Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Українська інженерно-педагогічна академія

Кафедра психології, філософії та освітніх технологій

Теорія та методика виховної роботи

Курсова робота

“Виховання толерантності за допомогою методів стимулювання та корекції поведінки”

Виконав	Студент групи
Перевірив	Єрмола А.М.

Харків 2012

План

ВСТУП

1.ТЕОРЕТИЧНИЙ РОЗДІЛ

1.1

1.2

2.ПРАКТИЧНИЙ РОЗДІЛ:Виховний захід для учнів ПТНЗ за темою “Виховання толерантності шляхом застосування методів стимулювання і корекціїї поведінки”.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Темою моєї курсової роботи є виховання толерантності за допомогою методів стимулювання та корекції поведінки.

Для початку, я вважаю, треба розповісти про те, що взагалі є толерантність та які бувають методи стимулювання та корекції поведінки.

Існує велика різноманітність педагогічних методів впливу на поведінку. У своїй курсовій роботі я розгляну одну з найпоширеніших в сучасній педагогіці класифікацій методів виховання, засновану на комплексному підході до самого процесу виховання і полягає в єдності стимулювання, формування свідомості і поведінки та корекції у виховному процесі.

На даному етапі розвитку освіти ця проблема є дуже актуальною, бо толерантність, це та якість людини, від якої залежить її нормальне існування у суспільстві, і, як показує досвід та поведінка нинішньої молоді багато в кого ця якість не те що не розвинена.... В деяких вона зовсім відсутня. Але на те ми й педагоги. Наше основне завдання — виховати особистість, яка буде поважати не тільки себе а й думку, погляди на світ і життя інших людей.

Ось про сам процес виховання толерантності і піде мова у моїй курсовій роботі.

1.Теоретичний розділ

Спочатку розглянемо основні положення моєї курсової роботи.

Отже,термін толерантність походить від латинського слова tolerantia, що у перекладі означає терпіння. У загальному значенні, це здатність приймати щось, не схвалюючи це. На індивідуальному рівні – це здатність сприймати без агресії думки, які відрізняються від власних, а також – особливості поведінки та способу життя інших. Терпимість до чужого способу життя, поведінки, звичаїв, почуттів, ідей, вірувань є умовою стабільності та єдності суспільств, особливо тих, які не є гомогенними ні у релігійному ні в етнічному, ні в інших соціальних вимірах.

На території нашої країни проживали й проживають люди різних національностей із властивими їм особливостями духовно-культурного життя. Згодом унаслідок соціальних, економічних та інших взаємодій вони запозичили одне в одного окремі елементи, які стали в такий спосіб спільними для більшості етнічних груп. Разом з тим вони, в основному, зберегли свою ідентичність. У результаті цих взаємин зародилися споконвічні соціальні уявлення про людей залежно від етнічних, конфесійних, світоглядних та інших відмінностей, що неминуче призвело до появи стереотипів. Відомо, що стереотипи бувають як позитивними, заснованими на повазі, визнанні й підтвердженні чужих цінностей, так і негативними, заснованими на відштовхуванні, презирстві чи навіть ненависті. Подолання стереотипу - складний і тривалий процес.

Толерантність є першим щаблем не тільки до запобігання, але й до подолання стереотипів. Діалог, безпосередній контакт - це найкраще джерело інформації про інших, реальний шлях духовного й культурного зближення, інструмент розв'язання різних проблем. Крім того, це відкритість до міжкультурного спілкування, в основі якого лежить повага до особливостей іншого, іншими словами, його ідентичності.

У суспільстві, де панують націонал-шовіністські або расистські дискримінаційні принципи, маніпулюють відмінностями, висуваючи їх на перший план, завищують статус однієї спільноти, одночасно занижуючи статус інших. Це створює можливості для породження й підтримки атмосфери роз'єднаності й напруженості, передумов до виникнення конфліктів (міжетнічних, міжконфесійних, ідеологічних, політичних). Але в сучасному демократичному суспільстві процес психологічного формування особистості ґрунтується на принципі «всі різні, і всі рівні», який означає: хтось хоч і відмінний від мене, але рівний зі мною, тому що ми обидва є членами однієї й тієї ж людської спільноти.

Звісно, виходячи з визначення, найбільш простіше виховувати толерантність в людині, коли вона постійно знаходиться в колективі. Але є деякі особистості, що ніби відокремлюються від суспільства, в якому перебувають. Тут вже складніше. Але ми, майбутні педагоги, для того й потрібні, щоб навіть такі “відлюдники” в решті решт змогли повноцінно знаходитися у любому суспільстві, навіть якщо воно їм неприємне, але ситуація зобов`язує (дуже часто такі випадки трапляються). Для цього ми повинні застосовувати різні методи стимулювання та корекції поведінки. Які мають бути засновані на комплексному підході до самого процесу виховання і полягати в єдності стимулювання, формування свідомості і поведінки та корекції у виховному поцесі. Дослідники В.Г. Рогожкін (1971), М.1. Болдирев (1981), І.С. Мар'єнко (1971), В.І. Лозова, Г.В. Троцко (1997) виділяють такі групи методів виховання:

1. Методи формування свідомості

2. Методи формування поведінки

3. Методи педагогічного стимулювання

4. Методи педагогічної корекції

Розглянемо їх детальніше.