Тема: Втрати, смерть і горе
План:
Стадії горя. Оцінювання реакції пацієнта на втрату і його здатність адаптуватися до неї.
Етико-деонтологічні особливості спілкування з інкурабельним (безнадійним) хворим, його сім’єю та близькими.
Роль медичної сестри при здійсненні медсестринського процесу в паліативній та хоспісній медицині.
Необхідність психологічної підтримки медсестринського персоналу, що працює з інкурабельними.
Лікування помираючого хворого важке випробування для кожного медичного працівника, тому що важко зрозуміти своє безсилля. В цей період життя він стає для хворого найближчою людиною, допомагає жити не втрачаючи людської гідності, задовольняючі свої фізичні, емоційні і рухові потреби, відчувати останні радощі.
Основні складники допомоги
емоційна, соціальна та духовна підтримка;
симптоматичне лікування;
психотерапія.
Нема необхідності сповіщати хворим усі деталі, стосовно його захворювання. Це в меншому ступені травмує психіку хворого.
С. П. Боткін був прихильником збереження лікарняної таємниці, навіть коли це пов’язано з обманом. Завдяки гуманній цілі обман перетворюється в святу брехню.
А. Ф. Коні, вважав навпаки, з метою створювання для прийняття хворим рішення про спадкоємність свого майна.
Треба пам’ятати, що суворе дотримання вимог деонтології є своєрідною лікувальною процедурою, яка не веде до вилікування, але полегшує страждання хворого. Вбити надію – збільшити страждання.
Надія на одужання один із кращих лікарів у світі (Ібн – Сіна)
Вмілому та доброзичливому поясненню вірять, ним втішаються, із ним легко вмирають не тільки прості люди, а також професора з гучними іменами коли вони самі перетворюються на пригнічених життям пацієнтів
Страшна не смерть, а ожидание ее неизбежности
1.Стадії горя:
Психологічний шок. Людина знаходиться в стані оціпеніння, відчуває пустоту, тревогу і страх. Виникає відчуття нереальності того, що відбувається, з’являються думки про самогубство. Важко вдається зосередитися, людина часто плаче, кричить чи сміється. Для неї характерні зорові та слухові галюцинації, відчуття присутності померлого.
Заперечення (відчай). Індивід не здатний зіткнутися з реальністю проблеми або ситуації, що постала перед ним. (“Неможливо, щоб це сталося”).Фаза характеризується відчуттям гніву, вини, гострої туги, відчуттям несправедливості того, що відбувається. Людина уникає оточуючих, порушуються пам’ять. Особливо важкі перші шість тижнів. З часом воно замінюється смутком і відчуттям безпорадності.
Визнання. Індивід не може більше заперечувати реальні проблеми, що постали перед ним. Людина признається собі та іншим “Так це трапилось”.
Адаптація (пристосування). Адаптація та депресія. В цей період не рідко з’являється безсоння, головний біль, порушення апетиту та інші захворювання різних органів та систем, спровокованих стресом. У цій стадії індивід визнає проблему або ситуацію, він розпочинає активно справлятися з нею або пристосуватися до неї для того, щоб послабити наростання стресу, занепокоєння.
Сестринська допомога
Допоможіть людині отримати інтелектуальне розуміння кризової ситуації. Допоможіть індивіду висловити свої почуття, розглянути альтернативні шляхи подолання стресу, знайти людей, які б заповнили цю порожнечу (втрачену людину).
Слухайте уважно. Постарайтесь зрозуміти, що людина переживає і передати це розуміння їй.
Вчіть. Допоможіть людині зрозуміти, що вона відчуває і дайте їй нові завдання, які можуть допомогти їй подолати труднощі. Її почуття та переживання є нормальної для кожної людини.
Вкажіть шлях до здорової поведінки; здорового способу життя. Вкажіть, що є корисним для здоров’я, а що ні.
Остерігайтесь безвихідної ситуації.
Уникайте ярликів. (Ярлик хворого – невроз, депресія, шизофренія) може спонукати людину відкинути, будь – які способи та намагання подолати кризу).
Приймайте рішення. Якщо людина приголомшена або збентежена, може виникнути короткочасна необхідність вирішувати за неї.
Дотримуйтесь усталеного порядку (певного режиму), сприяйте, щоб людина перебувала у своєму звичайному життєвому режимі.
- дайте можливість виплакатися
- на знак втіхи візьміть родича за руку чи покладіть руку на плече.
- запропонуйте чашку чаю чи води.
- запитайте, як співбесідник себе відчуває