1.4. Особливості космічної інформації

Відмінності і переваги космічної інформації від даних, отриманих з джерел наземного та повітряного базування головним чином зумовлені особливостями орбітального польоту – висотою і швидкістю руху КА. Порівняно з наземними та авіаційними методами досліджень Землі космічні знімки забезпечують:

– зниження витрат на отримання вихідної інформації;

– практично необмежену оглядовість земної поверхні, можливістю отримання одночасної інформації про великі території;

– генералізацію, тобто узагальнення зображень дрібних масштабів відносно крупних, яка здійснюється у відповідності з призначенням та тематикою дослідження об’єкта зондування;

– можливість оперативного отримання інформації будь-яких територій у тому числі важкодоступних;

– миттєву фіксацію інформації про величезні території в однакових фізичних умовах;

– можливістю переходу від дискретної картини значень показників стану НПС в окремих пунктах території до безперервної картини просторового розподілу показників;

– селективність (спектральну, просторову) інформації досліджуваних об’єктів;

– можливість постановки досліджень за дедуктивним принципом, від загального до часткового (в той час, коли традиційні методи вивчення природи ґрунтуються, переважно на систематизації та узагальненні часткових спостережень).

Ці переваги найбільш відчутні в сфері глобального моніторингу, де оглядовість матеріалів і генералізація інформації відіграють вирішальну роль, а також у сфері національного моніторингу держав, що займають великі території. Однак і в сфері регіонального моніторингу, при розв’язку конкретних задач, дистанційні методи можуть успішно доповнювати контактні методи вимірів, а в деяких випадках навіть перевершувати їх за інформативністю.

Проте, космічними знімками неможливо повністю замінити існуючі види аерофотознімків, які були і залишаються стандартними матеріалами для виготовлення топографічних карт різних масштабів. Тому бажано зберегти їх і в майбутньому для складання основ топо- і фотокарт крупного і середнього масштабів. Підставою для цього слугують низька вартість чорно-білих панхроматичних знімків і простота технології виготовлення. З іншого боку, аерофотознімки можна використовувати для побудови стереомоделей місцевості і відповідно вести їх фотограмметричну обробку, що не завжди і не для всякої місцевості можна зробити за знімками з космосу.

Аерофотознімки, головною властивістю яких є високе просторове розрізнення, і побудовані за ним стереомоделі місцевості дають невичерпний матеріал як для випуску топографічних карт, так і для підготовки фотогеологічної основи для картування літофаціального⁵ складу і структури гірських порід. Зображення, отримані за допомогою встановлених на супутниках сканерів, не завжди дозволяють будувати такі стереомоделі, але ця проблема вирішується, наприклад, за радарними зображеннями [135].

Космічні знімки в первинному вигляді використовуються рідко. В більшості випадків потребується їх обробка (дешифрування). З цією метою космічні знімки спрямовуються фахівцям, робота яких пов'язана з відповідним використанням супутникової інформації. Так з'являються геологічні, гідрологічні, містобудівні та інші дешифрувальні схеми, для складання яких необхідно знати систему дешифрувальних ознак досліджуваних об'єктів.

Дешифрування в ДЗЗ – це розпізнавання на знімку певних об'єктів, встановлення їх кількісних і якісних ознак. Для дешифрування знімків необхідно знати технічні і природні умови космічного знімання, його час і дату, а також здійснити геоприв’язку зображення. Виявлення і розпізнавання на знімках об’єктів місцевості, морфометричних і морфологічних характеристик, встановлення взаємозв’язку їх з іншими об’єктами є суттю дешифрування.

Дешифрування аерокосмознімків – це процес, за допомогою якого розкривається зміст аерокосмознімків, тобто встановлюється відповідність між об’єктами досліджень та їх фотографічними зображеннями; виявляється якісна та кількісна характеристика об’єктів, їх взаємне положення та зв’язок.

На рис. 1.3 в узагальненому вигляді представлена принципова схема виконання аерокосмічних досліджень.

Вона включає основні технологічні етапи:

– одержання знімка об’єкта дослідження і його подальше опрацювання;

– дешифрування і фотограмметричну обробку та складання за знімками карт різних масштабів;

– наповнення і актуалізацію баз даних геоінформаційних систем;

– складання геостатистичних прогнозів, які є кінцевою метою досліджень.

Рис. 1.3. Узагальнена схема основних технологічних етапів аерокосмічних досліджень

Оскільки одержати необхідні характеристики досліджуваного об’єкта тільки за знімками без певних натурних визначень, без звернення до ”земної правди” в більшості випадків не представляється можливим, то необхідним етапом ДЗЗ є їх еталонування. Також важливим елементом досліджень за аерокосмічними знімками є оцінка достовірності і точності одержаних результатів. Для цього доводиться залучати іншу (додаткову) інформацію і опрацьовувати її іншими методами, що вимагає додаткових витрат.