3 Семирівнева модель взаємодії відкритих систем (стандарт 7498 iso)

Для сумісного використання апаратного та програмного забезпечення мереж міжнародною організацією зі стандартів (ISO) була розроблена базова еталонна модель відкритих систем (OSI – Open System Interconnection model), яка описує багаторівневу архітектуру мережі, при якій усі мережні функції розділені на сім рівнів – фізичний, канальний, мережний, транспортний, сеансовий, представницький, прикладний. Кожному рівню відповідають визначені мережні операції, устаткування і протоколи.

Ця модель є міжнародним стандартом для передачі даних. Модель містить сім окремих рівнів:

Рівень 1: фізичний - бітові протоколи передачі інформації;

Рівень 2: канальний - формування кадрів, керування доступом до середовища;

Рівень 3: мережний - маршрутизація, керування потоками даних;

Рівень4: транспортний - забезпечення взаємодії вилучених процесів;

Рівень 5: сеансовий - підтримка діалогу між вилученими процесами;

Рівень 6: представлення даних - інтерпретація переданих даних;

Рівень 7: прикладний - користувальницьке керування даними.

Рівні базової моделі проходяться в напрямку вниз від джерела даних (від рівня 7 до рівня 1) та в напрямку вверх від приймача даних (від рівня 7 до рівня 1). Користувальницькі дані передаються на нижній рівень разом зі специфічним для рівня заголовком до тих пір, поки не досягнуто останнього рівня. На приймаючій стороні дані, що надходять, аналізуються та, по мірі потреби передаються на розташований вище рівень, аж поки інформація не надійде в користувальницький прикладний рівень.

Мережна модель ISO/OSI визначає мережу в термінах декількох функціональних рівнів. Кожен мережний рівень включає строго визначені функції і застосовує для цього один чи кілька протоколів:

фізичний рівень передає дані по мережних каналах і містить у

собі апаратні засоби, необхідні для цього;

канальний - охороняє дані від ушкодження на фізичному рівні;

мережний - передає дані від одного мережного комп'ютера до

іншого;

транспортний - передає дані від одного додатка до іншого;

сеансовий – це мережний інтерфейс користувача;

представницький - займається проблемами мережного

інтерфейсу до принтерів, моніторів і перетворенням форматів

файлів;

прикладний – це набір мережних додатків, що широко використовуються.

Два найнижчих рівня - фізичний і канальний − реалізуються апаратними та програмними засобами, інші п'ять вищих рівнів реалізуються, як правило, програмними засобами.

Інтернет можна представити у вигляді безлічі інформаційних потоків. Адже обмін інформацією складає суть будь-якої мережі. Будь-яка інформація кимсь відправляється і кимсь одержується. Обов'язковою умовою для нормального обміну (взаємодії двох сторін) є наявність єдиної мови, яку розуміє кожна із сторін обміну. Така мова називається протоколом.

Насправді обмін інформацією здійснюється на декількох рівнях. Для прикладу розглянемо звичайну телефонну розмову. У такому обміні беруть участь:

• 2 людини

• 2 телефони

• апаратні засоби

• АТС

При цьому відбувається постійна зміна форми інформації. Людина говорить на людській мові, вони перетворять в електричні сигнали.

Очевидно, що при обміні інформацією маємо справу не з одним протоколом, а з набором - стеком.

Існує безліч протоколів, кожний з яких має різні цілі, виконує різні завдання, володіє своїми перевагами і обмеженнями. Декілька протоколів можуть працювати спільно.

Протокол − це набір правил і процедур, що регулюють порядок здійснення деякого зв'язку. Наприклад, дипломати якої-небудь країни чітко дотримуються протоколу при спілкуванні з дипломатами інших країн. У комп'ютерному середовищі правила зв'язку служать тим же цілям. Протоколи — це правила і технічні процедури, що дозволяють декільком комп'ютерам при об'єднанні в мережу спілкуватися один з одним.

Інтерфейс – формально визначений набір функцій, які виконуються даним рівнем для вищого рівня, а також формати повідомлень, якими обмінюються два сусідніх рівні в процесі своєї взаємодії. Інтерфейс визначає послуги, які надає нижній рівеньверхньому і спосіб доступу до них.

Стек протоколів – погоджений набір протоколів різних рівнів, достатній для організації міжмережної взаємодії.

Специфікація – формалізований опис апаратних та (або) програмних компонентів, способів їх функціонування, взаємодії з іншими компонентами, умов експлуатації, обмежень і особливих характеристик.

• Кадр даних – протокольний блок даних рівня ланки даних, згідно документу ГОСТ 24402 88 «Телеобробка даних і обчислювальні мережі. Терміни та визначення. Телекомунікаційний словник».

• Кадр даних клієнта – кадр GFP (GFP загальна процедура формування кадрів), що містить дані корисного навантаження з сигналу клієнта. (МСЕ T G.7041 / Y.1303EN FR Тематики електрозв'язок, основн. Довідник технічного перекладача).

• Кадр віддаленого запиту – за допомогою кадру віддаленого запиту вузол мережі може запрошувати передачу іншим вузлом відповідного кадру даних з тим же самим значенням ідентифікатора. (Довідник технічного перекладача).

Стандартом IEEE 802.5. визначено три типи кадрів: