3. Види спортивного туризму

Згідно з Єдиною спортивною класифікацією України, спортивний туризм (а відповідно і походи) поділяється на такі види: пішохідний, лижний, гірський, водний (на гребних суднах та плотах), велосипедний, мотоциклетний, автомобільний, спелеологічний та вітрильний. Два із них є споріднені: пішохідний і гірський.

Спортивний туризм має певні розрядні вимоги для отримання спортивних звань і розрядів. Спортивний туризм по рівню належить до соціального, за формою організації - до самодіяльного, за фізичним навантаженням - до активного, за складом учасників - групового.

Для усіх видів спортивних походів є спільна обов'язкова умова - це безперервність маршруту, без якої різко зменшується фізичне та психологічне навантаження. В ідеальному вигляді маршрут має бути без (або з мінімальною кількістю) радіальних виходів і з рівномірним розподілом фізичних, технічних та психологічних навантажень, природних перешкод. Такий маршрут дає можливість максимально охопити знайомство з районом мандрівки.

За характером організації туристичні походи можуть бути плановими і самодіяльними.

Для здійснення подорожі за плановим маршрутом туристу достатньо придбати туристичну путівку на обраний маршрут та прибути у визначений час до початкового пункту подорожі. Далі він буде забезпечений усім необхідним: житлом, харчуванням, спорядженням, транспортом та екскурсійним обслуговуванням. На планових маршрутах з активним способом пересування (пішки, на байдарках, лижах, рідше - на велосипедах та конях) туристи мандрують за конкретними, завчасно спланованими та підготовленими маршрутами під керівництвом досвідчених інструкторів.

Самодіяльна спортивно-туристична подорож заснована на самоорганізації. Група туристів самостійно згуртовується, назначає керівника, обирає район мандрівки, розробляє маршрут та визначає час проведення походу, складає харчовий раціон на час походу, готує спорядження тощо. Самодіяльні спортивні походи здійснюються тільки у вільний від роботи та навчання час - під час відпустки чи канікул і переважно коштом самих туристів. Самодіяльність є високою формою соціальної активності. Це вияв особистої ініціативи в будь-якій справі. У туризмі це детерміноване виявлення самовираження індивідуума та групи в цілому.

За складністю туристичні походи поділяються на категорійні і некатегорійні. Некатегорійними вважаються маршрути, що передбачають активні способи пересування і розраховані на фізично здорових туристів без спеціальної туристської підготовки і з мінімумом спеціального спорядження. До некатегорійних походів належать походи, що мають складність, протяжність або тривалість, меншу від встановленої для маршрутів І категорії складності, - 1-3-денні походи та походи 1, 2, 3 ступеня складності.

До таких маршрутів належить більшість пішохідних, гірських, лижних, водних і велосипедних походів, що організовуються тур клубами, турбазами, а також походи вихідного дня.

До категорійних маршрутів слід віднести такі, подолання яких вимагає певного туристичного досвіду, відповідної технічної підготовки, міцного здоров'я. Крім того, необхідно мати спеціальне спорядження. Більшість таких маршрутів має спортивний характер. Вони організовуються і проводяться самодіяльними туристичними секціями, клубами та іншими організаціями з метою виконання спортивних нормативів.

За формою проведення туристичні мандрівки поділяються на походи вихідного дня, багатоденні походи (на час відпусток та канікул), навчально-тренувальні збори і туристичні експедиції.

Походи вихідного дня - один із наймасовіших видів активного відпочинку населення, метою якого є спілкування з природою, знайомство з життям та побутом свого регіону, краю та країни. Походи вихідного дня проводяться також із тренувальною метою під час підготовки до складних туристичних подорожей та змагань. Наприклад, на Львівщині ще з 60-х років XX ст. туристичні клуби, спортивні секції підприємств та навчальних закладів здійснюють масові сходження на найвищу вершину Українських Карпат - г. Говерлу та найвищу вершину Львівської області - г. Пікуй.

Багатоденні походи проводяться для знайомства з новими географічними районами та гірськими країнами, для підвищення спортивної майстерності.

Навчально-тренувальні збори проводяться для практичного закріплення теоретичного матеріалу в умовах базового табору та під час залікового походу. Навчально-тренувальні збори називають школою (школа підготовки інструкторів пішохідного (гірського, водного тощо) туризму, або семінаром (семінар керівників складних спортивних походів). Як правило, вони проводяться у відповідному гірському районі, де є можливість в базовому таборі провести практичні заняття на скельних та льодових схилах. Після завершення теоретичного та практичного курсу семінару в такому районі можна здійснити спортивний заліковий похід відповідної категорії складності. Найбільш привабливим для туристів України у цьому плані є гори Грузії.

Експедиції - подорожі наукового та дослідницького характеру, які здійснюються з метою дослідження території, спортивного маршруту або природних об'єктів. Залежно від завдання, експедиції можуть бути науковими, краєзнавчими, спортивними тощо. (Вимоги щодо оформлення документів та випуску групи на маршрут - ті ж самі, що й для спортивного категорійного походу.)

Альпінізм - підкорення гірських вершин і проходження перевалів за визначеними маршрутами;

Гірський туризм - походи на висоті більше 3000 м з подоланням локальних перешкод;

Пішохідний туризм - переміщення на рівнинах і гірській місцевості, на висоті менше 3000 м;

Водний туризм - сплави по річках на плотах, байдарках, каяках, рафтах, вітрильний туризм;

Автомототуризм - ралі та інші гонки за маршрутами, що містить категоровані перешкоди;

Лижний туризм - гірськолижні спуски, сноубординг, гонки на лижах по пересіченій місцевості;

Велосипедний туризм - велопробіги різної складності, командні змагання в велоперегонах.