2.3.3 Зенкери

Типи зенкерів. Залежно від призначення розрізняють такі основ­ні типи зенкерів: а) спіральні (рисунок 2.24, а, б), що застосовують для оброб­ки наскрізних циліндричних отворів; б) циліндричні з напрямною цапфою (рисунок 2.24, в), призначені для обробки торцевих площин або отворів під циліндричні головки гвинтів; в) конічні - зенківки (рисунок 2.24, г), що засто­совують для зенкування конічних заглиблень під головки гвинтів, центро­вих отворів, зняття фасок тощо.

За способом кріплення розрізняють зенкери: хвостові (рисунок 2.24, а, г) і насадні (рисунок 2.24, б, в).

Зенкери виготовляють суцільними, з напаяними пластинками з твер­дих сплавів і збірними з вставними ножами.

Елементи і геометричні параметри зенкерів. Спіральний хвостовий зенкер (рисунок 2.24, д) складається з робочої частини 1, шийки 2, хвостови­ка 3, лапки 4. Робоча частина, у свою чергу, складається з різальної 6 і напрямної 5 частин. Різальна частина різальними кромками, розташова­ними щодо осі зенкера під кутом φ = 45...60°, виконує основну роботу різання, а напрямна - спрямовує зенкер у отворі і забезпечує виготовлен­ня отвору потрібного діаметра.

Спіральні зенкери виготовляють діаметром 10...100 мм із числом зуб­ців 3...6.

Рисунок 2.24 – Основні типи зенкерів

Передній кут зубців зенкера  вимірюють у площині, нормальній до різальної кромки (рисунок 2.24, е). Задній кут вимірюють у цій самій площи­ні. Величина його змінна і в міру наближення до осі зенкера α збільшуєть­ся. Напрямна частина зенкера, як і у свердел, має напрямні стрічечки зав­ширшки 0,8...2,0 мм. Наявність більшого числа зубців порівняно із сверд­лом підвищує стійкість і продуктивність зенкерів, а також точність отво­рів і якість їхньої поверхні.

2.3.4 Розвертки

Залежно від способу застосування розвертки поділяють на ручні і ма­шинні. За конструктивними особливостями розвертки, як і зенкери, бувають хвостові і насадні, суцільні і з вставними ножами. За формою оброблюва­ного отвору розрізняють розвертки циліндричні, конічні і ступінчасті.

Поряд з розверстками з швидкорізальних сталей (Р9, Р6М5) широко застосовують розвертки, оснащені твердими сплавами (ВК6, Т15К6).

Розвертка складається з робочої частини 1, шийки 2 і хвостовика 3 (рисунок 2.25). В робочу частину входять різальна 6 і калібрувальна 5 частини. Кут φ у ручних розверток дорівнює 1...2°, а в машинних - для оброб­лення крихких і твердих матеріалів φ = 3...5° і для в'язких матеріалів φ = 12...15°.

Передній і задній кути розверток вимірюють у площині, нормальній до різальної кромки. У чорнових розверток передній кут  = 5...10°, задній α = 7...12°; у чистових  = 0°, α = 3...5⁰.

Калібрувальна частина спрямовує розвертку в отворі, надає йому по­трібної точності й шорсткості поверхні. На зубцях калібрувальної части­ни залишають стрічку завширшки 0,05...0,5 мм, яка забезпечує напрям розвертки в отворі і "вигладжує" оброблену поверхню. Хвостовик при­значений для кріплення машинних розверток у шпинделі верстата, а руч­них - у воротку. Залежно від методу кріплення він може бути конічним або циліндричним із квадратом 4 під вороток на кінці. Розвертки хвостові виготовляють діаметром 3...50 мм, а насадні -до 100 мм.

Число зубців розверток для полегшення вимірювання їх діаметра парне і залежно від його величини становить близько 6... 12. Для зменшення огранки отворів розвертки мають нерівномірний крок зубців по обводу.

Розвертками роблять отвори 7...10 квалітетів точності.

Глибина різання при розвертанні і зенкеруванні

, (2.11)

де D і d - діаметри отворів відповідно до і після обробки.