- •Тема 1. Еволюція управлінської думки як предмет історії вчень менеджменту.
- •1.1. Управління виробництвом як система.
- •1.2. Основні положення традиційного і сучасного менеджменту.
- •1.3. Методи вивчення історії менеджменту.
- •1.4. Еволюція вимог до менеджерів.
- •Тема 2. Управлінська думка в стародавні часи.
- •2.1. Розвиток управління у стародавньому Єгипті та Вавилоні.
- •2.2. Мистецтво управління в Стародавньому Китаї та Індії.
- •2.3. Еволюція менеджменту у Греції та Римі.
- •2.1. Розвиток управління у стародавньому Єгипті та Вавилоні.
- •2.2. Мистецтво управління в Стародавньому Китаї та Індії.
- •2.3. Еволюція менеджменту у Греції та Римі.
- •Тема 3. Історичні аспекти зародження української управлінської думки.
- •3.1. Початки і джерела вивчення української управлінської думки.
- •3.2. Господарювання в Київській Русі.
- •3.1. Початий і джерела вивчення української управлінської думки.
- •3.2. Господарювання в Київській Русі.
- •Тема 4. Особливості становлення та розвитку індустріального суспільства.
- •4.1. Взаємозв’язок меркантилізму. Фізіократії та індустріального суспільства.
- •4.2. Соціальні експерименти р. Оуена та значення його ідей.
- •4.1. Взаємозв’язок меркантилізму. Фізіократії та індустріального суспільства.
- •4.2. Соціальні експерименти р. Оуена та значення його ідей.
- •Тема 5. Становлення та розвиток школи наукового управління.
- •5.2. Наувові погляди Чарльза Беббіджа.
- •5.3. Управлінські ідеї Вільяма Стенлі Джевонса Енрі Юра.
- •Тема 6. Класична (адміністративна) школа упрвлінння.
- •Основні засади класичної школи упрвлінння.
- •Наукові погляди Ліндела Урвіка та Джеймса Муні.
- •Основні засади класичної школи упрвлінння.
- •Наукові погляди Ліндела Урвіка та Джеймса Муні.
- •Тема 7. Роль школи людських стосунків в менеджменті.
- •7.1. Ключові положення школи людських стосунків.
- •7.2. Соціально-психологічні ідеї Мері Паркер Фоллет.
- •7.1. Ключові положення школи людських стосунків.
- •7.2. Соціально-психологічні ідеї Мері Паркер Фоллет.
- •Тема 8. Новий етап розвитку менеджменту.
- •8.2. Школа соціальних систем.
- •8.3. Емпірична школа менеджменту.
- •Тема 9. Національно-історичні особливості та модель менеджменту в сша.
- •9.2. Англо-американська модель корпоративного управління.
- •9.3. Особливості планування в компаніях сша.
- •Тема 10. Особливості й основні риси японського менеджменту.
- •10.1. Філософія японського менеджменту.
- •10.2. Специфічні особливості діяльності японських менеджерів.
- •10.1. Філософія японського менеджменту.
- •10.2. Специфічні особливості діяльності японських менеджерів.
- •Тема 11. Українська (східнослов’янська) модель менеджменту.
- •11.2. Управлінська думка повоєнного періоду.
- •11.3. Особливості формування сучасної системи менеджменту в Україні.
- •Перелік питань для заліку з дисципліни
- •Список рекомендованої літератури: Основна:
- •Додаткова:
1.4. Еволюція вимог до менеджерів.
Коли виконавці являли собою переважно сіру, знеособлену масу, мали низький рівень освіти й універсальні навички, весь час перебували під загрозою звільнення, керівник був безжалісним диктатором, який управляє персоналом за допомогою примушування.
Зі зростанням освітнього і культурного рівня працівників, усвідомленням ними себе як особистостей роль диктатора вже не відповідала реальним потребам практики управління. У цих умовах виникла нова роль - батька родини, який не тільки віддає розпорядження, карає чи винагороджує, але й створює сприятливий морально-психологічний клімат, вирішує міжособистісні конфлікти, розуміє й підтримує своїх підлеглих.
Сучасні технологічні й соціальні процеси надзвичайно ускладнились, а знання і кваліфікація виконавців, їх незалежність настільки зросли, що диктаторство й патерналізм практично неприпустимі. їх місце посіли ділове співробітництво і консультування. Менеджер стає організатором самостійної роботи підлеглих, об'єднаних у команди.
Доволі цікавою є еволюція вимог до керівників. Так, Ф. Тейлор, один із фундаторів науки управління, найважливішими рисами керівника вважав: розум, освіченість, спеціальні й технічні знання, фізичну спритність та силу, тактовність, енергійність, рішучість, чесність, розсудливість і здоровий глузд, а також міцне здоров'я.
А. Файоль так визначає вимоги до керівника: "Перша вимога, яку має задовольняти голова великого підприємства, - бути хорошим адміністратором, тобто бути здатним передбачувати, організовувати, узгоджувати й контролювати. Друга умова полягає у тому, щоб голова підприємства був компетентним у спеціальній технічній функції, властивій певному підприємству.
Сучасні теоретики також розглядають властивості й риси характеру, необхідні для ідеального менеджера. Для порівняння наведемо кваліфікаційні вимоги до особи менеджера у Великій Британії:
розуміння природи управлінських процесів, знання основних видів організаційних структур управління, функціональних особливостей і стилів роботи, володіння способами підвищення ефективності управління;
вміння розібратися в сучасних інформаційних технологіях і засобах комунікації, необхідних для управлінського персоналу;
ораторські здібності та вміння висловлювати думки;
володіння мистецтвом управління людьми, добору й підготовки кадрів, регулювання стосунків серед підлеглих;
здатність налагоджувати стосунки з клієнтами фірми, управляти ресурсами, планувати і прогнозувати діяльність;
самооцінка своєї діяльності, вміння робити правильні висновки і підвищувати кваліфікацію.
Ще один англійський перелік вимог до менеджера містить (за пріоритетами): здатність делегувати владу, комунікабельність, доступність, уміння слухати, авторитетність, компетентність, техноозброєність, чесність, твердість, зацікавленість у людях, позитивність, рішучість, почуття гумору, продуктивність, приязність, ретельність, професіоналізм, небалакучість.
Інститут діагностики менеджменту (м. Гамбург) пропонує такі вимоги до менеджера:
Розумові здібності: здатність давати оцінки; творче, комплексне, системне, аналітичне мислення.
Ставлення до людей, що оточують: контактність, комунікабельність, сила переконання, наполегливість, вміння співпрацювати, здатність працювати у команді.
Особисті риси: інтереси, мотивація, прагнення до успіху, гнучкість, товариськість, надійність.
Ставлення до праці: сприйняття навантаження, ініціатива під час прийняття рішень, здатність до планування, організованість.
Отже, питанням визначення комплексу особистих і ділових якостей, якими мають менеджери, надається багато уваги. Учені, представники різних шкіл, які розробляють методи і форми управління, намагалися сформулювати основні вимоги, яким має відповідати ідеальний менеджер.
Проте деякі спеціалісти висловлюють думку, що сформулювати такі конкретні вимоги практично неможливо, і вважають, що вимоги до якостей менеджерів не можуть бути однаковими за всіх умов, а залежать від середовища, в якому менеджер працює. Обґрунтовуючи свою думку, вказують, що у середовищі зі слабкими моральними засадами чи у культурно примітивному середовищі успіхів може досягти менеджер, який користується методами, які за інших умов можна було б назвати грубими. У середовищі з високим культурним рівнем дії такого організатора можуть бути несхвалені, а його зусилля не підтримані.
Більшість спеціалістів усе ж вважає, що неможливо загальні вимоги до менеджерів ставити у безпосередню залежність від умов на підприємстві. Адже умови роботи у процесі розвитку підприємства можуть змінюватися, і тому, вочевидь, менеджеру необхідно бути здатним змінювати методи й стиль керівництва залежно від умов. У цьому і полягає здатність менеджера за будь-яких обставин управляти підприємством. Отже, на думку багатьох науковців, загальні вимоги до знань, умінь, ділових і особистих якостей менеджера можуть бути сформульовані, однак конкретні вимоги для менеджерів різного рівня будуть відрізнятися.
Сучасному менеджеру мусить бути притаманна широка гама ділових якостей: висока ерудиція і професійна компетентність, схильність до лідерства в колективі, підприємництва і здатність ефективно діяти в умовах економічного ризику, практичний розум і здоровий глузд, комунікабельність, заповзятливість, ініціативність і енергійність, вимогливість і дисциплінованість, висока працездатність і воля, цілеспрямованість тощо. Діловитість насамперед проявляється у здатності знаходити (в рамках компетентності наданих повноважень і наявних засобів) оптимальний підхід до ситуацій, що виникають, і найкоротшим шляхом досягають мети.
У процесі професійної діяльності і постійного самовдосконалення менеджер розвиває управлінські уміння. Ефективний менеджер повинен вміти:
мислити масштабно, вирішувати стратегічні проблеми;
діагностувати організаційну систему, інтерпретувати ситуацію і робити правильні висновки;
оперативно приймати і реалізовувати нестандартні рішення;
♦ спрацьовуватися з людьми і мотивувати їх до високопродуктивної праці, вести за собою очолюваний колектив;
♦ раціонально організовувати свою працю і працю підлеглих, забезпечувати високу трудову дисципліну;
об'єктивно підбирати, оцінювати, розставляти кадри;
забезпечувати самоорганізацію трудового колективу, створювати сприятливий психологічний мікроклімат;
орієнтуватися у людях, розуміти їх характери, здібності і психологічний стан;
♦ встановлювати ділові відносини з іншими керівниками. Зазначені риси менеджера являють собою єдність природних особливостей людини і результати засвоєння нею соціальних цінностей у процесі навчання й виховання.
