Методи формування поведінки

Дана група методів виховання передбачає організацію діяльності та формування досвіду суспільної поведінки.

До них належать:

• ІНСТРУКТАЖ — це поєднання пояснення з показом зразків діяльності і поведінки.

Умовами ефективного застосування:інструктажу є ясність і чіткість вказівок вихователя, поєднання слова, образу і практичної дії.

• ВПРАВА — це метод навчання, який передбачає цілеспрямоване, багаторазове повторення учнями певних дій чи операцій і закріплення цінних способів діяльності за зразком з метою формування умінь і навичок.

Форми застосування цього методу - режим, доручення, практичні заняття. Умови ефективногойого застосування це систематичність і послідовність організації вправ, посильность і поступове їх ускладнення.

• МЕТОД ПРИКЛАД - це метод впливу на свідомість, почуття, поведінку особистості через наслідування тобто, пред'явлення зразка поведінки і діяльності, оскільки діти навчаються раніше наслідувати, ніж пізнавати. Виховний вплив прикладу — це своєрідна наочність у виховній роботі. Шляхом наслідування у дітей формується моральна мета особистої поведінки, тобто це складний процес, в якому можна прослідкувати конкретні дії, вчинки іншої особи в певних життєвих ситуаціях, що викликають бажання вести себе так само, хоча це ще не означає, що бажання буде реалізоване, відбувається формування виконавчих, вольових і закріплення наслідувальних самостійних дій.

Форми застосування цього методу особистий приклад (батьки, вихователі і т.д.), словесно-узагальнений.

Умови ефективного застосування методу це привабливість образу, реалістичність його оцінки, ненав'язливість його прикладу, неприпустимість «лобового» протиставлення прикладу рівнем вихованості конкретного вихованця.

Методи педагогичного стимулювання

Стимулювати (від лат. stimulo — збуджую, заохочую) — означає спонукати до дії, давати поштовх, заохочувати.

• МЕТОД ПЕРСПЕКТИВИ — це передбачення ситуацій (обставин, процесів, явищ, подій), які раніше не мали місця, але можливі в перспективі, висунення мети, здатної залучити вихованців у спільну діяльність. Він виражається в проектуванні, моделюванні, плануванні, висуненні гіпотез, різноманітних передбачень, сприяє досягненню певної мети, результат якої залежить від мудрості та досвіду прогнозиста.

Ділиться на близьку перспективу, середню перспективу і далеку перспективу.

Близька перспектива полягає в прогнозуванні найближчих подій. Оскільки вона є зрозумілішою, доступнішою за інші її види, то ефективно впливає на свідомість кожного учня, стимулює діяльність, допомагає долати труднощі, рухатися вперед.

Середня перспектива полягає в проектуванні подій певною мірою віддалених у часі. Очікування на них викликає піднесений настрій, спонукає до діяльності. Має виховний вплив, якщо події надається особливого значення, термін підготовки до неї тривалий. Але вона потребує відповідної концентрації, розподілу зусиль, волі, характеру.

Далека перспектива спрямована на проектування діяльності особистості, що триватиме протягом значного періоду, а інколи усе життя. Наприклад, далекою перспективою учня є майбутня професія.

У реалізації середньої та далекої перспектив важливо розподілити всю дистанцію на окремі етапи, досягнення яких сприятиме усвідомленню ефективності потрачених зусиль, заряджатиме на нові справи. Тому перед тим, як братись до організації справ, важливо допомогти учням уявити не лише кінцеву мету, а й конкретні етапи на шляху до неї, відповідальних на кожному етапі, строки звіту.

Умови ефективного застосування даного методу - реальність перспективи, інтерес до перспективи, ускладнення перспектив, можливість прояву ініціативи і творчості вихованцем.

• ЗАОХОЧЕННЯ - спосіб вираження позитивної оцінки діяльності, визнання заслуг, це підтвердження правильності вчинків, дій дитини. Значення його в тому, що воно сприяє закріпленню позитивних форм поведінки людини і може знайти прояв у різноманітних формах: вдячність, усна похвала, схвалення діяльності, преміювання, нагорода, доручення почесних обов'язків. Заохочення буде позитивним за певних умов: 1) лише за позитивні дії, вчинки. Воно повинно бути усвідомлене як нагородженим, так і однолітками; 2) своєчасність заохочення; 3) дотримання міри в заохоченні (надмірне часте заохочення одних і тих людей знижує виховний ефект методу, може призвести до формування у школярів підвищеної самооцінки, завищеного рівня вимог, недоброзичливого ставлення однокласників). Заохочення може бути як моральним (похвала, схвалення, оголошення подяки, надання додаткових прав) та матеріальне.

Умовамии ефективного застосування даного методу є об'єктивність заохочення, відповідність заохочення заслугах вихованця, гласність заохочення, суворе дотримання міри.

• ПЕДАГОГІЧНА ВИМОГА - це пред'явлення дитині в процесі виховання соціально-культурної норми ставлення та поведінки. Тобто спосіб чіткої вказівки вихованцю чи колективу, що і як треба робити. Серед форм трансляції вимог можна виділити дві великі групи: вербальні форми, для здійснення яких використовується мова, і невербальні, які служать для посилення емоційного сприйняття пред'явлених у словесній формі вимог. Серед вербальних форм, у свою чергу, можна виділити безпосередні або прямі(прохання, вказівка, наказ, розпорядження) та опосередковані або непрямі (натяк, порада, рекомендація).

До безпосередніх форм відносяться:

- прохання на адресу співрозмовника - це спонукає звернення, яке закликає задовольнити потреби, потреби і бажання.

- рада — думка з приводу того, як слід чинити, що зробити, що сказати. До використання цієї форми вдаються у тих випадках, коли потрібно більш відкрите, ніж в проханні, вказівка, але воно все ж несе в собі скоріше характер наставництва, ніж примусу: один зі співрозмовників краще розбирається в обговорюваному питанні, тому він радить.

- рекомендація - аргументоване побажання, що використовується в тих випадках, коли необхідно обгрунтувати для дитини значення тієї чи іншої безумовної норми, правила. Для цьогго часто використовується ілюстрація описового характеру або особистий приклад.

- ділове розпорядження - вольове зусилля в інтересах справи. До нього вдаються в тих випадках, коли потрібне швидке, чітке, діловите виконання завдання. Форма звернення при цьому повинна бути етично витриманою, зі збереженням ввічливого і шанобливого тону, що забезпечує рівні права всіх учасників справи.

- наказ - офіційне, обов'язкове для виконання розпорядження людини, що володіє владою, наділеного відповідними повноваженнями.

Опосередковані вербальні форми трансляції ще більш різноманітні , індивідуальні та універсальні. Ось деякі з них:

- розповідь - невеликий словесний виклад будь-яких подій, використовується для пред'явлення в прихованому вигляді соціально-культурної норми відносини або поведінки. - аналогія - вказівка на схожість, подібність в чому-небудь явищ, понять, поведінки, та ставлення дітей. - питання - звернення з метою ініціювання работомислі та отримання інформації. Цією формою користуються в тих випадках, коли дитина сама здатна дати звіт у скоєному, оцінити і порівняти своє ставлення і поведінку з нормою. - здивування - відповідна емоційна реакція педагога на несподівану поведінку учня, спонукає його до переосмислення своєї позиції. Подив вчителя демонструє учням його здивування з приводу їх дій, оцінку їхнього вчинку як дивного, несподіваного і нелогічного. Така реакція дає дітям шанс ненасильницького самостійної зміни ситуації. - натяк - тонка вказівка, що сприяє самостійної здогаду. Предмет, явище чи правило, про які йде мова, не називаються відкрито, вони лише маються на увазі. Розуміня приходить до учнів як осяяння, як відкриття і тому має великий ефект.

Умовами ефективного застосування педагогичних вимог є повага до особистості вихованця, опора на громадську думку, єдність вимог, чіткість, ясність і зрозумілість словесної формулювання вимоги, її посильність.