5.2. Наувові погляди Чарльза Беббіджа.

Чарльз Беббідж (1792-1871 pp.) більше, ніж будь-хто інший, зробив для обгрунтування і розвитку наукового підходу до вивчення менеджменту. Навіть тоді, коли конструював машини, він думав про їх використання, про організацію і координацію людських зусиль.

Ч. Беббідж народився в сім'ї багатого банкіра. Його фізичну слабкість природа компенсувала силою інтелекту, наділивши такими рисами, як допитливість і винахідливість. Глибинний науковий аналіз устрою машин, у чому йому значно допомагали фундаментальні математичні знання, привів Беббіджа до винаходу першого у світі цифрового комп'ютера - обчислювальної машини, що працювала на перфорованих картах. Він був ученим, професором математики у Кембриджі, автором багатьох праць.

Запозичивши в Адама Сміта його відому ідею про поділ праці, Ч. Беббідж використав її при вивченні промислових підприємств не тільки в Англії, а й у Європі, якою він подорожував протягом 10 років. Результатом його наукових спостережень стала публіка­ція книги "Економіка машин і промислових підприємств" (1832 p.).

За три наступних роки ця книга ще тричі видавалася у Лондоні, а потім була опублікована у Нью-Йорку в журналі "Mechanic Magazin".

Насамперед тим, що його інтерпретація поділу праці допомагала зрозуміти природу і призначення фабрики з її різноманітними машинами, устаткуванням та інструментами. Спеціалізація, тобто поділ праці, відповідно до вчення Беббіджа, однаковою мірою стосується як фізичної, так і розумової праці. У поглибленні спеціалізації він бачив шлях до підвищення кваліфікації, зростання обсягів виробництва, прибутку.

Беббідж склав перелік позитивних ознак спеціалізації, що надалі було використано у процесі розвитку наукового управління, стало хрестоматійним матеріалом при підготовці менеджерів. " своїй праці він також висунув низку питань, що наперед визначили багато напрямів наукового менеджменту. Так, зокрема, він вважав за необхідне:

• аналізувати не тільки виробничі процеси, а й пов'язані з ними витрати;

• для досліджень використовувати прийняті стандарти;

• при вивченні ділової активності використовувати метод порівняння;

• визначати попит на основі статистики прибутків;

• централізувати виробничий процес;

• впроваджувати наукові розробки;

• при будівництві нових фабрик і заводів забезпечувати оптимальність їхнього розміщення відносно природних ресурсів та ін.

Як бачимо, Беббідж був не просто проникливим спостерігачем і пропагандистом спеціалізації. Він зрозумів, що широка спеціалізація можлива лише за умови масових ринків товарів і, по суті, повернув менеджерів, що йшли за ним, у бік нового напряму - наукового менеджменту. Широке застосування його теорії на практиці забезпечило значний економічний ефект.

5.3. Управлінські ідеї Вільяма Стенлі Джевонса Енрі Юра.

Енрі Юр (1778-1857 pp.) відомий своєю книгою "Філософія виробництва". Він народився у Глазго (Шотландія), здобув учений ступінь у галузі медицини, збирався вивчати природничі науки. Проте глибоко і серйозно протягом усього життя Юр цікавився лише фабриками і заводами.

Ретельно обстеживши фабричні регіони Великобританії, живучи і думаючи так само, як і заводські робітники, Юр мав усі підстави дати своїй книзі таку назву. У ній міститься як критика фабричної системи Англії, так і її захист, прославляння.

Юр, як і Беббідж, закликав до спеціалізації. Особливу увагу при цьому він звертав на роботу тих, хто займався організацією праці. Саме в її недоліках він бачив соціальну причину важкої праці й злиденного становища робітників, грубого ставлення до них, зловживання дитячою працею.

Вихід із такого становища багато хто бачив у відмові від машин, великого фабричного виробництва, масового ринку товарів. Юр же мислив інакше. Для нього справжньою причиною названих проблем була недостатня механізація праць Спеціалізація праці, вважав він, яка ґрунтується не на машинному виробництві, не може полегшити працю робітників і створити достатню кількість товарів. Потрібна спеціалізація, заснована на заміщенні живої праці машинами й устаткуванням, тобто матеріалізованою працею, капіталом. Саме це, на його думку забезпечить прогрес у суспільному виробництві.

Вільям Стенлі Джевонс (1835-1882 pp.) народився у Ліверпулі. У його батьків було одинадцять дітей, із яких вижило тільки троє. Він вступив до Лондонського університету, але сім'я відчувала постійні фінансові труднощі, і Джевонс скористався можливістю попрацювати, щоб допомогти братові й сестрі завершити освіту.

Припинивши своє навчання, він п'ять років працює в Австралії, займаючись самоосвітою. Спочатку в нього з'явився інтерес до метеорології, з якої він навіть опублікував свою першу роботу "Клімат Австралії і Нової Зеландії"". Проте в 1857 році, коли йому було 22 роки, Джевонс зайнявся політичною економією, сподіваючись, що йому вдасться плідно використати у цій галузі математичні методи.

У 1859 році він повернувся до Англії і відновив своє навчання, зосередивши увагу на вивченні математики і природничих наук. Це позитивно позначилося на його методах економічних досліджень і створеній ним економічній теорії. На жаль, у віці 47 років, у розквіті творчих сил В. С. Джевонс потонув.

У галузі економічної теорії найважливішою роботою Джевонса є "Теорія політичної економії", що була опублікована У 1871 році. У ній автор став, по суті, творцем нової економічної теорії, що відрізняється від поглядів А. Сміта, Д. Рікардо і К. Маркса. Якщо останні предметом своєї науки вважали відносини між класами і соціальними групами, тобто між людьми, то В- Джевонс центр досліджень став поступово переносити на відносини між людиною і товаром.

Це означало, що його більше цікавили не витрати виробництва, а корисність, дослідження якої привело до введення поняття межі. Водночас маржиналістський підхід дав йому змогу порівняно легко розв'язати одну з найважливіших економічних проблем - проблему праці, а також передбачити багато положень, Що з явилися у науковій теорії управління Ф. Тейлора.

Отже, В. Джевонс, визнаючи дію загальноекономічних законів, дійшов висновку про наявність законів, що управляють результатами праці, втомою і насолодою. Він поглибів і розширив раніше розроблені аспекти управління положеннями про важливість менеджменту, закликаючи інших дослідників до його подальшого розроблення.

Таким чином, ідеї Ч. Беббіджа, Е. Юра й В. Джевонса поклали початок координації людських ресурсів для задоволення потреб зростаючого ринку, що й було початком зародження менеджменту в теперішньому його розумінні. Саме це створило передумови для подальшої еволюції управлінської думки.