потребують обробки, ізолюються. Інструменту надається форма, зворотна формі оброблюваної поверхні.
Для розмірної електрохімічної обробки використовують нейтральні електроліти. Найбільш широко застосовують розчини солей NaCl, Na03 і Na2S04, нейтральність яких забезпечується додаванням в електроліт слабкого розчину соляної кислоти.
На рисунку 3.7 показані схеми обробки заготовок у струмені проточного електроліту: турбінної лопатки (а), штампа (б) і схема прошивання наскрізного циліндричного отвору (в).
Цим методом обробляють заготовки з високоміцних сплавів, карбідних і інших важкооброблюваних матеріалів.
Рисунок 3.7 – Схема електрохімічної розмірної обробки: 1 – інструмент-електрод; 2 – заготовка; 3 – ізолятор
Оскільки при обробці відсутній тиск інструменту на заготовку, то обробляють нежорсткі, тонкостінні деталі, при цьому досягають високої якості обробленої поверхні.
Електроабразивна і електроалмазна обробка. Особливість електроабразивної обробки полягає в тому, що інструментом-електродом є шліфувальний круг, виконаний з абразивного матеріалу на електропровідній зв'язці (бакелітовій зв'язці з графітовим наповнювачем).
П
ринципова
схема електроабразивної обробки показана
на рисунку 3.8. Як видно зі схеми, між
заготовкою-анодом і шліфувальним
кругом-катодом є міжелектродний зазор
за рахунок зерен, що виступають із
зв'язки. У цей зазор подається електроліт.
Продукти анодного розчинення матеріалу
заготовки видаляються абразивними
зернами, для чого шліфувальний круг має
обертальний рух, а заготовка
зворотно-поступальний, тобто рухи, що
відповідають процесу механічного
шліфування.
Рисунок 3.8 – Схема електроабразивиого шліфування:
1 – заготовка; 2 – абразивні зерна; 3 – зв'язка шліфувального круга
При електроабризивній обробці близько 85 – 90% припуску віддаляється за рахунок анодного розчинення і лише 10 – 15% за рахунок механічного впливу.
Електроалмазну обробку ведуть по тій же схемі, але із застосуванням електропровідних алмазних кругів. При цьому методі обробки близько 75% припуску видаляється за рахунок анодного розчинення і 25% за рахунок механічної дії алмазних зерен. Продуктивність електроалмазної обробки вища, ніж електроабризивної.
При електроабризивній і електроалмазній обробках шорсткість поверхні менша, ніж при звичайному шліфуванні абразивними чи алмазними кругами. Тому ці методи застосовують для викінчувальної обробки важкооброблюваних матеріалів, а також нежорстких заготовок, тому що зусилля різання тут незначні.
Електрохонінгування. Принципова схема електрохонінгуванння показана на рисунку 3.9. Кінематика процесу обробки ідентична кінематиці процесу хонінгування абразивними головками. Відмінність полягає в тому, що оброблювану заготовку встановлюють у ванні, заповненій електролітом, і підключають до аноду. Хонінгувальну заготовку підключають до катоду. Крім того, хонінгувальна головка оснащена не абразивними брусками, а липовими, вільховими або пластмасовими.
П
родукти
анодного розчинення видаляються з
оброблюваної поверхні заготовки брусками
за рахунок обертального і
зворотно-поступального рухів хонінгувальної
головки. Для більш активного видалення
продуктів анодного розчинення в
електроліт додають абразивні матеріали.
Рисунок 3.9 – Схема електрохонінгування циліндра: 1 – хонінгувальна головка; 2 – заготовка циліндра; 3 – ізолятор; 4 – ванна; 5 – стіл хонінгувального верстату
Попередньо обробляють звичайно в розчині електроліту NaN03, у який додають абразивні матеріали зернистістю не більш М28. Остаточно обробляють у тім же електроліті, але з додаванням як абразив оксиду хрому. Після видалення припуску з оброблюваної поверхні здійснюється процес її “виходжування” при виключеному електричному струмі для повного видалення анодної плівки з обробленої поверхні.
Електрохонінгування забезпечує більш низьку шорсткість поверхні, ніж хонінгування абразивними брусками. Поверхня одержує дзеркальний блиск. Продуктивність електрохонінгування в 4 – 5 разів вища продуктивності механічного хонінгування.
