2.2.2 Пристрої для закріплення заготовок на токарних верстатах

Для закріплення оброблюваних заготовок на токарних верстатах засто­совують різні пристрої: кулачкові патрони, центри, планшайби, люнети. Надходять вони разом із верстатом, тому називають їх приладдям верстата.

Патрони і планшайби. Найпоширеніші трикулачкові самоцентруючі патрони і чотирикулачкові патрони з кулачками, що переміщуються ін­дивідуально.

Трикулачковий самоцентруючий патрон (рисунок 2.10, а) складається з порожнистого корпусу 7, всередині якого є диск 2 з зубцями конічного зубчастого колеса з одного боку і спіраллю Архімеда з канавками прямо­кутного перерізу з іншого.

Якщо обертати будь-яке зубчасте колесо 5, то обертається диск 2 і розмі­щена на його торці спіраль 3 залежно від напряму її обертання одночасно переміщує всі три кулачки до осі патрона або від неї. При такому русі кулач­ків відбувається центрування і закріплення заготовки одночасно. У корпусі патрона можна встановлювати прямі 6 або зворотні 4 кулачки. В трикулачко­вому патроні закріплюють заготовки круглого або шестигранного перерізу.

Чотирикулачковий несамоцентруючий патрон (рисунок 2.10, б) - це масив­ний корпус 1 з чотирма радіальними пазами, в кожному з яких встанов­лено кулачок. Кулачки 2 можна переміщувати в радіальному напрямі не­залежно один від одного, тому в такому патроні можна закріплювати за­готовки будь-якої форми.

Планшайба (рисунок 2.10, в) - це масивний диск 1, який нагвинчують на шпиндель верстата. В планшайбі зроблено наскрізні пази, крізь які можна пропустити болти для закріплення заготовок або кріпильних пристроїв. Планшайба показана з прикріпленим до неї пристроєм - кутником 2, на якому закріплена заготовка підшипника 3. Для зрівноваження планшайби з встановленими на ній пристроєм і заготовкою до неї прикріпляють вантаж-противагу 4.

Центри. Центри разом з поводковим патроном (рисунок 2.11, а) застосовують для закріплення довгих заготовок, наприклад валів. Один центр 7 (перед­ній) встановлюють у конічний отвір шпинделя, а другий 5 (задній) - у ко­нічний отвір пінолі задньої бабки. В торцях заготовки попередньо свердлять центрові заглиблення, кут опорного конуса яких дорівнює куту опор­ної частини конуса центра і становить 60°.

Рисунок 2.10 – Трикулачковий, чотирикулачковий патрони і планшайба

Залежно від виконуваної роботи застосовують різноманітні центри: прості (рисунок 2.11, б) - для обробки зовнішніх поверхонь заготовок; зрізані (рисунок 2.11, в) - для підрізування торцевої площини; кульові (рисунок 2.11, г) -для обробки поверхонь методом зміщення задньої бабки; зворотні (рисунок 2.11, д) - для обробки заготовок настільки малого діаметра, що в них неможливо зробити центрові заглиблення (в цьому разі кінці заготовок роблять конічними); обертові (рисунок 2.11, е) - для обробки заготовок на великих частотах обертання. Обертовий центр 1 опирається на підшип­ники кочення 2, які вмонтовано в корпусі 3.

Рисунок 2.11 – Поводковий патрон і центри

Для передачі обертання закріпленій у центрах заготовці на одному її кінці за допомогою болта 6 (рисунок 2.11, а) закріплюють хомутик 4. На шпиндель верстата нагвинчують поводковий патрон 1, у диску якого за­кріплено палець 2. Поводковий патрон має запобіжний кожух 3. При обер­танні поводкового патрона разом із шпинделем палець 2 упирається в хомутик 4 і передає через нього обертання заготовці.

Люнети. Люнети - додаткові опори, які застосовують для зменшення проги­нання довгих заготовок від сил власної ваги і сил різання, що діють на них. Довгими заготовками називають такі, в яких відношення довжини заготовки до її діаметра більше за 12. Люнети бувають рухомі і нерухомі.

Рухомий люнет 4 (рисунок 2.12, а) кріплять двома болтами 1 і 3 до супорта 2, тому під час обробки заготовки він переміщується разом із ним. Рухомий люнет має два кулачки 6 і 8, які за допомогою гвинтів 5 і 7 можна переміща­ти в радіальному напрямі до стикання торцевої поверхні кожного кулачка з оброблюваною заготовкою 9. Різець у різцетримачі встановлюють попере­ду кулачків, щоб кулачки люнета ковзали по обробленій поверхні.

Нерухомий люнет (рисунок 2.12, б) кріплять до станини за допомогою планки, болта і гайки 1. Він має три кулачки З, 6 і 10, кожен з яких за допомогою гвинтів 2, 7 і 11 можна переміщати незалежно один від одно­го в радіальному напрямі. Верхній кулачок разом із кришкою 5 люнета можна повертати навколо горизонтальної осі 4 на 180°, що полегшує вста­новлення заготовки 8 на верстаті. Після встановлення заготовки кришку люнета повертають у робоче положення і скріпляють з корпусом люнета за допомогою болта і гайки 9. Поверхня заготовки 8, по якій ковзають кулачки нерухомого люнета, має бути оброблена.

Рисунок 2.12 – Люнети