Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Рефик.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
58 Кб
Скачать
☆

1.2 Психологічна структура особистості

Структура особистості - основні частини особи і способи взаємодії з-поміж них. Структура особистості - те (з яких елементів) як і побудована особистість.

У різних моделях, за найрізноманітнішими описами структури особистості можна зустріти одні й самі елементи, як елементарні, і складові. До самим елементарним, далі (щодо) нерозкладним, швидше за все можна віднести:

· сприйняття,

· бажання, потягу, стану

· досвід минулого і здібності: вміння, навички, звички

Враження, інтереси, почуття, емоції, мотиви та наукові цінності, ймовірно, є складовими елементами: укладеними (по-різному) з сприйняттів, вірувань, потягу, станів і звичок. Знання складено із багатьох сприйняттів і вражень роботою потужні мізки і звички.Убеждения і вірування - складено з знань, почуттів та звички. [7]

Структуру особистості до різних завдань й у з різними уявлення про природі людини описують різними поняттями, моделями і метафорами. Найпоширеніші описи - це

· Будинок душі.

· Спрямованість особи і особистісний інструментарій.

· Ід, Его,Супер-его.

· Я свідоме, живе несвідоме, звички.

· Особистісні насіння,

· Особистісний стрижень,

· Особистість і захисний панцир.

· Розум - душа - тіло

·Экосистема. Однією з зручних моделей описи природи особистості представленій у уявлення про особистості як екосистемі.

· Ядро і Периферія особистості

Намагаючись визначити необхідну й достатню число підструктур, у яких можуть бути включені всі відомі властивості особистості, вчені,перепробовав численні варіанти, виділили чотири. Однією з критеріїв відмінності підструктур друг від друга є ставлення біологічної та соціальної — не їхня частка, а значення для даної підструктури. Людина — соціальне істота, тому розгляд структури особистості починається з підструктур, які понад важлива соціальний бік, тож під кінець — більш біологічно зумовлені частини особистості.

1-ша підструктура називається спрямованістю особистості. Сюди входять: потягу, бажання, інтереси, схильності, ідеали, світогляду, переконання. Елементи (риси) особистості, що входять до цюподструктуру немає уроджених задатків, а повністю соціально обумовлені й формуються шляхом виховання. Найактивнішою і стійкою формою спрямованості є переконання. Сукупність яких становить світогляд людини, що може бути пасивним — просто є. Однак уподструктуру спрямованості і воля — вона те й може надавати переконанням активний характер, сприяти їхньому втіленню у життя.

2-га підструктура називається досвідом. Вона об'єднує знання, навички, вміння її звички, набуті у суспільстві шляхом навчання, але з помітним впливом біологічно, і навіть генетично обумовлених властивостей людини. Не все вхідні сюди властивості можна як властивості особистості. Тільки що починається формуватися звичка чи однократне експлуатацію ще не властивість особистості. Але типові для даного індивіда прояви, як і і закріплені знання, звичка і більше вміння говорити та звичка — вже безперечно властивість особистості. Досвід також може бути пасивним «мертвим капіталом». Але окремим вольовим навичок він може стати активним, коли знання й уміння непросто «знані», а й використовувані.

3-тя підструктура об'єднує індивідуальні особливості окремих психічних процесів (функцій): пам'яті, емоцій, відчуттів, мислення, сприйняття, почуттів, волі. Адже в усіх нас різна пам'ять, емоції, сприйняття тощо. Ці індивідуальні особливості, закріплюючись, стають рисами особистості. У когось — «тонке сприйняття мистецтва», в іншого — «дірява» пам'ять, у третього — «шквал емоцій через дурницю». Усі складові цієї підструктури формуються шляхом вправи, тобто частоти і способу використання функції. Оскільки емоції, і відчуття властиві і тваринам, можна говорити, що у особистісних рисах 3-й підструктури біологічний компонент починає виявляти перевагу перед соціальною.

4-та підструктура об'єднує властивості темпераменту чи типологічні властивості особистості (як що належить до якогось типу). Вони тримають майже повністю залежить фізіологічних властивостей мозку: швидкість перебігу нервових процесів, баланс процесів порушення та гальмування тощо.. Сюди ставляться статеві і вікові властивості, і навіть особливості особистості, викликані якийсь патологією (хворобою). Ці біологічно зумовлені риси погано піддаються змін, а часом можливим формування (а точніше, «перероблення») потрібної риси шляхом тренування. Зате велику, ніж попередні рокиподструктурах, роль у цьому відіграє компенсація — можливість замінити недостатню чи «>вибившую з експлуатації» функцію якоїсь іншої. Наприклад, після перегляду перед сном запального бойовика, ваша нервова системаперевозбудилась, і вам неможливо вдається заснути. Тоді ви можете «обдурити» її різними хитрощами: «вважати баранів», представляти себе спекотному пляжі, лягти до улюбленої «>засипательную» позу, з'їсти щось тощо. Активність підструктури темпераменту визначається силою нервових процесів; якщо в вас слабкість нервових процесів, те в вас «слабкий» тип нервової системи та тип темпераменту з більш пасивна поведінка. [8]

Серед багатьох робіт з теорії особистості, її структурі в психології особливо вирізняються роботи О.Г. Ковальова, В.М. М'ясищева іК.К. Платонова.

О.Г. Ковальов порушує питання цілісному духовному образі особистості, його походження і будову як питання синтезу складних структур:

- темпераменту (структури природних властивостей),

- спрямованості (система потреб, інтересів, ідеалів),

- здібностей (система інтелектуальних, вольових і емоційних властивостей).

Всі ці структури творяться з взаємозв'язку психічних властивостей особистості, характеризуючих стійкий, постійний рівень активності, який би найкраще пристосування індивіда до яке впливає подразникам внаслідок найбільшої адекватності їхньої відображення. У процесі діяльності властивості належним чином зв'язуються друг з одним відповідно до вимогами діяльності. [7]

В.М.Мясищев єдність особистості характеризує: спрямованістю (домінуючі відносини: до людей, себе, до предметів зовнішнього світу), загальним рівнем розвитку (у розвитку підвищується загальний рівень розвитку особистості), структурою особи і динамікоюнервно-психической реактивністю (мають на увазі як динаміка вищої нервової діяльності (>ВНД), а й об'єктивна динаміка умов життя).

З цього погляду структура особистості – лише одна з визначень її єдності і цілісності, тобто. більш приватна характеристика особистості, інтеграційні особливості якої пов'язані з мотивацією, відносинами і тенденціями особистості. [11]

Концепція динамічної структури особистості (>К.К. Платонов). Найбільш загальної структурою особистості є віднесення всіх його особливостей і дідько до одної з чотирьох груп, їхнім виокремленням 4 основні боку особистості:

1. Соціально зумовлені особливості (спрямованість, моральні якості).

2. Особистий досвід (об'єм і якість наявнихЗУН (знання, вміння, навички) і звичок).

3. Індивідуальні особливості різних психічних процесів (увагу, пам'ять).

4. Біологічно зумовлені особливості (темперамент, задатки, інстинкти тощо.).

1 і 2 - соціально обумовлені, 3 і 4 - генетично обумовлені.

Усі 4 боку особистості тісно взаємодіють друг з одним. Проте, домінуючий вплив завше залишається за соціальної стороною особистості - її світоглядом, спрямованістю, потребами, інтересами, ідеалами і естетичними якостями. [14]

По >Ганзену до структури особистості входить темперамент, спрямованість, характері і здібності.

>Б.Г. Ананьєв вважає, що до структури особистості входять такі властивості:

- певний комплекскоррелируемих властивостей індивіда (>возрастно-полових,нейродинамических,конституционно-биохимических);

- динаміка психофізіологічних функцій і структура органічних потреб, також що відносяться доиндивидним властивостями. Вища інтеграціяиндивидних властивостей представленій у темперамент ізадатках;

- статусу і соціальніфункции-роли;

- мотивація поведінки й ціннісні орієнтації;

- структура і динаміка відносин. [10]

Основними характеристиками особистості поАйзенку, є: активність, стійкість, цілісність. Під активністю розуміється здатність людини виробляти суспільно значимі перетворення навколишнього, що виявляється зі спілкуванням, спільної прикладної діяльності, творчості саморозвитку.

Теорії, розглядають структуру особистості, представлені теоріями особистісних чорт, теоріями особистісних чинників, типологічними теоріями. Поняття особистісної риси було вперше запропонованоОллпортом. Під рисою розуміється стійка характеристика, має ієрархічну організацію, що виявляється поведінці і дозволяє порівнювати ступінь виразності поведінкових проявів в різних людей.

>Экстраверсия -интроверсия вперше як риса особистості було представлено Юнгом і охарактеризованаАйзенком так: Сором'язливість - пов'язана з прагненням уникати спілкування чи ухилятися від соціальних контактів. Зімбардо, дослідник сором'язливості, пов'язує її з темпераментними рисами, як схильністю, з якій під впливом соціальних, чинників формується так званавиученная сором'язливість. Відзначаючи збільшення кількості соромливих у сприйнятті сучасних суспільствах, як соціальних, чинників цього явища Зімбардо виділяє впровадження комп'ютерних технологій і автоматизацію виробництва, які зменшують процес живого спілкування; зменшення взаємодії всередині сім'ї; зниження цінності спільного відпочинку, завдяки індустрії розваг; зростання злочинності, який виховує в людях страх, утримуючий їхню відмінність від контактів.

Кількість аналізованих чорт може бути збільшене. Так, виділяють агресивність, відповідальність та інші. Але головним недоліком теорії чорт і те, що це особа сприймається як простий набір чорт, ніж як певна цілісність, має свою структуру.

>Кеттел, розвиваючи факторний підхід до постаті, виділяє 2 виду чорт: поверхневі (вторинні) породжують їх, чи первинні. Первинні риси у своє чергу поділяються на конституціональні (генетично зумовлені) іхарактерологические (що розвиваються під впливом умов життя, навчання). У своїй концепціїКеттел виділяє 3 групи рис у структурі особистості: темпераментні риси - здібності, динамічні риси, мотивують поведінка, які включають спрямованість й інтереси особистості. Всі ці риси утворюють взаємозв'язану систему 16 чинників особистості. [9]

>Айзенк, виділяє 4 рівня організації поведінки. Нижній рівень представлений специфічними реакціями (СВ) - це реакцію повсякденні події життя, які можна індивідуально стійкими чивариативними. Другий рівень - рівень звичних реакцій особистості. Ці (ПР) реакції зазвичай повторюються при схожих ситуаціях. На рівні представлені риси (Ч) як структура звичних дій (у цьому прикладі це наполегливість, ригідність, суб'єктивність, боязкість, дратівливість). Ці загальні риси можуть називатися також групами чинників, оскільки їх одержано при застосуванні кореляційного аналізу. На четвертий рівень представлений загальний тип як структура чорт (у разі - інтроверт). Крім інтроверсії до базових чинників, їхнім виокремленням типи,Айзенк включаєнейротицизм (емоційна стабільність - нестабільність) іпсихотизм (тенденція до імпульсивності чи контролю).

Отже, структура особистості, характеризується: спрямованістю (домінуючі відносини: до людей, себе, до предметів зовнішнього світу), загальним рівнем розвитку (у розвитку підвищується загальний рівень розвитку особистості), структурою особи і динамікоюнервно-психической реактивністю (мають на увазі як динаміка вищої нервової діяльності (>ВНД), а й об'єктивна динаміка умов життя).

Висновки

Особистість - сукупність громадських відносин, що реалізуються в різноманітних діяльностях.

Особистість - сукупність внутрішніх умов, якими переломлюються все зовнішні впливи.

Особистість - громадський індивід, об'єкт і суб'єкт соціальних взаємин держави і історичного процесу, що виявляє себе у спілкуванні, у діяльності, поведінці.

Структура особистості, виникає з взаємозв'язку психічних властивостей особистості, характеризуючих стійкий, постійний рівень активності, який би найкраще пристосування індивіда до яке впливає подразникам внаслідок найбільшої адекватності їхньої відображення. У процесі діяльності властивості належним чином зв'язуються друг з одним відповідно до вимогами діяльності. Найбільш загальної структурою особистості є віднесення всіх його особливостей і дідько до однієї з чотирьох груп, їхнім виокремленням 4 основні боку особистості:

1. Соціально зумовлені особливості (спрямованість, моральні якості).

2. Особистий досвід (об'єм і якість наявнихЗУН (знання, вміння, навички) і звичок).

3. Індивідуальні особливості різних психічних процесів (увагу, пам'ять).

4. Біологічно зумовлені особливості (темперамент, задатки, інстинкти тощо.).

Усі 4 боку особистості тісно взаємодіють друг з одним. Проте, домінуючий вплив завше залишається за соціальної стороною особистості - її світоглядом, спрямованістю, потребами, інтересами, ідеалами і естетичними якостями.