2 Різновиди комп’ютерних мереж

Співвідношення між різними видами КМ серед систем телеопрацювання даних найкраще ілюструє діаграма «швидкість – відстань передавання», наведена на рис. 4.

Рисунок 4 – Діаграма «швидкість – відстань передавання»

На діаграмі наведено характеристики таких видів обробки даних:

1. шина комп’ютера – швидкість передавання понад 100 Мбіт/с на короткі відстані (1–10м), інтерфейсні комп’ютерні технології прзначені для приєднання до комп’ютерів периферійних пристроїв;

2. лінійні підсилювачі – швидкість передавання від 500 біт/с до 100 Кбіт/с на відстань до 10 км;

3. локальні мережі – швидкість передавання від 100 Кбіт/с до 1 Гбіт/с (достатньо велика) на відстань до 100 км;

4. глобальні мережі – швидкість передавання від 1 Кбіт/с до 100 Кбіт/с на необмежену відстань;

5. мережі АТМ – швидкість передачі понад 10 Мбіт/с на необмежену відстань.

Принципово можна виокремити два види обробки даних засобами мережевих технологій:

1. локальні комп’ютерні мережі ЛКМ (LAN - Local Area Networks);

2. глобальні комп’ютерні мережі ГКМ (WAN - Wide Area Networks).

Однією з визначальних ознак локальної мережі є наявність високошвидкісного каналу зв’язку, яка на порядок перевищує швидкість передачі даних до периферійних пристроїв. Ця швидкість наближається до швидкості передачі даних системною шиною комп’ютера. В таких мережах швидкість обробки даних залежить в основному від швидкодії комп’ютерів, а не від швидкості передачі даних у каналі зв’язку. Якщо трактувати локальну мережу як один великий комп’ютер, який складається з багатьох окремих комп’ютерів, то цю систему можна з певними припущеннями назвати розподіленою інформаційною системою (РІС).

Розрізняють три ступені використання РІС:

1. розподілення ресурсів (пам’ять, дисковий простір, принтери). Таке використання РІС зараз найпоширеніше;

2. розподіл навантаження. Задачі, які потрапляють у систему, надходять на вільні комп’ютери;

3. розподіл опрацювання даних. Йдеться про сукупність елементів обробки даних під логічно та фізично децентралізованим управлінням ресурсами з метою спільного використання прикладного програмного забезпечення.

Найдорожчими в локальних мережах є пристрої обробки інформації (комп’ютери), а не комунікаційні пристрої. Ефективність локальних мереж визначається ефективністю використання прикладного програмного забезпечення.

Глобальні комп’ютерні мережі не обмежені якоюсь певною територією і охоплюють всю планету. Основним фізичним середовищем для передачі даних у глобальних мережах є звичайні телефонні лінії з низькою швидкістю передачі (1 - 3 Кбіт/с) та великим рівнем завад. Відповідно, швидкість передачі даних в цих мережах не перевищує можливостей ліній зв’язку і є значно нижчою від швидкості обробки даних в комп’ютері.

В ГКМ найдорожчий елемент - обладнання та лінії зв’язку, які визначають ефективність та швидкість функціонування таких мереж. Швидкість обробки даних в комп’ютері тут практично несуттєва.

Різницю між можливостями локальних та глобальних мереж з погляду швидкості обробки даних в майбутньому можливо вдасться ліквідувати за допомогою технології АТМ (Asynchronous Transfer Mode – режим асинхронного передавання).

Останнім часом в зв’язку зі швидким розвитком мережевих технологій та розширенням сфери їх застосування в літературі можна зустріти випадки виділення в окрему групу регіональних та корпоративних комп’ютерних мереж.

Регіональні комп’ютерні мережі (РКМ) (MAN – Metropolitan Area Networks) – це мережі масштабів району, міста, області, регіону. В залежності від конкретної реалізації ці мережі можуть створюватись і функціонувати на засадах локальних чи глобальних мереж.

Корпоративні комп’ютерні мережі (ККМ) – це об’єднання кількох ЛКМ одної організації чи підприємства у єдину мережу за допомогою ліній зв’язку ГКМ.