9. Долікарська допомога

1. Об’єктивні та суб’єктивні фактори нещасних випадків на маршруті.

Небезпека в поході тісно пов'язана із характером туристичної діяльності на маршруті. Пересування по незнайомій місцевості, подолання перевалів, проходження різноманітних форм скельного та льодового рельєфів - все це поєднане з певними труднощами. Велике значення мають, з одного боку, кліматичні та природні умови, з другого боку - кваліфікація та підготовленість учасників походу. Нещасні випадки на маршруті - результат закономірного або випадкового виявлення певних об'єктивних або суб'єктивних факторів.

Об'єктивний фактор не залежить від волі людини. Він може проявитися у вигляді землетрусу, буревію, повені та інших форм природної стихії. Об'єктивними факторами можуть бути приховані дефекти у спорядженні, які неможливо попередньо виявити.

Суб'єктивний фактор залежить від волі людини і пов'язаний з допущеною помилкою, порушенням правил безпеки потерпілим або його товаришем, зі слабкою дисципліною в групі. Нещасні випадки та травмування здебільшого відбуваються з вини самих учасників і трапляються з наступних причин:

1. невдалий підбір складу групи, недостатній досвід керівника, невідповідність групи обраному маршруту, слабка фізична підготовка учасників походу;

2. хибна тактика подолання природних перешкод, недооцінка небезпеки під час проходження складних форм рельєфу, ходіння поодинці в горах (розвідування маршруту, самовільне відлучення від групи тощо), послаблення уваги під час проходження легших ділянок маршруту, особливо після проходження складних ділянок, нехтування страховкою та самостраховкою;

3. відсутність відповідного спорядження, недостатнє харчування. Крім травм, отриманих зі згаданих причин, у туристів можуть появитись і більш прозаїчні травми та захворювання: простуди, подряпини, садни, потертості шкіри стопи, тріщини, травми меніска і бокових зв'язок суглоба, обмороження, опіки від полум'я, гарячої страви, сонця тощо.

Для надання долікарської допомоги потерпілому група повинна мати на маршруті укомплектовану медичну аптечку.

Керівник походу та учасник, що виконує обов'язки санінструктора, повинні перед походом пройти спеціальні курси з надання першої медичної допомоги. Поки група ще комплектується, учасники повинні пройти диспансерне обстеження. Це дасть змогу виявити захворювання, які не дозволяють туристу брати участь у складних спортивних походах. Перелік таких захворювань затверджено Міністерством охорони здоров'я 05.11.1985 року спільно з Державним комітетом з фізкультури і спорту. В переліку вказані:

- загальні протипоказання, які виключають участь у туристичних походах: усі захворювання у гострій стадії, гострі інфекційні захворювання, туберкульоз, психічні захворювання, венеричні захворювання, злоякісні новотвори, кровотечі будь-якого походження, вагітність у всі терміни;

- захворювання внутрішніх органів: органічні вади серця та судин, гіпертонія II та III стадії, функціональні розлади серцевої діяльності, хронічні захворювання печінки та жовчних шляхів, цукровий діабет, сечокам'яна хвороба, захворювання легенів, бронхів, носоглотки, виразки шлунку і дванадцятипалої кишки, а також гостре запалення вуха, гнійне запалення очної залози, виражені вади зору та слуху, інфекційні захворювання шкіри.

- не допускаються до участі у поході особи з захворюваннями та травмами опорно-рухового апарату, перенесеними незадовго до походу. Досить обережно треба приймати рішення про допуск до спортивного походу осіб, які перенесли гострі інфекційні захворювання, травми або оперативні втручання.

Перед походом усім учасникам необхідно здійснити ряд профілактичних заходів:

- санувати ротову порожнину;

- загоїти подряпини, позбавитися мозолів на ногах;

- учасникам, у яких виражене підвищене потіння ніг, провести профілактичне лікування присипками та відповідними мазями;

- загартовувати тіло протягом року.