8Головні ідеї педагогічної концепції с. Русової, її погляди на виховання гармонійно розвиненої особистості.

Стрижневою ідеєю, що проходить через усі педагогічні твори С.Ф.Русової, її пошуки та роздуми, є ідея створення національної системи освіти. Вона постійно проводила думку, що найбільш міцною нацією виявляє себе та, яка краще за інших використовує у вихованні "свої глибокі національні скарби" і дає "вільний розвиток національній психології", оскільки національне виховання сприяє "формуванню міцної цілісної особистості" й через "пошану до свого народу" виховує в дітях "пошану і любов до інших народів". У її роботах багато роздумів про необхідність утвердження своєї державності, відродження української нації, національної культури, мови, школи, системи освіти, утвердження високої духовності українського народу та його кращих моральних якостей.

У педагогічній концепції С.Ф.Русової є її переконаність, що центральною ланкою концепції є особистість дитини з її природними задатками, здібностями, талантами, прагненнями, потребами, духовними нахилами, темпераментом, фізичним складом організму тощо. Учителеві потрібно враховувати ці індивідуальні особливості в процесі виховання та навчання, пристосовуючи його до особистості учня. "Як нема в садку двох кущів однаковісіньких, так нема в класі двох дітей з однаковими почуттями, думками, спроможностями", - підкреслювала С.Ф.Русова.

У визначенні мети виховання С.Ф.Русова як структурні компоненти у формуванні гармонійної особистості визначила розумове, моральне, естетичне, трудове, фізичне виховання, які вона розглядала в тісному взаємозв'язку і взаємодії. Принципами виховання гармонійної особистості вона вважала індивідуальний, пристосований до природи конкретної дитини характер виховання; його національний характер; відповідність виховання соціально-культурним вимогам часу; незалежність виховання від політичної кон'юнктури та його громадський характер.

головним завданням розумового виховання вона вважала засвоєння учнями наукових знань про природу, людину і суспільство; формування розуму, інтелектуальних умінь тощо

Методами морального виховання вона вважала приклад батьків, учителів, бесіди з дітьми, моральні вправи, ігри. Одним з конструктивних засобів у процесі морального виховання вона вважала виховання позитивних моральних звичок.

Під естетичним вихованням С.Ф.Русова розуміла систему комплексного, цілеспрямованого впливу на особистість з метою формування естетичної свідомості (естетичних почуттів, уподобань, ідеалів, смаків, потреб, норм); вироблення здатності сприймати, відсувати, розуміти красу в природі, навколишньому середовищі, суспільному житті, містецтві, праці, розвитку у дітей ходожньо-творчих здібностей.

Щодо фізичного виховання, то його головним завданням у новій українській школі вона вважала формування життєво необхідних рухових умінь і навичок, основних фізичних якостей

11Концепція національної освіти м.П. Драгоманова.

. Драгоманов (1841-1895) – визначний науковець, діяч освіти, духовний натхненник національного і культурного відродження.

Закінчивши Полтавську гімназію, у 1859 році М.Драгоманов вступив до історико-філологічного факультету Київського університету і водночас почав учительську діяльність (студенти університету при підтримці М.Пирогова заснували недільні школи). Першим учнями М.Драгоманова стали діти 10-13 р., що не знали азбуки. Навчання відбувалося за книгами Т.Шевченка ,«Граматикою» П.Куліша.

Провідне місце в педагогічній творчості М.Драгоманова посідають проблеми освіти та школи, вітчизняного шкільництва на різних етапах національно-політичного життя українців. Саме він є автором теорії національної освіти, в якій науковою основою є етнопсихологія, порівняльна філологія та питання філософії. Основні положення його педагогічної концепції наступні:

а) У вихованні людини, на думку М.Драгоманова, значну роль відіграє взаємодія національного (як найближчої, найорганічнішої, найзрозумілішої і тому найріднішої частки реального – духовного й матеріального – буття) та космополітичного (вселюдського, гуманістичного). М.Драгоманов пояснював, що космополітизм є лише звільнення особистої совісті і переконань від політичних умов, звільнення, що викликає повагу до людини.

б) Завдання освіти він вбачав у тому, щоб передавати нові здобутки всесвітньої науки та праці, для чого необхідне політичне визволення, яке б забезпечило право людини і громадянина думати вільно. вживати свою рідну мову і друкувати книжки. М.Драгоманов пропонував здійснювати освіту за допомогою народної словесності, що віддзеркалює історію народу, його життя, побут, народний дух; саме рідною мовою, вважав він необхідно будити розум, розвивати естетичні почуття, моральну, національну свідомість дитини.

Він стверджував, що мова, як ознака нації, є способом морального зв’язку між людьми. Тому вона не лише засіб навчання, але й його зміст, тобто матеріал для розумового, морального й естетичного розвитку особистості. При цьому, наголошував учений, моральний і розумовий розвиток досягається не зазубрюванням сентенцій, а вмінням аналізувати факти близького життя.

в) М.Драгоманов ґрунтовно ставився до розвитку науки. У статті „Народні школи на Україні” автор переконливо довів, що треба поширювати науки рідною мовою, бо з науки чужою мовою, незрозумілою для наших дітей, пуття не буде.

г) Провідну роль у справі освіти М.Драгоманов надав народному вчителеві. Він вважав, що основною рисою його повинна бути любов до учня як складова любові до всього народу, коли вчитель „дійсно здатний бути вчителем, він полюбить дітей, школу, почне думати, як би ліпше навчити дітей читати, рахувати, думати, говорити, бути добрим і правдивим серед себе. І ось уже школа для нього – ціль життя і праці. Усяке діло тоді йде добре, коли чоловік йому присвячується увесь”.