1.7.3 Аналіз технічних вимог креслення, виявлення технологічних задач і умов виготовлення деталі

Розробці ТП передує докладне вивчення робочого креслення деталі і умов її роботи у складальній одиниці виробу. Деталь входить складовою частиною у виріб, і її розміри є ланками складальних розмірних ланцюгів або впливають на характеристики якості складальних спряжень.

Робоче креслення повинне давати повне уявлення про деталь, мати достатню кількість проекцій, розрізів і видів; розміри всіх поверхонь із допусками на їхнє виконання; технічні вимоги за формою і розташуванням поверхонь, а також по їхніх специфічних властивостях (наприклад, твердості поверхневого шару і її глибині). Креслення за оформленням повинне відповідати стандартам ЄСКД.

Технічні вимоги на виготовлення деталі містять:

– граничні відхилення розмірів і шорсткості поверхонь;

– допуски форми, площинності, некруглості і профілю перетину;

– допуски розташування, паралельності площин, співвісності шийок вала, симетричності профілю перетинів;

– вид термічної обробки й твердість робочих поверхонь, вид покриття;

– специфічні властивості (необхідність балансування, допустиму неврівноваженість).

При розгляді технічних вимог виявляють технологічні задачі отримання даної деталі.

Для цього виділяють найбільш відповідальні поверхні, сукупність вимог до яких визначає заключні методи і маршрут обробки, необхідне технологічне обладнання.

Специфічні вимоги до виготовлення деталі потребують наявності в маршруті обробки відповідних операцій (наприклад, операцій по динамічному балансуванню деталі).

Аналіз технічних вимог по розташуванню осей отворів, площин і інших поверхонь деталей встановлює технологічні задачі на вибір поверхонь заготовки для базування при обробці, схем базування і закріплення заготовок в операціях, схем виконання обробки заданого профілю деталі, а також типів пристосувань і ріжучих інструментів.

Розробка ТП для існуючих виробництв передбачає ретельне вивчення умов роботи підприємства. Встановлюють наявність виробничих площ, на яких розміщене обладнання, необхідне для виготовлення проектованого виробу; визначають можливості модернізації технологічного обладнання і розширення виробничих площ для збільшення обсягів випуску виробів; з'ясовують можливості даного підприємства по застосуванню нових технологічних методів отримання заготовок і механічної обробки поверхонь заготовок, прогресивного допоміжного і ріжучого інструменту, а також ЗТО.

1.7.4 Технічне нормування

Розробка технологічного процесу звичайно, завершується встановленням технічних норм часу для кожної операції.

Технічну норму часу визначають на основі розрахунку режимів різання, із врахуванням повного використання ріжучих властивостей інструменту і виробничих можливостей обладнання.

Технічна норма часу характеризує час, необхідний для виконання визначеної роботи в умовах даного виробництва з врахуванням передового досвіду і сучасних досягнень техніки, технології й організації виробництва.

Технічні норми часу є вихідними розрахунковими величинами для визначення виробничої потужності робочого місця, ділянки, цеху, а також для розрахунку попередньої калькуляції собівартості обробки.

Витрати робочого часу підрозділяють на час роботи і час перерв у роботі.

Час роботи складається з підготовчо-заключного часу, оперативного і часу обслуговування робочого місця.

Час перерв у роботі включає перерви на відпочинок (якщо він передбачений умовами роботи) і природні потреби.

Підготовчо-заключний час - це час, що витрачається робітником на ознайомлення з роботою, підготування до роботи (налаштування верстату, приспосіблень і інструментів для виготовлення партії деталей), а також на виконання дії, пов'язаних із закінченням даної роботи (знімання з верстату і повернення приспосіблень і інструментів, залишків необроблених заготовок).

Підготовчо-заключний час повторюється з кожною партією оброблюваних заготівель і не залежить від розміру партії.

Оперативний час - час, що безпосередньо витрачається на виконання даної операції. Він повторюється з кожною оброблюваною заготовкою або періодично - з кожною групою одночасно оброблюваних заготовок.

Оперативний час являє собою суму технологічного (основного) і допоміжного часу.

Технологічний (основний) час - це час, що витрачається безпосередньо на обробку заготовки, тобто на зміну її форми, розмірів і стану. Залежно від ступеня участі робітника він може бути машинним, ручним, або машинно-ручним.

Машинним називається час, що витрачається на обробку заготовки механізмами верстата під спостереженням робітника.

Машинно-ручним називається час, що витрачається на обробку заготовки за допомогою механізмів верстату, але при особистій участі робітника (наприклад, робота на верстаті з ручною подачею).

Ручним називається час, що витрачається робітником на обробку заготовки без застосування механізмів верстата (ручне відпилювання, рубка зубилом і т.п.).

Допоміжний час - це час, що витрачається на різноманітні допоміжні дії робітника, безпосередньо пов'язані з основною роботою (установка, закріплення і зняття оброблюваної заготовки, пуск і зупинка верстата, виміри, зміна режимів роботи і т.п.).

Час обслуговування робочого місця - час, що витрачається робітником на обслуговування свого робочого місця протягом усього часу виконання даної операції.

Він складається з часу організаційного обслуговування (огляд, змазування, очистка верстату і т.п.) і часу технічного обслуговування (підналагодження верстату, зміна, заточування і підналаштовування ріжучого інструменту).

Величина часу обслуговування робочого місця в серійному виробництві складає приблизно 3% від оперативного часу.

Технічна норма часу при обробці партії заготовок називається калькуляційним часом (Т_к) і визначається як сума підготовчо-заключного часу (Т_п._з) і норми штучного часу (Т_ш).

Т_{к =} Т_п._з/х + Т_ш хв, (1.21)

де х - кількість деталей в одній партії.

Норма штучного часу складається з норми оперативного часу Т_оп, норми часу на обслуговування Т_об і норми часу на перерви в роботі (відпочинок і природні потреби) Т_пер або

Т_ш = Т_оп + Т_об + Т_пер хв. (1.22)

Норма оперативного часу включає норму технологічного (основного) часу Т_о, і норму допоміжного часу Т_д, не перекритого машинним часом:

Т_оп = Т_о + Т_д хв. (1.23)

Технічна норма часу (калькуляційний час - Т_к) визначається за формулою:

Т_к = Т_п._з /х + Т_о + Т_д + Т_об + Т_пер хв. (1.24)

Норма виробітки Н є величиною, оберненою технічній нормі часу, і являє собою кількість продукції, що повинна бути зроблена робітником за одиницю часу (хвилину, годину, зміну).

Для розрахунку технологічного часу користуються основною формулою, загальною для всіх видів обробки, при чому ця формула змінюється в залежності від того або іншого виду обробки:

Т_о = (L / S_м)i год, (1.25)

L = l + 1₁ + l₂ мм, (1.26)

де L - повна довжина переміщення заготовки або інструменту в напрямку подачі, мм;

l - довжина оброблюваної поверхні, мм;

1₁ - розмір врізання інструмента, мм;

l₂ - розмір перебігу інструменту або заготовки в напрямку подачі, мм;

i - число проходів;

S_м - розмір відносного переміщення заготовки або інструмента в напрямку подачі в одну хвилину, мм/хв.;

Технологічний час залежить від правильного вибору елементів режиму різання: глибини різання, подачі і швидкості різання.