40 Життя та педагогічна діяльність я.А. Коменського.

Серед педагогів початку Нового часу особливе місце належить Яну Амосу Коменському (1592-1670). Філософ-гуманіст, суспільний діяч, він посів гідне місце в боротьбі проти норм, що були прийняті в середньовічних науці, культурі, вихованні та освіті. Я.А. Коменського по праву можна назвати батьком сучасної педагогіки. Одним із перших він зробив спробу відшукати і привести до системи об’єктивні закономірності виховання й навчання, вирішити питання, на які не змогла дати відповідей попередня педагогічна думка.

Я.А. Коменський у своїх педагогічних творах (передусім у „Великій дидактиці”) підвів підсумки розвитку педагогічної думки XV та XVI ст. і заклав основу сучасної дидактики, створивши струнку педагогічну систему, історично прогресивну за своїм основним змістом.

1608 р. – Я.А. Коменський вступає до латинської школи в м. Пшеров, яку закінчує з відзнакою.

1611 р. – Я.А. Коменський стає студентом богословського факультету Герборнського університету. Під час навчання в університеті він ознайомлюється з класичною філософською літературою.

1613 р. – Я.А. Коменський закінчує Герборнський університет і від’їж-джає у подорож спочатку до Амстердама, потім до Гейдельберга, де його було зараховано до знаменитого Гейдельберзького університету

1614 р. – Я.А. Коменський повертається на батьківщину і стає керів-ником братської школи у м. Пшеров. Він із великим задоволенням працює у школі та багато робить для того, щоб полегшити процес навчання. Пише одну з перших педагогічних праць «Правила більш легкої граматики».

1618 р. – община «чеських братів» призначає Я.А. Коменського пасти-ремпроповідником і ректором братської школи у м. Фульнек.

1621 р. – війська католицької ліги ввірвались до Фульнека, пограбували і спалили його. В умовах жорстоких переслідувань і посилення діяльності інкві-зиції Я.А. Коменський переховується в містечку Брандис під ім'ям графа Жер-тонинського.

1628 р. – Я.А. Коменський починає свою діяльність у польському м. Лешно, де живе з перервами 28 років. В братській гімназії спочатку викладає суспільнознавчі предмети і фізику, потім стає ректором цієї школи.

Під час перебування в м. Лешно Я.А. Коменський намагається здійснити реформу латинської школи. Там же Я.А. Коменський пише перший у світі педагогічний посібник для батьків «Материнська школа», підручник з латинської мови «Відкриті двері до мов та всіх наук».

1648 р. – Я.А. Коменський займає посаду єпископа общини «чеських братів». В Угорщині в м. Шарош-Патак відкриває три класи гімназії за новою системою навчання та пише ще один підручник «Видимий світ у малюнках», що був опублікований у 1658 р.

1668 р. – Я.А. Коменський пише твір під назвою «Єдине необхідне», який став його лебединою піснею, де педагог-мислитель підводить підсумки свого життя і діяльності, хоча останнім твором став «Продовження братського завіту» (1669), який, по суті, є автобіографією великого чеського педагога-мислителя

. 15 листопада 1670 р. Я.А. Коменський помер.

6. 49 Класно-урочна система Я.А. Коменського. Принципи навчання.

Я.А. Коменський надавав великого значення школі, називаючи її «майстернею гуманності». Він розробив оригінальну систему навчання, яка отримала пізніше назву класно-урочної і в багатьох рисах збереглася до наших днів. Я.А. Коменський прагнув такої організації навчання, за якої було б передбачено чітке розподілення всіх видів шкільної роботи за роками, місяцями і днями навчання.

Так, наприклад, Я.А. Коменський вимагав, щоб прийом учнів до школи проводився один раз на рік, восени, таким чином він встановив навчальний рік із суворо визначеним початком і кінцем, поділив його на чотири чверті з вакаціями між ними, ввів у кінці навчального року перевідні іспити з класу в клас.

Педагог запропонував таку систему організації процесу навчання: діти приблизно одного віку і приблизно одного рівня знань під загальним керівниц-твом учителя повинні були одночасно рухатися вперед до єдиної для всіх освіт-ньої мети. Так виникли класи з постійним складом учнів, певна тривалість навчального дня – від чотирьох уроків у школі рідної мови до шести уроків у день в гімназії. Все це нагадує загальну організацію навчання у школах багатьох країн світу, що збереглася протягом майже чотирьох століть.

Він писав, що в школі повинно бути стільки класних кімнат, скільки є класів. Шкільні приміщення треба підтримувати дуже охайно, і вони повинні бути витончено обставлені.

Я.А. Коменський також вимагав, щоб вчитель вів колективну роботу зі

всім класом, щоб всі учні цього класу вивчали один і той же матеріал. Я.А. Коменський рекомендував основною формою навчального процесу урок. Він дав ряд вказівок, як вести урок: частину уроку приділяти опитуванню учнів, частина – викладу нового матеріалу і вправам для його закріплення. Вчитель на уроках, вважав Я.А. Коменський, повинен перевіряти знання учнів, добиваючись міцного, ґрунтовного засвоєння знань усіма учнями.

Кожен урок повинен мати свою тему і завдання. «Час повинен бути розподілений так, щоб на кожен рік, місяць, день і годину доводилася своя, особлива робота». Вчитель повинен уважно стежити за учнями всього класу і уміти підтримувати в класі дисципліну.

Шкільну дисципліну Я.А. Коменський вважав важливою умовою добре організованої школи. «Школа без дисципліни, що млин без води», – приводив він для прикладу відоме чеське прислів'я. Але він вносить своє розуміння до змісту цього поняття: «Дисципліна повинна прагнути до того, щоб у всіх і всіма засобами будити і зміцнювати постійними навиками і вправами – ввічливість до ближнього, бадьорість у ставленні до праці і виконання життєвих завдань».

Найбільший внесок Я.А. Коменський вніс до теорії навчання – дидактики. Він поставив своєю метою розробити на нових засадах теорію навчання або «загальне мистецтво всіх учити всьому скоро, легко і ґрунтовно». У «Великій дидактиці» Я.А. Коменський не тільки розробив чітку систему навчання, але й розкрив суть її основних принципів, таких, як: наочність, свідомість і активність, послідовність і систематичність знань, посильність нав-чання, закликав якомога більше розвивати пізнавальні здібності учнів, самос-тійність у спостереженнях, мові, практиці.

57Характеристика навчальних книг Я.А. Коменського.

. Я.А. Ко-менський висловив низку цінних думок щодо того, яким повинен бути підручник. Свої теоретичні розробки він здійснив і на практиці, створивши декілька зразкових для свого часу підручників.

Він вимагав, щоб підручник містив досить повний навчальний матеріал і в той же час був коротким, не мав нічого зайвого, відволікаючи непотрібними деталями від головного. Матеріал у підручнику повинен бути розташований систематично і викладений доступною дітям, ясною, простою мовою.

Зі складених педагогом підручників особливо широку популярність одержали два: «Відкриті двері до мов і всіх наук» (1631) та «Видимий світ у малюнках» (1658).

«Відкриті двері до мов і всіх наук» – латинська хрестоматія, завданням якої Я.А. Коменський ставив полегшення опанування латині. Хрестоматія складається зі 100 параграфів, в яких у 1000 латинських речень, що поступово ускладнювались, було повідомлено про всі галузі знань. Таким чином Я.А. Коменський вирішив дві мети: полегшив опанування латиною і дав свого роду популярну енциклопедію з природознавства, механіки, суспільствознавства і моралі. Ця хрестоматія понад 200 років була найбільш поширеним підручником мов. Протягом короткого часу вона була перекладена на 12 європейських мов, на арабську й турецьку.

«Видимий світ у малюнках» – перша ілюстрована навчальна книга, родоначальниця всіх подальших книг для класного читання. Це своєрідна дитяча енциклопедія первинних знань, яка складена Я.А. Коменським. Книга забезпечена багатьма малюнками і є першим підручником для читання в школі і сім'ї, що побудований за принципом наочності. Знайомлячи дітей з устроєм Всесвіту, даючи первинні

географічні відомості і деякі знання про рослини, тварин, побудову людського тіла, про діяльність людини (ремесла, сільське господарство, транспорт, культура), про суспільне життя (управління, суд), цей підручник в той же час з великою педагогічною майстерністю збагачував мову учнів – давав знання рідної і латинської мов. У цій книзі Я.А. Коменський заклав основи звукового методу навчання грамоті.

58. Життя та педагогічна діяльність Й.Г. Песталоцці.

.Г. Песталоцці народився в Цюріху (Швейцарія) в родині лікаря. Шестирічним хлопчиком він вступив до початкової німецької школи, потім закінчив середню латинську школу і 1763 р. вступив до Цюріхської вищої школи – Колегіуму Каролініум. Закінчивши філологічний і філософський відділи колегіуму, він відмовився продовжити навчання на богословському відділі, що завершував курс навчання.

У студентські роки Й.Г. Песталоцці перебував під впливом філософсько-педагогічних трактатів Ж.-Ж. Руссо. Саме після ознайомлення з книгою „Еміль або Про виховання” він вирішив зайнятися виховною діяльністю.

У 1774 р. Й.Г. Песталоцці зі своєю дружиною Анною відкрив у Нейгофі „Установу для бідних”. Ця школа-інтернат для дітей бідних селян проіснувала до 1780 р. Педагог мав намір навчити селянських дітей раціональним способам сільськогосподарської праці, поєднуючи навчально-виховний процес з виробничою працею. Таким чином педагог прагнув одночасно з початковою освітою дати сиротам і дітям з бідних сімей надію на незалежне й самостійне майбутнє. Він виходив з того, що „...розумна школа повинна навчати порядку, таким чином забезпечувати особистий добробут і добробут близьких”.

Відійшовши на деякий час від практичної педагогічної діяльності, Й.Г. Песталоцці написав соціально-педагогічні романи „Лінгард і Гертруда”, „Як Гертруда вчить своїх дітей”, „Кристоф та Ельза”. Ці роботи принесли Й.Г. Песталоцці фінансову незалежність і світове визнання. Наприклад, Законодавче зібрання Французької республіки оголосило Й.Г. Песталоцці почесним громадянином Франції.

1789 р. для педагога знову відкрилися можливості повернутися до улюбленої професійної діяльності. Він відкрив виховний заклад для сиріт у містечку Станц. Його діяльність присвячувалася організації та дослідженню методичних аспектів виховуючої праці та розвивального навчання. Саме в цей період Й.Г. Песталоцці захопився розробкою ідеї елементарного навчання. На жаль, притулок у Станці проіснував декілька місяців і був закритий. Однак це не спинило педагога-ентузіаста. Й.Г. Песталоцці відновив педагогічну діяльність спочатку у Бургдорфі (1800 – 1804), потім – в Івердоні (1805 – 1825). Й.Г. Песталоцці очолив педагогічний інститут, де отримала змогу вчитися молодь із Швейцарії, Франції, Англії, Німеччини, Італії, Іспанії, Росії та інших країн. Івердонський педагогічний інститут складався з двох закладів: середньої школи (гімназії) та постійної учительської семінарії. Щороку 30 – 40 чоловік отримувало в цьому закладі теоретичну і практичну підготовку до педагогічної діяльності.

Й.Г. Песталоцці також намагався допомагати бідним і безпритульним, створивши притулок на власні кошти.

Коли 1825 р. Івердонський педагогічний інститут було закрито, Й.Г. Песталоцці повернувся в Нейгоф. Останні роки свого життя він присвятив роботі над творами, в яких узагальнив свій педагогічний досвід. Серед найвідоміших – „Лебедина пісня”.